Але практично така модель ролі чоловіка в сім’ї не зовсім відповідає реаліям нашого життя. Наприклад, наші дослідження в молодіжному середовищі свідчать, що кожний десятий чоловік у молодих сім’ях не працює і перебуває на утриманні працюючої жінки. Погодьтеся, це — досить багато. Причому ми, коли аналізували ці дані, робили висновок, що не треба до цього ставитися як до явища негативного. Якщо підходити знову-таки з погляду жорсткої патріархальної моделі ідеального чоловіка, то тоді ми повинні оголосити всіх цих чоловіків невдахами, виробляти в них всілякі комплекси неповноцінності. Насправді, практика буденного життя свідчить, що чим гнучкіше сім’я, особливо молода, розподіляє ролі чоловіка і дружини, годувальника і вихователя дітей (коли чоловік і дружина іноді, на окремі періоди життя, навіть міняються цими ролями), чим гнучкіше розподіляються домашні обов’язки, тим життєздатнішою виявляється сім’я. В цьому випадку, коли ці 10% безробітних чоловіків перебувають на утриманні дружин, можливо, вони в цей час навчаються, можливо, вони підвищують свою кваліфікацію, можливо, вони шукають роботу. Насправді гнучкий розподіл ролей забезпечує підстрахування в сім’ї.
Звичайно, радянська пропаганда щодо того, що жінці треба в сім’ї допомагати, дала свої плоди. Наприклад, з думкою, що домашня робота повинна розподілятися порівну між чоловіком і дружиною, у нас згодні вже 53% чоловіків і 63% жінок. Але поки прорив видно лише в цій сфері.
Патріархатно-маскулінна лінія виховання і формування чоловіка у нас дуже переважає над демократичним струменем. Це головний висновок. Це дуже добре ілюструє, наприклад, і опитування молоді, проведене в середині 90-х років Інститутом соціальних досліджень. Коли ми запитували дівчат, яким має бути чоловік, то вони нам змальовували його портрет відповідно до цієї патріархатної моделі. На перше місце вони поставили — «матеріально забезпечувати свою сім’ю»; на друге — «не пити»; на третє — «мати спокійний, стриманий характер». Із цим ще якось можна погодитися. Але що викликає усмішку, то це те, що «кохати дружину» вони поставили на десяте місце, а «любити своїх дітей» — на тринадцяте (!). І висновок ми робили такий: хоч як це дивно, характер вимог жінок до сучасного чоловіка — надто вже примітивно- утилітарний. Те, заради чого, власне, створюється сучасна сім’я (на Заході вважається, що головна функція сучасної сім’ї — це кохання і забезпечення психологічного комфорту для подружжя, а потім — функція соціалізації дітей), у нас опинилося на останніх — на десятому і тринадцятому — місцях.
Чоловіки виявилися начебто розумнішими, хоча, можливо, не такими традиційними в підходах до побудови сім’ї. Отже, як себе бачать самі юнаки? На перше місце вони також поставили «матеріально забезпечувати сім’ю», на друге — «мати спокійний, стриманий характер», а от на третє — почуття гумору (так вони себе бачать). А на четверте місце — «займатися домашнім господарством» (те, що дівчата поставили набагато далі — на дев’яте місце). Все-таки юнаки будують сучаснішу модель.
Найсмішніше, що партнерські стосунки у нас уже реально існують. Це виявляється в тому, як люди організовують свій побут, як вони функціонують у суспільстві, це оформлено законодавче. І чоловік, і жінка працюють, приносять у дім гроші. Тобто реально ми живемо так само, як західне суспільство. Але річ у тому, що наша масова свідомість відстає від реальних умов життя. І усталені гендерні стереотипи, застарілі моделі ідеального чоловіка тільки заважають людям правильно будувати стосунки одне з одним.
