Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Людина інформаційна

Яку загрозу несе для нас епоха iнтернету?
9 лютого, 2008 - 00:00
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня»

У книжці «Заснування павутини: з чого починалася і до чого прийде Всесвітня мережа» теоретика інтернет-систем і мережевих організацій й засновника блоґів Тіма Бернерс-Лі, яка нещодавно побачила світ завдяки видавничому дому «Києво-Могилянська академія», йдеться про те, що первісним наміром винахідника було об’єднати людей і надати можливість реалізовувати свої ідеї в новий спосіб — так, щоб про це почув і дізнався весь світ. «Мережа — це більше соціальне, ніж технічне явище. Задумував я її для досягнення соціального результату — допомогти людям працювати разом, а не як технічну іграшку», — зазначив він. Також потужним кроком щодо вивчення інформаційного простору з усіма новітніми трансформаціями й поглядами на природу мережевого суспільства є дві праці «Мережі і мережеві війни: майбутнє терору, злочинності та бойових дій» американських професорів Д. Арквілли і Д. Ронфельдта.

Щоб з’ясувати, наскільки небезпечним є сучасний світ, що таке мережеві системи, я звернувся до цих авторів-експертів, які довгий час працювали в департаментах Служби Безпеки, а нині є співробітниками корпорації RAND.

— Що ви розумієте під терміном «мережеві системи» і «мережеві війни», які пропонуєте у своїй книжці за центральні?

— П’ятнадцять років тому, коли ми вперше почали вивчати, як інформаційна революція впливатиме на природу нових конфліктів, то швидко збагнули, що буде нашою центральною гіпотезою: інформаційна революція — всі нові технології, способи мислення й дії — зробить неймовірно потужним інтернет-простір і зробить звичайне життя важким із погляду традиційних ієрархій. Наше перше припущення було пов’язане з визначенням військових стратегій у зв’язку з інформаційною революцією — те, що ми називаємо кібервійни. Важливо знати, як зміняться професійні військові сили у світі, адже тепер, щоб захопити територію, не потрібно мати, приміром, танки, а лише ракети й електронні системи, що допоможуть доставити зброю масового знищення в будь-яку точку планети. Але ми також розуміли, що зміни торкатимуться не лише військових проблем та конфліктів. Нові зміни пов’язані насамперед із тероризмом (сьогодні це вже планетарна загроза), злочинністю та навіть легітимізованими громадянськими протестами. Ми вважали, що потрібно знайти новий термін, який би позначав змінені реалії життя. Отже, вирішено вжити термін netwar (мережеві війни), щоб привернути увагу світової громадськості до нового спалаху конфліктів та протистоянь за допомогою інформаційних технологій. Мережеві війни, на нашу думку, — це важливий атрибут інформаційної епохи, в якій ми перебуваємо.

Ми не знаємо, чи довго існуватиме в науці наш термін. Але на той час, на початку 90-х, для фахівців із державного планування та управління, для стратегів, які працюють над розробкою держпрограм із гарантування безпеки, було важко зрозуміти, що ми стоїмо на порозі нової загрози, яка з кожним роком ставала дедалі серйознішою. Ми вважали за потрібне запропонувати новий термін, що дав би, на нашу думку, краще зрозуміти новий формат конфліктів та протистоянь, до якого підійшло людство. Небезпека мережевих війн у тому, що сьогодні людина може спрямовувати сили одразу в кількох напрямках із метою винищення або захоплення території. Комп’ютерні технології дають можливість керувати зброєю на відстані в кілька тисяч кілометрів, спрямовувати удар так, як потрібно. І на все йде кілька секунд. Мережеві війни перетворюються на нову «Столітню війну», чи не найтяжку в світі за всю історію, бо нападника вперше не видно. Зло ХХI століття втрачає «тіло».

— Якими є небезпеки мережевих систем та інформаційної організації суспільства?

— Нові форми організації простору, наприклад, нові інтернет-технології, з погляду етики нейтральні. Вони можуть бути використані як на добро, так і на зло. Так було завжди: найкращі ліки можуть бути водночас і найкращою отрутою. І мережеві технології не виняток. З одного боку, інформаційне суспільство — частина програми з поширення демократії та людських прав знати те, що відбувається на планеті. Але терористи та злочинці — це «не інформаційне, не громадянське суспільство», проте й вони також — адепти нових форм соціального життя. Ця дуальність у мережевих технологіях коріниться ще в античності, це метафорична ремінісценція до римського бога Януса. Він мав два обличчя: одне просвітлене, молоде, а друге — темне, старе. Сьогоднішні мережеві системи — це щось на кшталт Януса. Транснаціональне суспільство, засноване на принципах світової демократії, — новий етап у еволюції людства. Але терористи та злочинці — не винахід нової доби. Вони існували від початку світу, тобто це старе і темне обличчя Януса. Здається, що Янус має бути метафорою для нового тисячоліття, позначеного дуальністю у прийнятті будь-яких рішень.

— Якими є найважливіші внутрішні характеристики інформаційної епохи?

— Основне поняття інформаційної доби — здатність до швидкісного зв’язку. Наразі (і для наступних десятиліть) це породжуватиме багато конфліктів. Але через якийсь час спричинить нові форми кооперації серед країн, ринків і політичних акторів. Крім того, інформаційна доба допоможе в поширенні знань, цінностей, ідеалів та етичних норм і правил. Це зумовить і новий тип світосприйняття — мозок, який живе одразу на всій планеті. Такою буде людина майбутнього. Відбудеться нечуваний розвиток ноосфери (до речі, термін українця Володимира Вернадського чи не найбільше пасує для характеристики світу сьогодні як цілого, здатного до спільного мислення), який описав кілька десятиліть тому французький філософ П’єр Тейяр де Шарден. Сьогодні у світі відбуваються процеси повалення старих режимів, базованих на авторитаризмі та репресіях, і встановлення нових (що ми і мали змогу спостерігати на українському прикладі з помаранчевою революцією). Але цей процес буде конфліктним, допоки не прийде нове покоління з іншим способом мислення (проблеми в Україні сьогодні пов’язано з тим, що і Віктор Ющенко частково — виходець зі «старої» системи і частково носій (несвідомо) цінностей тих часів). Попри всі наявні сьогодні конфлікти, ми бачимо великий успіх на зло всім негараздам.

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, НУ «Києво-Могилянська академія», журнал «Всесвіт»
Газета: 
Рубрика: