У перекладному виданні «У пошуках свободи. Есеї про історію та політику» видавництва «Дух і Літера» український читач отримав нагоду ознайомитися з добіркою публіцистики польського автора Адама Міхніка. Задля повнішої орієнтації в текстах читачеві слід усвідомити певні факти. На польській публічній сцені Міхнік з’явився вже сорок років тому. Він пройшов непросту еволюцію від комуністичних вірувань ранньої юності до антикомуністичних поглядів уже наприкінці 60-х років. Зазнав вигнання з університету, арештів, ув’язнень, наклепів та безглуздих звинувачень, пройшов через виснажливу політичну боротьбу, звідав тріумфу перемог, що змінилися гіркотою розчарувань і прозрінь...
Шлях Адама Міхніка — це постійний пошук правди як етичної самоцінності й відданість свободі як найкоштовнішій категорії буття людства.
У своїх есеях Міхнік говорить про нашу спільну складну історію, історію криваву й іще не осмислену в своїх наслідках. Він говорить про шовінізм, ім’я якому — ненависть між народами. Відрізняючи «шовінізм великих і сильних народів від шовінізму слабких і переможених», Міхнік їх обох називав хворобою і закликав зціляти національний дух від неї. «І ми, поляки, й ви, українці, добре знаємо, що таке шовінізм, знаємо діяння великоросійського шовінізму, який десятиліттями душив наші народні культури, і знаємо, скільки шкоди завдав той шовінізм самим росіянам, нашим приятелям, бо не може бути вільним і щасливим народ, що поневолює і знедолює інші народи». Міхнік застерігає, що вільна держава не обов’язково стає демократичною, а навіть демократична — не завжди є справедливою. У цій книжці ми побачимо його таким, яким він є завжди: особою, яка пливе проти течії загальних переконань, ознайомимося з його роздумами про «нову історичну політику», особливо в трикутнику Польща — Росія — Україна, що проектують історію на сучасність, але не в сенсі пристосування її до злободенних потреб, а як вивільнення від облуди ідеологічних догм.
ДОВIДКА «Дня»
Адам Міхнік (польск. Adam Mіchnіk, народився 17 жовтня 1946, Варшава) — відомий польський громадський діяч, дисидент, журналіст, один із найактивніших представників політичної опозиції 1968 — 1989 рр.
Народився в єврейській родині, син комуніста, а згодом опозиціонера О. Міхніка. В 1961—1962 рр. належав до відомого дискусійного об’єднання «Клуб кривого колеса», в 1962 р. заснував власний неформальний «Клуб шукачів протиріч». В 1964 зробив на історичний факультет Варшавського університету, в 1968 у період гострої політичної кризи був арештований і засуджений до трьох років ув’язнення, звільнений у результаті амністії в 1969 (студентські демонстрації проти виключення Міхніка з Варшавського університету дали початок березневим хвилюванням 1968 року, які були придушені владою).
В 1975 р. закінчив екстерном історичний факультет в Університеті А. Міцкевича в Познані. Був особистим секретарем відомого поета Антонія Слонимського. В 1976 —1977 рр. мешкав у Парижі. Повернувшись до Польщі, доєднався до тільки створеного опозицією Комітету захисту робітників, став одним із організаторів підпільного університету гуманітарних і соціальних наук, був редактором опозиційних друкованих видань — «Інформаційний бюлетень», «Критика», одним із керівників підпільного видавництва. У 1980 — 1989 рр. — радник мазовецького відділення руху Солідарність.
В 1989 році А. Міхнік разом із опозиційними журналістами засновує «Газету Виборчу» — перше демократичне видання Польщі. Саме завдяки Адаму Міхніку про польський соціалізм можна говорити в минулому часі, а про польську демократію — в теперішньому. Крім того, пан Міхнік — автор книжок «Шанси польської демократії», «Такі часи», «Диявол нашого часу».
