Європою та Америкою розходяться хвилі дискусій щодо легалізації марихуани для особистого використання. Як вчений-нейрофізіолог, я стурбована цим.
Одне загальноприйняте виправдання для легалізації або декриміналізації марихуани обертається навколо ідеї про те, що її вживання не спричиняє ніяких жертв. Однак під час експериментальних дослідів було виявлено, що відмінність між тими, хто викурив лише одну сигарету з помірною дозою марихуани і контрольною групою, що приймала плацебо, спостерігається аж до 50 годин після прийняття препаратів. Інші побічні витрати для суспільства — це нещасні випадки на роботі або вдома, погане засвоєння знань у процесі навчання, погіршена працездатність та витрати бюджету на охорону здоров’я.
Інший аргумент на користь більш м’якого ставлення до марихуани полягає в тому, що вона не спричиняє звикання. Звичайно, дати визначення терміну «звикання» досить важко, але якщо розглядати це як нездатність кинути, то тоді існують переконливi свiдчення на користь того, що марихуана викликає залежність. В опублікованих нещодавно в медичних журналах статтях повідомляється, що багато хто з жителів США, Великої Британії та Нової Зеландії, що вживали марихуану, зараз звертаються з приводу лікування від наркотичної залежності. В інших статтях вказується, що 10% курців марихуани, якi хочуть зупинитися або порвати з цією звичкою, зазнають труднощів, коли намагаються це зробити, а у ще одній статті, опублікованій в 1998 році, повідомлялося, що 10 — 15% курців стають наркотично залежними.
Нещодавно було показано, що симптоми ломки спостерігалися вже після трьох днів вживання марихуани у малих дозах. Ті, хто вживали марихуану в більш сильних дозах, зіткнулися із гіршою ситуацією: лікар Брайан Веллс, фахівець із реабілітації, говорить: «Вперше я починаю спостерігати у тих, хто зловживає марихуаною, щось схоже на симптоми ломки від сильнодіючих наркотиків».
Ще один аргумент на користь більш м’яких законів щодо вживання марихуани є її можлива здатність зменшувати біль. Однак досі ці свідчення мають епізодичний характер, оскільки у багатьох випадках важко виключити ефект плацебо. Зараз очікуються результати клінічних досліджень. Але потрібно провести відмінності між відновлюючими препаратами та ліками, як це було зроблено для препаратів, що містять опіум. Якщо марихуана є знеболюючим препаратом, тоді вона повинна чинити потужний фізичний вплив на мозок.
І насправді, існують докладнi звіти, в яких йдеться про вплив марихуани на мозок у певних областях, пов’язаних з пам’яттю (гіппокамп), емоціями (мезолімбічна система) та рухами (підкоркові вузли). Марихуана впливає на багато хімічних систем та діє через свої власні «рецептори», тобто власні молекулярні мішені. Той факт, що у людському організмі існує природний аналог марихуани, як і у випадку з морфієм, дає головну підставу для того, щоб провести відмінності між марихуаною та алкоголем. Адже речовина, яка впливає на багато медіаторних систем, сама є нiби медіатором. Мабуть, в цьому немає нічого дивного, оскільки марихуана має явний вплив на психіку: і це не тільки ейфорія, але часто й стани тривоги, що не помічаються, паніки та параної. Також добре відомо про такі наслідки, як порушення психіки, ослаблення уваги та різні види розладу пам’яті.
Ще більше турбує — хоча це не зовсім доведено — той факт, що такий вплив може бути тривалим. В одній із останніх робіт наведено результати порівняння впливу на тих, хто раніше вживав марихуану протягом 9 років і потім утримувався від вживання від 3 місяців до 6 років, з тими, хто вживав марихуану тривалий час (10 років), і тими, хто вживав її протягом нетривалого часу (3 роки). У всіх цих випадках частота вживання була 10 — 19 днів на місяць, i всі, хто вживав марихуану, незалежно від того, перестали вони її вживати чи ні, мали порушення уваги порівняно з контрольною групою.
Тоді немає нічого дивного в тому, що якщо ці довготривалі зміни, ймовірно, можуть бути необоротними, то існує ймовірність виникнення патології мозку. Оскільки велика частина інформації отримана у процесі роботи з ізольованими системами, то справедливою є критика, що на підставі цих даних не можна зробити екстраполяцію на мозки всіх інших. І все ж таки є підстави припустити, що довготривалий вплив повинен мати матеріальну основу.
Контраргументом такій точці зору було б аргументоване заперечення, що, мовляв, існує «безпечна» доза марихуани, котра не впливає на мозок, із точною вказівкою, якою повинна бути така доза. Адже навіть доза, порівнювана з одним «косяком» (сигарета з марихуаною), та аналогічні рівні активного компонента ТГК (тетрагідроканнабіол) у плазмі можуть убити 50% нейронів гіппокампу (області, пов’язаної з пам’яттю) протягом 6 днів. Більш того, люди не знають, що ТГК, що міститься в марихуані, залишається в організмі протягом понад 5 днів. Якщо хтось вживає марихуану регулярно, то доза ТГК, що міститься в його організмі, вище, ніж передбачається. Дуже легко також недооцінити прийняту дозу, оскільки вона дуже сильно відрізняється залежно від якості марихуани. Варіації її концентрації в жирових тканинах організму різних індивідуумів і, що особливо турбує, наявність у декого схильності до психозу, означають, що неможливо передбачити, як і на кого це впливатиме у певний момент часу.
Марихуана дійсно може чинити серйозний вплив на розум, який я визначаю як персоніфікацію ланцюгів мозку, що відображає життєвий досвід індивідуума. Сильнодіюча речовина, що має властивості медіатора, має чинити такий вплив на ці ланцюги. Тому ті, хто курить марихуану, щоб викликати у себе галюцинації (в буквальному перекладі з англійської «пiдiрвати свій розум»), і дійсно можуть це зробити.
Проект «Синдикат» для «Дня»
Баронеса Сьюзен А. Грінфілд, професор Інституту фізіології ім. Фуллера в Оксфордському університеті та (перша жінка) директор Королівського інституту Великої Британії.
