«Охорона психічного здоров’я в Україні досі обмежується переважно лікувальною допомогою, — розповів «Дню» начальник відділу охорони психічного здоров’я Головного управління охорони здоров’я Києва (в минулому головний психіатр МОЗ України) Юрій Юдін . — Діяльність лікарів-психіатрів у радянський період будувалася на принципах патерналізму. Авторитет лікаря був незаперечний, повноваження надмірними. До того ж уся система психіатричної допомоги спиралася на правовий нігілізм. Не було жодних законодавчих актів, які регулювали б надання психіатричної допомоги, захищали права пацієнтів та лікарів. Ярлик психічно хворого автоматично позбавляв його багатьох прав, можливості самостійних рішень та дій».
Зловживання у психіатрії пояснювалися, на думку Юрія Юдіна, тим, що і лікарі, і їхні підопічні були заручниками системи. Адже незгода із чинним громадським порядком вважалася достатньою підставою для визначення бунтаря як пацієнта «психушки». Початок реформам поклала горбачовська відлига. Нормативний документ, який регулював правовідносини у сфері психіатричної допомоги, був прийнятий указом Президії Верховної Ради 12 років тому як одна з умов повернення радянської психіатрії у Всесвітню психіатричну асоціацію. Ним і керувалися, доки у квітні нинішнього року не з’явився Закон про психіатричну допомогу України.
До того часу українські психіатри спільно з американськими колегами виробили нову для України модель психіатричної допомоги, впровадження якої могло б у майбутньому розв’язати багато психічних проблем співвітчизників. Суть її в тому, що охорона психічного здоров’я має починатися в системі загальномедичної допомоги, іншими словами — зі звичайної поліклініки. Таким чином, розлади психіки можна буде виявляти і попереджати на ранніх етапах. Стратегію зближення психіатрів і пацієнтів підказало саме життя. За даними ВОЗ, Світового банку та Гарвардського університету, хвороби психіки в країнах ринкової економіки, починаючи з 5- річного віку, призводять до 4 із 10 випадків інвалідності. За статистикою, в Україні втрати працездатності внаслідок психоневрологічних захворювань становлять більше як 10%. При цьому приблизно в 75% випадків люди звертаються до лікарів широкого профілю, яким вдається розпізнати депресію лише в 10-30% випадків.
Тим часом за лікарські помилки пацієнти розплачуються хронічним перебігом хвороби. Щоб змінити таку практику, в поліклініках Харківського та Ватутінського районів столиці, як повідомив Ю.Юдін, створено перші в країні психосоматичні денні стаціонари. У Харківському районі працює також центр сімейної медицини. У столиці зареєстровано 63,5 тис. чоловік, або 2,5% від населення, які страждають на психічні розлади. За підрахунками ВОЗ, середньостатистичним показником вважається 5% від загальної кількості населення. Прихованій від очей лікарів половині людей, на думку Юрія Юдіна, могли б допомогти спеціально навчені лікарі первинної медико-санітарної допомоги, психологи, соціальні працівники, без підготовки яких налагодити систему первинної психіатричної допомоги не вдасться. З метою поширення напрацьованого в столиці досвіду, провели у Києві в кінці вересня конференцію, що зібрала провідних американських та українських фахівців. Однак це тільки перші кроки. Про охорону психічного здоров’я українців можна буде вести мову лише тоді, коли служби психічного здоров’я вдасться інтегрувати в комплексну систему охорони здоров’я України.
...Яким чином позначається на психічному стані населення нинішній соціально-економічний пресинг? На думку Юрія Юдіна, людина та її психіка — досить міцний витвір природи. Звичайно, багато хто потребує своєчасної допомоги фахівців, але епідемія у сфері психічних захворювань, він упевнений, нам не загрожує. Адже, за дотепним висловом одного з його іменитих колег, якби світ складався лише з абсолютно нормальних людей, то він захлинувся б не від надлишку розуму, а від надлишку сірості.
