Фармацевтичні компанії хочуть переконати нас у тому, що бурхливе зростання цін на ліки, які відпускаються за рецептом, зумовлене необхідністю покрити витрати на науково- дослідні роботи (НДР). Це твердження обґрунтовується тим, що компанії витрачають велику частину своїх грошей на НДР, і що після оплати цих робіт у них залишається лише скромний прибуток. Вони говорять, що приборкання цін погубило б НДР і заглушило б інновації. Але насправді все абсолютно інакше.
Насправді великі фармацевтичні компанії витрачають на НДР відносно небагато — значно менше, ніж на маркетинг і адміністративні потреби, і навіть менше, ніж залишається в них як прибуток. Наприклад, у 2002 році сукупний обсяг продажу десяти найбільших фармацевтичних компаній Америки становив 217 мільярдів доларів. Згідно з їхньою власною статистикою, вони витратили на НДР 14% від прибутків із продажу. Але їхні витрати на маркетинг і адміністрування склали при цьому величину, яка перевищує вдвічі витрати на НДР — 31%. І 17% залишилося в них у вигляді прибутку.
Більшість фармацевтичних компаній у своїх річних звітах приводять сумарну цифру витрат на маркетинг і адміністрування, але одна з компаній повідомила, що на маркетинг було затрачено 85% від цієї суми. Якщо передбачити, що для інших великих компаній співвідношення приблизно таке ж, — а для такого припущення підстава є, — то виходить, що вони затратили на один лише маркетинг майже вдвічі більше, ніж на НДР.
У публічних заявах представники цієї галузі заперечують це, вважаючи маркетингом лише чотири конкретнi види діяльності — торгові візити до лікарів, вартість безплатних зразків, реклама, адресована безпосередньому споживачеві та реклама в медичних журналах. Але насправді засоби, виділені на маркетинг, витрачаються не лише на це, і найважливiшою статтею є «освіта» лікарів (за якої їх вчать прописувати більше ліків).
А як щодо прибутків? Ось уже багато років прибутки фармацевтичних компаній набагато вищі, ніж у будь-якій іншій галузі — і це за вирахування витрат на НДР і інші потреби. Порівняйте 17% прибутку в десяти провідних фармацевтичних компаній Америки в 2002 році з всього лише 3,1% прибутку в середньому для всіх галузей промисловості США, дані по яких приведено в «Fortune 500» за той же рік. У 2003 році, вперше за весь час, дана галузь перемістилася у прибутковості з першого на третє місце, але її прибуток як і раніше був набагато вищим середнього значення.
Нещодавнє твердження про те, що фармацевтичні компанії витрачають в середньому 802 мільйони доларів для виведення на ринок кожного нового препарату, ґрунтується на секретних, закритих даних і є неймовірним перебільшенням. Але, незалежно від того, скільки витрачають ці компанії на НДР, навряд чи вони мають право стверджувати, що високі ціни необхідні для покриття цієї статті витрат, якщо розміри прибутку та витрати на маркетинг перевищують її. Високі ціни потрібні не для цього, а для покриття їхніх величезних витрат на маркетинг і підтримку прибутку на нечувано високому рівні. Зараз ціни дещо знизилися, але фармацевтичні компанії компенсують це тим, що все більше людей переконують приймати більше ліків за сумнівними або штучно перебільшеними причинами, збільшуючи тим самим обсяг продажу.
Важливе питання полягає не в тому, скільки фармацевтичні компанії витрачають на НДР, а в тому, чи коштують ліки, які вони нам продають, тих грошей, які ми на них витрачаємо. Примітним є те, що лише невелику частину лікарських препаратів можна назвати новими у повному значенні цього слова.
Протягом шести років, із 1998 по 2003 рік, із 487 препаратів, які надійшли у продаж, цілих 78%, за класифікацією Управління з контролю за продуктами та ліками США, навряд чи в чомусь перевершували препарати, які на ринку вже є. А 68% навіть не являли собою нових хімічних сполук — це були лише старі ліки в нових формах чи поєднаннях.
Іншими словами, основну частку продукції, що виробляється галуззю, складають не важливі нові ліки, а незначні варіації на тему препаратів, які вже є на ринку — те, що називають імітаціями або препаратами-клонами. Наприклад, препарат із найбільшим обсягом продажу у світі, Ліпітор (Lipitor), що випускається компанією Pfizer, є четвертим з шести однотипних препаратів для зниження рівня холестерину. В цей час існують цілі сімейства таких ось препаратів-клонів, і навряд чи є підстави вважати, що в порівнюваних дозах хоча б одне чимось краще за інше.
Фармацевтична промисловість, яка далеко не є зразком вільного підприємства, повністю залежить від досліджень, які фінансуються державою та наданих державою монополій у формі патентів і ексклюзивних прав на маркетинг. Нечисленні дійсно нові препарати звичайно є результатом досліджень, проведених за бюджетні гроші в урядових або університетських лабораторіях. Навіть у класі споріднених препаратів-клонів родоначальником звичайно є препарат, який отримано внаслідок роботи, що фінансується державою.
Наприклад, перший із препаратів-аналогів Ліпітора, Мевакор (Mevacor), надійшов на ринок у 1987 році, і його розробка засновувалася головним чином на університетських дослідженнях. Більшість препаратів, що продаються сьогодні найкраще, мають препарати-попередники, які отримано ще в 80-х роках або навіть раніше.
Основна ідея полягає в тому, що, незважаючи на їхнє твердження з цього приводу, фармацевтичні компанії стають усе менш і менш схильними до інновацій. Вони просто перетасовують ті ж старі препарати, отримують нові патенти й ексклюзивні права та покладаються на свою маркетингову потужність, переконуючи лікарів і пацієнтів у тому, що вони творять медичні чудеса.
У кожній розвиненій країні ліки, що відпускаються за рецептом, якимсь чином регулюються. Навіть у США плата за послуги лікарів і за лікування в лікарні регулюється системою Medicare. Так що не варто нам турбуватися з приводу задушення НДР, направлених на створення нових препаратів. Фармацевтичні компанії роблять у цьому напрямку набагато менше, ніж стверджують, а те, що вони роблять, їм цілком по кишені.
Марсія АНДЖЕЛЛ, старший викладач соціальної медицини в Гарвардськiй школі медицини, автор книжки «Правда про фармацевтичні компанії: як вони нас обманюють і що з цим робити».
