На сцену Палацу культури «Україна» вийшов чорно-білий Михайло Задорнов. Тобто — білий верх, чорний низ. Білий стильний піджак із м’якої тканини. Така ж «крута» білосніжна сорочка та вузькі чорні брюки. Михайло Миколайович на сцені з’являється виключно у стилі денді. Це дуже далеко від Жванецького та близько до Шифріна, який викаблучується в спеціально розроблених концертних костюмах.
Почав письменник рівно о 19.10. Задорнов так довго спілкується з публікою, що його новонароджені думки у сфокусованому стані можуть із нього одразу струменіти в зал, набуваючи форм естрадного монологу.
Його виступ — це цікаві ідеї та висновки, розбавлені величезною кількістю старих анекдотів, примовок, народних байок і власних авторських гуморесок. Саме гуморесок. Задорнов помічає якийсь парадоксальний, але реальний факт і на його основі будує абсурдно- комедійну сценку. Але все це існує в канві його постійно розширюваних філософських поглядів. Тому, коли той же Петросян бере його речі у свій репертуар, вони, безумовно, викликають сміх, але за ними не стоять якийсь другий, третій фон, глобальна ідея, якою захоплений автор. Петросян поверхневий і демонструє тільки верхній шар задорновської публіцистики.
Слухаючи ж на концерті самого автора, отримуєш набагато глибше уявлення про його творчість. Однак будь-які свої найсміливіші погляди він демонструє за допомогою простеньких анекдотів (часто і чужих, щоб підтримувати «градус сміху»), чим приваблює досить широкий діапазон аудиторії.
Про його творчість можна сказати словами конферансьє з образцовського «Незвичайного концерту» — «Глибокі філософські думки в доступній (аж ніяк не плоскій) формі».
СЛАВНЕ САТИРИЧНЕ МИНУЛЕ
Задорнов суперечливий у своїх старих і нових позиціях. Наприклад, наскільки я пам’ятаю його виступи наприкінці 1980-х, в епоху перебудови, коли радянські громадяни тільки почали масово штурмувати Європу й Америку, він показував, які радянські люди недоумки. Частково він це демонстрував на особистому досвіді. Як, наприклад, вони з артистом Лановим узяли муляж у їдальні та понесли до каси — такий натуральний вигляд мала страва...
Об’єктом його сатиричних досліджень були так само нескінченні економічні труднощі, втілені, наприклад, у рядку: «Щоб холодильники вгиналися від продуктів, треба випускати маленькі холодильники». І різноманітні побутові незручності, з якими, він як гастролер стикався повсюди. Тому окреме місце у творчості Михайла Миколайовича займає опис туалетів і ванних кімнат. Запам’ятався з його розповідей суміщений туалет у якомусь сибірському готелі, де, щоб дійти до унітаза, треба було відчинити двері, залізти у ванну, зачинити двері, вилізти з ванни і тільки тоді шлях до унітаза був відкритий. А якщо ви вирішили прийняти душ, то «разом із водою вам на голову падало ситечко». Каламбур того часу: «Друг пізнається в біде».
Зіткнувшись у США з побутовим раєм, Задорнов продовжував нещадно критикувати співвітчизників і їхню поведінку за кордоном. Але через деякий час, поспостерігавши за європейцями й американцями, він раптово взявся критикувати Захід. Його змінену позицію втілює отакий пасаж: «В Америці дивишся: на порозі ошатного красивого будинку стоїть інтелігентна людина, курить «Мальборо». Підійдеш, поговориш — варвар. А в нас дивишся: біля брудного, запльованого під’їзду стоїть недбало одягнений мужик і курить «Біломор» — варвар. Підійдеш, поговориш — інтелігентна людина».
Окрема стаття: похід письменника Задорнова до влади (не плутати з депутатом Держдуми Михайлом Михайловичем Задорновим). Він навіть випросив у тогочасного президента Росії Бориса Єльцина квартиру в елітному будинку для державних чиновників вищого рангу. Сусіди — Явлінський, Чубайс... Як пізніше він жартував: «Грошей це особливих не принесло, оскільки ні продати, ні закласти цю квартиру я не маю права». Головний висновок, який тоді зробив Задорнов: «Політика — тотальна система приниження. Усі перебувають у жорсткій зв’язці. Ті, хто зверху, нагинають нижніх і так далі».
Похід до влади Михайлу Миколайовичу не сподобався, і він знову перейшов на вільні хліби сатиричного пілігрима, намагаючись балансувати між своїми останніми ідеями, що перебувають на стику східної та західної культур, і масовим смаком глядача СНД.
«Договорився» Задорнов на адресу США так, що він тепер туди — нев’їзний. «Америкоси» (його вислів) не могли пробачити жорсткої критики Джорджа Буша. Однак заборони існували не тільки в імперських Штатах. Виявляється, йому заборонили рік виступати і в Україні, коли Леонід Кучма з сім’єю побачив його виступ по телевізору. На що Задорнов сьогодні мудро зауважив: «Де він, а де я? Він сидить тихо, а я знову на сцені».
Наприклад, одне з протиріч видатного сатирика полягає в тому, що він таврує Захід за те, що «в них увесь гумор нижче пояса», тоді як перед початком концерту він попросив вимкнути мобільники, пожартувавши таким чином (звертаючись до жінок): «Максимум, що можу вам дозволити, сідайте на телефон і вмикайте віброрежим».
А ось жарт із приводу найближчих українських виборів: «Щойно я приїжджаю до вас — увесь час вибори. А приїжджаю досить часто. У вас справді якісь місячні... вибори».
Тож у частині певної «статевої» спрямованості в Михайла Миколайовича також бувають «перегини на місцях». Але загалом він дотримується смакових рамок.
РОЗМИНКА
Задорнов, у дусі Норбекова, провів сміхову розминку. Ось деякі з жартів, що мали б розігріти публіку.
«Не спіймали — не злодій» — депутатська недоторканність».
«Сила сильної статі в слабкості до слабкої».
«В Америці «Чорний квадрат» Малевича називають «афроквадратом».
«Наш чоловік ходить до коханки, щоб випити».
«Немає більш акуратного водія, ніж той, який забув удома документи».
«Тільки наші мужики можуть напитися в спеку на пляжі та співати: «Ой, мороз, мороз, не морозь меня».
«Наша батьківщина ніколи не буває такою беззахисною, як 23 лютого».
«Дивлячись на обличчя священиків, не віриш, що вони колись постилися».
«Річ не в тупості американців, а в тому, що ми безглуздо їх копіюємо. Звідси в нас і назви «Пельмень-хауз», «Пиріжок-палас».
БРАТСТВО СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ
Після загального реготу сатирик зазначив: «От бачите, яка у вас реакція! А кажете: інший народ. Та один і той самий народ. ПРОСТО МИ — ОДИН НАРОД, А ПОЛІТИКИ — ІНШИЙ. Тільки в Берліні можуть о 00.45 лягти спати на Новий рік. А телевізор дивитися до четвертої ранку після двох відер салату «олів’є» і ящиків із горілкою та шампанським? Дивитися і лаяти все підряд — що вони нам показують? Лягти о 7-й ранку, встати о 13-й і запитати: а чи не залишилося чого з їжі після вчорашнього? Бачите — все у вас так само».
РЕКЛАМА
Досить дотепна задорновська ідея уявити всю рекламу, як приховану пропаганду наркотиків. Справді, будь-який продукт, починаючи із зубної пасти та закінчуючи йогуртом, зобов’язаний (судячи з відеороликів) викликати різні ейфорійні реакції, що супроводжуються галюцинаціями.
«Сьорбнув «Фанти» — і в тролейбусі пляж із карнавалом».
«Спробуєш «Растишку» — одразу зелений дракончик».
«Веселий молочник» — він що, весь час регоче?»
ПОЛІТИКА
Жорсткий антиамериканський фейлетон «Лист американського солдата додому». Його герой задавався питанням: «Як усе-таки правильно писати — Іран чи Ірак?» Закінчувався памфлет «Мы — миролюбивая держава, поэтому не оставим мир в покое. Нам нужен мир. Весь!»
Письменник розповів, що на планеті безліч колекціонерів (зі знанням англійської) обмовок Джорджа Буша. Що вони навіть організували в інтернеті клуб. Ось уривок з офіційної промови американського президента: «Я пишаюся разом з усім американським народом, коли ми відправили місяцехід на Марс».
Задорнов не дає спокою не тільки американським президентам, а й українським. Подробиці заборони його концертів в Україні такі.
Внуки притягли вінценосного Леоніда Даниловича до телевізора подивитися та послухати Задорнова. Там прозвучала крамольна фраза: «У 90-х Україна вляпалася в Кучму». Плюс — він пройшовся по пристрасті до випивки першої особи української держави (до речі, це збігалося з пристрастю тогочасної першої особи російської держави). Чиновник, який пояснив Задорнову причину заборони його концертів, закінчив так: «Як ви насмілилися сказати про п’янки нашого президента, якщо він уже вилікувався?!»
Не оминув увагою Михайло Миколайович і сьогоднішнього російського лідера: «Звернення єпископа до Путіна на відкритті нового собору: «Ми цей храм побудували з вашою божою допомогою». Путін у відповідь: «І надалі допомагатимемо».
Не забув Задорнов і наших помаранчевих лідерів: «Досі пишаюся жартом про Тимошенко та Ющенка, а саме — «По нього ще прийде ця бліда з косою».
РОК-ПОПСА
Традиційно перепало пісенним текстам! Задорнов таврував начебто попсу. Особливо народ тішився над рядком: «Вот и кончился бал, я последнее в брюки заправил». Задорнов сором’язливо не вказав, що автор цього витвору аж ніяк не Женя Осін або Юрій Ніколаєв, а ніхто інший, як рок-зірка Юрій Шевчук — головний борець з попсою. Не гірший за Задорнова. Напевно, тому сатирик і не видав ім’я проштрафленого «колеги».
АМПЛУА
Про себе Задорнов скромно зазначив: «Я радше журналіст, а не письменник. Їжджу, спостерігаю...»
А пізніше уточнив своє амплуа: «Я — піднімаю пінгвінів. На півночі є така професія. Коли злітає літак, пінгвіни задирають голови та падають на спину. І самі підвестися не можуть. Ходить спеціальна людина і підіймає їх... Як я вам настрій...»
ЗАХІД І СХІД
Довго розмірковував про різницю менталітетів Заходу та Сходу. Й про особливу роль серединного — слов’янського.
«НАШИХ людей спеціально тримають для нетривіального вирішення інтелектуальних завдань. Японці довго думали, як розробити систему, щоб людина не бралася за ручку дверей туалету (знову улюблена для Михайла Миколайовича сантехнічна тема!). Поставили купу датчиків. І тут викликали слов’янського винахідника, пояснили, в чому проблема. Він: «Ногою не пробували відчиняти?»
Ось особлива реакція НАШОГО машиніста. Коли у розпеченій переповненій літній електричці хтось смикнув стоп-кран, він не пішов штрафувати, а просто пригрозив через радіозв’язок: «Ще раз так зробите, включу опалення!»
Головний недолік слов’янського, східно-західного менталітету Задорнов визначив так:«У нас повно енергії. Однак спрямована вона куди завгодно, але тільки не в певний бік. На жаль, вона не має вектора!»
Що не завадило Задорнову виділити ще одну позитивну рису, що відрізняє нас від західників: «Ви знаєте, на Заході ніхто не дарує квітів на концерті, як у вас. Вони вважають, купили квиток — і досить. Тільки тут така велика кількість букетів у залі!»
Наче ілюструючи його слова, до сцени попрямували дами з оберемками не якихось хризантем, а троянд! Вельми зворушливою була сцена, коли величезний букет троянд сатирику вручила вагітна жінка, цьому їй не заважав власний стан. До речі, в залі було чимало інвалідів у візках. На підставі цього можна зробити висновок, що дію Задорнова на публіку можна порівняти з терапевтичною. Він — екстрасенс, який лікує сміхом: «Оптимізм — це коли на кладовищі замість хрестів бачиш плюси».
Окинувши задоволеним поглядом гору троянд на столі, письменник, посміхаючись, сказав: «Та за такі квіти не шкода і стійку на руках зробити! Щоб довести — це швидше Схід, аніж Європа!». І Михайло Миколайович став на білі рученьки та досить впевнено зробив на них кілька кроків під сміх й оплески публіки. Отака сміхоакробатика! Від мудреця та дитини в одній особі!
Хочеться закінчити репортаж про київський виступ Задорнова його дуже цікавим зауваженням із «Записок втомленого романтика» (книжка 2005 року), яке точно характеризує його сучасні філософські погляди, що ґрунтуються і на переосмисленні минулого.
«У радянського герба було таємне значення. Крім двох класів робітників і селян, він ще об’єднував дві могутні конфесії: серп символізував мусульманський місяць, а молот — християнський хрест. Дві найпотужніші енергії двох класів і двох конфесій мали дати силу новій державі. Хто був автором цього символу, що випередив час, я не знаю. Можливо, ідею об’єднання двох конфесій підказали радянським керівникам східні мудреці, з якими в молодої радянської влади були таємні зв’язки? Більш того, можна такі міркування вважати містикою. Але варто було відмовитися від цього герба — і того ж року в Радянському Союзі спалахнув перший міжрелігійний конфлікт у Карабаху».
P. S. Задорнов зараз схильний ідеалізувати Схід. Утім, як колись — Захід. Тепер він активно взявся подорожувати Сходом. Думаю, незабаром з’явиться безліч його ТАКИХ спостережень, що можуть призвести до того, що уже й тамтешня влада йому туди заборонить в’їзд. Однак саме такі прозорливі та мудрі люди, як він, і є тим містком, тією сполучною ланкою між Заходом і Сходом, що встановлюють нову універсальну філософію, яка є синтезом цих двох сторін. Хай і за допомогою сатири! Так навіть веселіше!
