Пташиний грип «блукає» планетою та тривожить її. У США вже заявили про те, що епідемії варто чекати в середині вересня. Тому уряд Штатів готовий замовити мільйонні партії нової вакцини у французьких виробників. Водночас у Росії практично щодня фіксують нові випадки зараження пташиним грипом. У Курганській області вже виділили на боротьбу з ним мільйон рублів. У Челябінській почала працювати «гаряча лінія», мета якої — оперативно інформувати населення про пташиний грип. А в Пермській заборонене полювання на пернату дичину.
Учені не відкидають, що згодом пташиний грип може перейти на людину. І тоді пандемія неминуча. Звідки беруться нові віруси та чи загрожують людству страшні епідемії? Про це — в матеріалі канадського вченого.
Сьогодні світ зіткнувся з кризою виникаючих інфекційних захворювань (ВІЗ) — ВІЛ у людей, ебола в людей і горил, західно- нільський вірус і пташиний грип у людей і птахів. Існує вагома причина для того, щоб ставитися до цих речей серйозно, оскільки, схоже, ВІЗ мають тривалу історію еволюції.
Для людей ВІЛ, ебола, західнонільський вірус і пташиний грип є лише найпізнішими в довгому ланцюжку ВІЗ. Коли наші предки понад мільйон років тому перемістилися з африканського лісу в савану, вони швидко перетворилися на сильних хижаків. Розділяючи здобич з існуючими до них м’ясоїдними тваринами, вони заражалися ціп’яками, первинним середовищем для яких були гієни, великі кішки й африканські мисливські собаки.
Коли люди почали переселятися з Африки до інших регіонів, вони принесли деяких із своїх хвороботворних мікроорганізмів у нові області, де вони перекинулися на місцевих «господарів». Водночас місцеві мікроорганізми перейшли на прийдешніх людей. Згодом сільське господарство й урбанізація «доповнили» список хвороботворних мікроорганізмів. Якби тоді поряд були лікарі, то вони б назвали всі ці інциденти ВІЗ.
Географічне звуження й особливі способи передачі означають, що найчастіше більшість хвороботворних мікроорганізмів виявляються на невеликій кількості видів «господарів», часто лише одному, при цьому вони зберігають властивість заражати більше. Але зміна клімату все змінює. Види покидають свою зону й відбувається зміна екосистеми. Хвороботворні мікроорганізми вступають у контакт зі сприйнятливими організмами, з якими вони раніше ніколи не стикалися та які ніколи не мали можливості розвинути опірність. У результаті ВІЗ стають не просто можливими, вони — неминучі. Справді, кожен випадок зміни клімату сприяв їхній появі.
Попередження проблеми завжди ефективніше економить і час, і кошти, ніж реакція на кризу, попри те, наскільки вона життєздатна. На жаль, ми зазвичай боремося з наявними хворобами, але забуваємо дивитися вперед.
Наприклад, білохвості олені, які живуть на північному заході Коста-Ріки є розповсюджувачами шести різновидів кліщів. Наскільки відомо, жоден із цих кліщів не є носієм хвороби Лайма, про яку ніколи не повідомляли в Коста-Ріці. У результаті, там не існує жодних попереджень про небезпеку хвороби Лайма. Але деякі види кліщів близько пов’язані з відомими переносниками й тому самі є безпосередніми потенційними переносниками. Таким чином таке важке захворювання, що до того ж важко діагностується, може бути ненавмисно принесене в Коста-Ріку кимсь на зразок звичайного екотуриста, який не має жодних симптомів.
Інформація про Коста-Ріканських оленячих кліщів береться зі списку паразитів хребетних тварин північної Коста-Ріки, але це єдиний такий наявний список. Ми повинні вимагати більшого. Понад 50% видів на цій планеті — це паразити певної форми, включаючи хвороботворні мікроорганізми, що вражають людей, худобу, зернові культури та дику природу. Але, беручи до уваги сумарні знання, ми змогли задокументувати менше 10% хвороботворних мікроорганізмів у світі. Решта 90% — це потенційні ВІЗ.
Тому ми стикаємося з потенційною кризою, що є результатом нашого фундаментального невігластва в біосфері, оскільки неможливо вживати превентивних заходів до різновидів хвороботворних мікроорганізмів, існування яких ще не було задокументоване. Це робить багато хвороботворних мікроорганізмів «наземними еволюційними мінами», що чекають на нас, оскільки ми рвемося до дедалі нових середовищ проживання, перемішуємо види між собою та змінюємо наявні екосистеми. Проте більша частина ресурсів усе ще витрачається на пошук відповідей на відомі ВІЗ, а не на оцінку ризику потенційних ВІЗ.
Простіше кажучи, ми повинні скласти глобальний список видів. Негайно. П’ятсот тисяч років досвіду в полюванні та збиральництві разом із дешевшим аналізом, виконаним на комп’ютері, роблять це завдання економічно здійснимим.
Хвороботворні мікроорганізми вельми адаптували способи поширення, й групи споріднених видів мають тенденцію бути дуже схожими. Наприклад, усі різновиди малярії передаються комарами. Класифікувавши все одного разу, ми матимемо змогу робити прогнози за двома спорідненими видами, базовані на неповній інформації про кожен із них, при цьому виграючи час й економлячи гроші. Та й крім того, ця інформація повинна бути оцифрована та стати доступною для всіх зацікавлених сторін і дослідників в інтернеті.
Якби ВІЗ були рідкісними, то використання кризової реакції могло би бути рентабельним. Але ВІЗ зовсім не рідкісні. Радше вони є загальним підсумком географічного розсіювання, пов’язаного з великомасштабними екологічними змінами. Таким чином, ми повинні перестати реагувати та бути непоінформованими та вживати заходів профілактики. Як каже відоме спортивне прислів’я: ніколи не змінюйте виграшної партії, але завжди змінюйте програшну.
Деніел Р. БРУКС — професор зоології в університеті Торонто та член Канадського королівського співтовариства.
