Конфлікт будівельників і дачників розгорається?
Столиця нетерпляче чекає на закінчення будівництва нового великого стратегічного об’єкта — Подільського мостового переходу. З цією подією жителі Києва пов’язують великі надії на вирішення однієї з головних проблем міста — транспортної. Новий міст повинен перебрати на себе частину автомобільних потоків, розвантажити Московський міст, на який сьогодні припадає практично подвійне навантаження, і зробити можливим запуск нової лінії метрополітену, яка нарешті полегшить життя жителям Троєщини. Зараз Подільський мостовий перехід інтенсивно будують і, за запевненням начальника будівництва Подільського мостового переходу Юрія Іржицького, здадуть уже в 2007 році. А до кінця десятиріччя планують введення в експлуатацію всього мостового переходу в повному обсязі. Проте сьогодні склалася ситуація, що може звести нанівець ударні темпи роботи мостобудівників.
Цікаво, що необхідність будівництва цього важливого для міста об’єкта була очевидна ще півстоліття тому. У 1960-ті роки обговорювали питання про будівництво двох мостів: Московського — для пропуску автомобілів та Подільського — для руху метро. Суміщені проекти тоді були непопулярні. Московський міст побудували практично вiдразу — ще в 1970-ті роки, а спорудження Подільського довелося відкласти на 30 років.
Ця відстрочка була викликана не лише банальною причиною — відсутністю фінансування. Були труднощі, пов’язані з необхідністю прокладати магістральний під’їзд через стару заповідну частину міста, що викликало справедливий протест державних структур, які відповідають за збереження пам’яток історії та культурної спадщини. Тоді розглянули близько 20 варіантів розташування траси, що забезпечуватиме під’їзд до Подільського моста. Серед них і варіант перетину Дніпровської заплави в тунелях. Але якщо для метрополітену такий варіант відкинули тільки через непорівнянну дорожнечу, то для автомагістралі він виявився взагалі нереальним. Навіть тепер, коли стало можливим придбання за кордоном унікального прохідницького обладнання, що дозволяє розмістити в тунелі автотрасу, вартість конструкції була б непорівнянна з бруківкою.
Одним із вирішальних чинників, що не дозволив у 1980-ті роки розпочати будівництво, став протест проти проходження траси територією садово-дачних ділянок на лівому березі. Русанівський садовий масив виник у середині 50-х років минулого століття і на той момент розташовувався за межами міста. З появою та швидким розвитком таких районів, як Троєщина та Воскресенка, русанівські дачі опинилися всередині міської забудови. Це суперечить принципам містобудування, тому згідно з Генпланами 1986-го, а потім і 2002 років, усю територію, зайняту дачними ділянками, відведено під міську забудову. Як згадує корифей мостобудування, професор Георгій Борисович Фукс, у ті роки узгодження траси на цій ділянці спричинило активний опір господарів русанівських дач. Вони писали скарги в усілякі інстанції, зверталися до преси, яка в свою чергу лякала громадськість неминучістю екологічних катастроф й іншими сумнівними жахами. Усі ці дебати відсунули вирішення питання на три роки. А тут уже почалася економічна криза перших років незалежності. Якби не було цих протестів, вважає професор Фукс, Подільський мостовий перехід уже давно б служив киянам. Причину цієї плутанини він убачає в недосконалості наших законів. Адже ніхто тоді не мав намірiв нехтувати інтересами дачників — їм була гарантована грошова компенсація або переселення на рівноцінну дачну ділянку. Проте законного шляху вирішення питання не знайшли.
Як з’ясувалося, відтоді наше законодавство стосовно вирішення конфліктів приватних власників із державною владою не змінилося. І нерозв’язна суперечка, що виникла кілька десятиріч тому, сьогодні цілком може спалахнути з новою силою. Недавно на містобудівній раді розглядали новий варіант лівобережного підходу до Подільського моста. У колишньому проекті автотраса до моста, під якою планується й будівництво лінії метрополітену, мала пройти через Русанівські сади. За розрахунками це спричинить знос понад 450 ділянок, на яких, на відміну від радянських часів, уже повиростали вельми добротні будиночки. А оскільки донині відсутні чіткі правила можливої компенсації та нормативи врегулювання подібних питань, очевидно: на нас чекає нова хвиля судових розглядів між садівниками та будівельниками.
Як вихід із ситуації, що виникла, автошляховики запропонували змінити конфігурацію траси на лівобережному підході до моста таким чином, щоб вона зачепила якнайменшу кількість садових ділянок (у новому проекті — лише чотири). Зрозуміло, що в цьому випадку сумістити її з лінією розташування метро неможливо. І питання зносу ділянок, що неминуче при будівництві метро, залишається не вирішеним. Але хоча новий варіант проекту має кілька інших суттєвих недоліків, містобудівників визнали його можливим.
Це рішення визначив ще й той факт, що на сьогодні фінансування будівництва автошляхів випереджає виділення державою коштів на будівництво метрополітену. Зі слів метробудівців, за нинішньої динаміки їх фінансування, нова лінія метрополітену, що вестиме на Троєщину, з’явиться тут не раніше, ніж через 8-10 років. І якщо чекати, коли капіталовкладення в різні транспортні сфери збіжаться, виникає реальна небезпека того, що після здачі довгожданого Подільського мостового переходу він стане тупиком. У цьому випадку будівництво нової автотраси може бути єдиним виходом. Хоча без метрополітену воно не вирішить завдання повністю. До того ж переселення садівників, на думку містобудівників, займе чимало часу. Не може ж увесь цей час Подільський міст простоювати. Тому поки що ухвалили рішення прокласти найближчим часом автомагістраль берегом. Проект лівобережного підходу до моста в старому варіанті залишається в силі та буде здійснений за необхідного фінансування метробудівців.
ДО РЕЧІ
Київська влада пропонуватиме власникам дачних ділянок на Русанівських садах, територією яких пройде траса Подільського мостового переходу, нові земельні ділянки як компенсацію. Про це, як передає Інтерфакс-Україна, повідомив київський міський голова Олександр Омельченко. За його словами, місто запропонує людям, які мають на Русанівських садах ділянки площею чотири сотки, нові ділянки площею до 10 соток, які не гірші та неподалік від цього місця. Крім того, буде проведена незалежна експертна оцінка дачних будиночків, які підуть під знос, і їхні власники на новій земельній ділянці площею 10 соток зможуть отримати «не гірші споруди». Також, за словами О. Омельченка, охочі зможуть отримати грошову компенсацію за землю та споруди від міської влади.
