Наразі два невеликі обласні центри Кіровоград і Луганськ показують невтішну статистику: молоді люди залишають регіон у пошуках власної реалізації та щастя. Згідно з даними Головного управління статистики у Кіровоградській області, кількість зареєстрованих безробітних на перше півріччя цього року становило 14,3 тисячі осіб (при населенні 1,002 млн). У Луганську цей показник ще вищий. Дані за 2012 рік, якими оперує Луганськоблстат, — 19,9 тис. осіб при населенні у 2,2 млн. Цифри змінюються і здебільшого не на краще.
МІСТО В ДІЇ
Ситуацію може змінити успішний ребрендинг міста — упевнений Євген Клісенко, національний експерт з маркетингу територій. Такої ж думки дотримуються і в Кіровограді. Місто, розташоване в самому серці країни, за допомогою переосмислення намагається відкрити своє друге дихання. Як на сьогодні стверджують експерти, у пошуках сенсів допомогли самі мешканці. «Уявіть собі, у нас весь цей час у місті нічого не відбувалося. Місто маленьке: тут немає великих ані спортивних, ані культурних подій, життя тече досить стабільно. Але потім ми зрозуміли, що місто танцює. Танець об’єднує всіх жителів міста. Професійно чи непрофесійно — але кожен з мешканців створює свій танець. Причиною такого інсайту передусім стала перемога міста в танцювальному шоу одного з українських телеканалів. Це дало поштовх для розвитку та переосмислення ситуації», — розповідає Ірина Жарова, директор Кіровоградського обласного «Інформаційно-ресурсного центру» «Кіровоград: практика руху». Танець породив багато розмов про майбутнє міста. Люди почали активно розвивати не лише цей напрямок. Місто має багато плюсів, які до цього були забуті та неосмислені.
До речі, нещодавно Кіровоград отримав перше місце за брендинг міста на Міжнародному фестивалі територіального маркетингу і брендингу OPEN-2013, який відбувся у Мінську в кінці червня, за проект «Лінії». Ключовими елементами кіровоградської ідентичності стали: географічне положення, місто-фортеця, театральні традиції, культура танцю, мода на креатив та ін. Це створює новий рух і нову історію.
Як стверджує Жарова, не можна любити своє місто, не знаючи його історії, а наразі багато мешканців Кіровограда цим похвалитися не можуть. Тож у школах та садках почали розвивати цей вектор. У місті також з’явилися таблички з інформацією про пам’ятні дати та видатні особистості, які об’єднані між собою у логічний туристичний маршрут. Він цікавий і самим кіровоградцям.
«Наразі все, що відбувається у місті, — це ініціативи самих молодих людей. Але їм також потрібно вчитися і постійно вдосконалювати свою майстерність. Останнім часом дійсно зацікавленість мистецтвом зросла, мені багато телефонують, запитують, але приходять і працюють — не всі. Мені здається, нам дуже бракує великих масштабних заходів, які дозволяли б не тільки рухатися під музику, а й повноцінно вчитися. Окрім того, варто лише подивитися на матеріальну базу хореографічних закладів — хороші зали можна порахувати на пальцях однієї руки», — стверджує Катерина, хореограф із Кіровограда, спеціаліст з сучасних танців (класична програма та контемпорарі).
Хоча процес ребрендингу довгий і може зайняти не один-три роки, Жарова відзначає, що процес почався. «Таке враження, ніби місто прокинулося. Однозначно динаміка у місті стала більшою, активність молоді так само зросла. Кількість заходів, які організовує сама молодь, збільшилася. До молоді наразі долучаться і ОСББ, до ініціатив приєднується місцевий бізнес. На сьогодні все йде до того, аби сформувати правильну стратегічну концепцію розвитку Кіровограда, яка призведе до змін — від внутрішніх до зовнішніх. Наразі наша головна мета — залишити молодь у місті, не дозволити креативному населенню їхати з регіону, а також залучити до нас людей із інших регіонів та навіть країн. По-перше, ми проводимо щорічний форум «Креативне місто» (нагадаємо, «День» писав про нього у № 12 від 26 січня 2012 року), на який запрошуємо експертів з різних галузей. По-друге, наступний наш крок — створення креативних центрів, які могли б поєднувати різноманітні творчі особистості та надавати їм змогу реалізовувати свої проекти», — завершує вона.
БУМЕРАНГ ЧИ КВІТКА?
На відміну від Кіровограда, Луганськ все ще в пошуках ідентичності і смислів. Цього року на форумі «Брендинг міста — елемент нової економіки» було представлено концепцію, яка побудована аж ніяк не на принципах «знизу». Луганськ, за новим баченням, представлятиме літера «Л», яка символізує квітку абрикоса. На думку представників Луганської міської ради, саме абрикос у період цвітіння є новим осмисленим символом міста. Звичайно, квіти дійсно привносять свою красу місту, але за умови осмисленого та представлення. До прикладу: сакура у Японії або тюльпани у Голландії, ті ж троянди у Донецьку. Наскільки виправдано луганські чиновники обрали такий символ міста? І чи не почали вони з кінця?
Доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Ілля Кононов каже, що, в принципі, Луганськ можна асоціювати з білою акацією чи абрикосом, але чи саме в цьому справа? «Ця концепцію обговорюють у суспільстві вже з січня цього року. Серед луганчан немає єдиної думки, домінує скоріше іронічне ставлення. Передусім через помпезність цієї ініціативи: тут і німецькі консультанти, і Артемій Лебедєв тощо. І частіше цей логотип луганчани називають бумерангом, а не пелюстком квітки. Я думаю, все це достатньо знеособлено, про що стверджують самі автори. До прикладу, це зображення можна перевернути і отримати курсор з екрана монітору. Так, це відповідає певним трендам, але, на мою думку, ці тренди вже відходять», — говорить Ілля Кононов. На думку експерта, сьогодні Луганську потрібно робити акцент на вищій класичній освіті, розвитку інтелектуального потенціалу, високоінтелектуального виробництва, а також науки та історії регіону в цілому. Адже в Луганську є два класичні університети, які готують кадри для регіону, країни та іноземних спеціалістів. З Луганським регіоном поєднують такі імена, як Даль, Голобородько, Жадан, Сосюра та ін. «Ми не зможемо зробити з міста фінансового центру, але ми можемо зробити освітній центр. Зазвичай, у Європі таке розподілення ресурсів та потенціалу відбувається, і регіони живуть досить злагоджено», — коментує він.
Луганську значно важче побудувати «нову історію». Це крайній схід країни, і поряд розташовані два регіони, які постійно давлять своїм авторитетом: освітньо-культурний та бізнес-регіон. Порівняно з Харковом та Донецьком, Луганськ певною мірою залишається осторонь. Проте до певного часу. Луганську дійсно варто знайти свою квітку і зробити так, аби вона не стала для нього бумерангом. Буде це освіта чи література, правопис чи мовні норми — важливо не тільки для луганчан, а для всієї країни. Все має бути на своєму місці, і ролі мають бути розподілені згідно з заслугами та здібностями — варто лише довіряти, експериментувати і вирішувати складні питання разом.
