На Малій срібній, Великій срібній та Золотій медалях, якими щороку нагороджують найкращих молодих соціологів, крім портрета Наталії Паніної, викарбувано слова: «Честь. Гідність. Професіоналізм». Дуже потрібні сьогодні українському суспільству слова...
Міжнародні соціологічні читання, які щороку проходять завдяки українській академічній спільноті (без будь-яких директив «згори»), присвячені пам’яті соціолога Наталії Паніної — однієї з небагатьох із тих, хто залишався максимально чесним — і перед собою, і перед суспільством. На Малій срібній, Великій срібній та Золотій медалях, якими щороку нагороджують найкращих молодих соціологів, крім портрета Наталії Паніної, викарбувано слова: «Честь. Гідність. Професіоналізм». Дуже потрібні сьогодні українському суспільству слова...
«Науковий спадок Наталії Вікторівни — це класичний український соціологічний спадок і теоретична база, яка закладалася ще в 1990-х, щоб пояснити наше суспільство, — зауважує Олена ЗЛОБІНА, заввідділу соціальної психології Інституту соціології НАНУ. — Поки що наше суспільство продовжує бути нестабільним, тому всі теоретичні набутки, які мали стосунок до суспільства 1990-х, не втрачають актуальності».
Уже декілька разів до Інституту соціології НАН України щороку в грудні з’їжджається надія української соціології — аби поспілкуватися зі старшим поколінням, обмінятися думками, ідеями і досвідом. Вручення професійних нагород «Кращий молодий соціолог року» — хороший привід. Цікаво, що здебільшого регіональну першість у цьому конкурсі утримують Київ, Львів та Харків, і це цілком закономірно, адже ректор Харківського нацонального університету ім. В. Каразіна Віль Бакіров — президент Соціологічної асоціації України. Цього ж року титули найкращих молодих соціологів одержали двоє киян: наукового співробітника ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Юлію Середу нагородили Золотою медаллю ім. Н. Паніної, а Світлану Шевченко, асистентку кафедри соціології факультету соціології та психології з Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, — Малою Ссрібною медаллю ім. Наталії Паніної. Велика Срібна медаль — за Дмитром Зайцем, аспірантом факультету соціології Харківського національного університету ім. В. Каразіна. Роботи цих трьох молодих науковців журі визнало найкращими з-поміж 14 надісланих на конкурс праць. Присвячені вони визначенню матеріального статусу в нинішньому суспільстві, сучасному публічному мистецтву в міському просторі Харкова та українській блогосфері як дзеркалу соціокультурних процесів.
— Це реальне визнання у світі професійних соціологів, таку премію можна порівнювати з кандидатством, — каже Юлія СЕРЕДА. — Щодо її значення особисто для мене, то це висока планка, що змушує ставитися більш відповідально і професійно до роботи. На врученнях премії я була присутня з перших років її заснування, але не подавала документів, бо, як кажуть соціологи, не мала епохальних статей. Вирішивши брати участь цього року, я опублікувала роботу з огляду на правила написання статей у міжнародних журналах. А застосований у моєму есе метод нині найпопулярніший у соціальних науках в Європі та США, оскільки дає змогу порівнювати різні країни. У нас такі дослідження набувають популярності в академічних колах лише тепер.
Одна з головних переваг цього конкурсу і загалом Міжнародних соціологічних читань, як зауважують ініціатори, полягає в можливості діалогу старшого покоління авторитетних соціологів з їхніми молодшими колегами. Цього разу з майбутнім української соціології поспілкувалися, зокрема, директор Інституту соціології Угорської академії наук Пал Тамаш (його інтерв’ю див. у «Дні» № 225-226 від 9—10 грудня цього року); директор Інституту соціології НАНУ Валерій Ворона; завідувач сектору дослідження особистості Інституту соціології Російської академії наук Володимир Магун (інтерв’ю з ним див. у «Дні» № 228 від 14 грудня ц. р.); професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», засновник Соціологічного центру ім. Н. Паніної Володимир Поніотто; директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ Мирослав Попович.
Олександр СТЕГНІЙ, заступник голови комісії конкурсу «Кращий молодий соціолог року», вважає, що протягом найближчих 15 років молода генерація українських соціологів кардинально змінить ландшафт у соціологічному академічному середовищі. Заступник голови Інституту соціології НАНУ, постійний автор та експерт «Дня», ініціатор заснування премії ім. Наталії Паніної та Міжнародних соціологічних читань Євген ГОЛОВАХА пояснив «Дню», чому.
— Ця генерація остаточно позбудеться радянської традиції, «чинопочитанія», кругової поруки. Вона не боятиметься взаємної критики, як її боялися ми, адже часом це закінчувалося ідеологічними висновками і втратою роботи. Вони остаточно засвоять міжнародний досвід. Адже нині вони вже мають можливість бачити світ, якої не мали ми. І зрештою, вони здобувають кращу, справді соціологічну освіту, якої за радянських часів не давали. Хоча б за цими ознаками вони будуть значно кращими, — переконаний Євген Головаха.
— Свого часу, коли я навчався тут в аспірантурі, всі керівники інституту, відділів були «перебіжчиками» з інших наук. Більшість із них становили філософи. Тобто на той час традиції ще не було сформовано, а тепер вона існує, — підтверджує слова Євгена Головахи його учень Володимир ЛЕВИЦЬКИЙ.
— Сьогодні вже існує нова спільнота соціологів, — вважає Ольга БАЛАКІРЄВА, голова правління Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка. — Однак зараз вони певною мірою обмежені у повноваженнях, оскільки ключові позиції керівників належать авторитетам. Нове покоління володіє іноземними мовами, що означає включення в принципово інший простір. Частина з них уже пройшла стажування за кордоном, а це важливі контакти, новий тип мислення і світогляду. Також молода еліта має інакший рівень підготовки стосовно можливості статистичного аналізу, позаяк визнані фахівці з соціології в переважній більшості мають філософську освіту, що ускладнює доступ до статистики.
Цьогорічні читання відбуваються вже вп’яте, а отже, вони вже встигли завоювати добру репутацію в професійному середовищі. Конкурсанти навіть зізнаються, що побоюються подавати свої роботи, адже планка добору — дуже висока. Серед тих, хто висловив таке зізнання, — навіть цьогорічна переможниця Юлія Середа.
— Загальний рівень професіоналізму нашої молоді зростає, — відзначила Олена Злобіна, ведуча однієї із сесій читань. — Порівнюючи п’ятирічний уже термін (наголошую: йдеться про загальний рівень, а не про переможців — вони щороку найсильніші), можу сказати, що найгірша робота сьогодні значно краща, ніж найкраща п’ять років тому. Відчувається, що наша соціологічна підготовка, яка не так давно започаткована як спеціалізована фахова підготовка, стає дедалі кращою. І їхній фаховий рівень — вищий від середнього.
Більшість робіт, що надійшли цього року на конкурс, як зауважила пані Олена, зосереджені довкола поняття ідентичності. Зокрема, Данило СУДИН, асистент кафедри історії та теорії соціології історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, подав теоретичну роботу, присвячену аналізу функцій національних міфів щодо націй. «Моє дослідження ѓрунтується на гіпотезі, що національна ідентичність спирається на певні міфи. Вдалося встановити, що різні міфи можуть як підтримувати ідентичність, так і мати руйнівне значення для неї. Я виокремив три групи національних міфів: про героїчну боротьбу, страждання і «золотий вік». Так-от, виявилося, що саме міфи про страждання найбільше сприяють консолідації нації. Варто наголосити: саме нації, а не суспільства, адже якщо суспільство складається з декількох націй, то такі міфи можуть відігравати, навпаки, деструктивну роль», — зазначив дослідник.
Прикметно, що молоді науковці амбіційно заявляють, що соціолог не може бути лише кабінетним ученим — має бути фахове соціологічне супроводження того, що відбувається в країні. «Соціолог повинен досліджувати важливі проблеми, як усвідомлювані суспільством, так і неусвідомлювані, — переконаний Данило СУДИН. — Для соціолога важливо дослідити соціальну реальність і не залишати результатів своїх досліджень «у кабінеті», а показувати їх суспільству. Наприклад, проблеми культури, освіти, ставлення до смертної кари. Як зауважив Євген Головаха в одній зі своїх статей, це ставлення загалом свідчить про ставлення суспільства до людини. Інший аспект важливості представлення результатів досліджень — у (не)врахуванні державними інституціями соціальної реальності під час запровадження певних змін, адже соціологічні дослідження можуть виявити ті підводні камені, які здатні завадити ефективному втіленню певних рішень або реформ. На жаль, деякі заходи боротьби, наприклад з корупцією, виявляються невдалими, оскільки під час їх реалізації не було взято до уваги низки соціально важливих механізмів».
Та чи розуміють молоді соціологи повною мірою, яка складна країна їм дісталася і як працювати з таким непростим під будь-яким кутом зору суспільством, як українське?
— П’ять років — можливо, цього терміну не досить, аби говорити про значні тренди, але вже можна стверджувати: щоразу знаходяться люди, які пишуть свої роботи на сучасному рівні. І таких стає дедалі більше. З кожним роком дедалі більше запитаний світовий соціологічний досвід. А ще — і це дуже суттєво — завдяки конкурсу утворюється певна спільнота людей, які, як мінімум, не побоялися подати свої роботи, а отже винести свої ідеї на публічне обговорення, — відзначає Євген Головаха.
