Серед негативних наслідків «сучасної» антропогенізації природи чільне місце посідає зниження інформаційної цінності ландшафтів, що негативно впливає на психологічний стан людини, позначається на її життєвій активності та соціальній позиції. Не виключено, що зіпсоване, «глухоніме» навколишнє середовище вносить корективи і в національний менталітет. Компромісною формою наближення дикої природи до сучасної людини нині стає екотуризм, здійснюваний на рекреаційних територіях національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, ландшафтних заказників тощо. Власне, в основі екотуризму лежить прагнення побути наодинці з природою, можливість усамітнення.
Нині в Україні створено й функціонує 17 національних природних парків. У Донецькій області в межах Краснолиманського і Слов’янського районів на площі 40 448 га розмістився національний парк «Святі гори». У природному відношенні він представляє схилово-височинні ландшафти Донецького північно-степового краю з рідкісними екотопами — крейдяними відслоненнями на корінних схилах Сіверського Дінця, вкритих реліктовою сосною крейдяною.
Історія тут багатюща, писана і в «Слові о полку Ігоревім». Переказують: у тих місцях (власне, у Святогірському монастирі) переховувався після половецького полону новгород-сіверський князь Ігор. Природа парку барвиста і неповторна. У його межах зосереджено більше третини фітоценотичного різноманіття рослинного покриву Південного сходу України. Ліси становлять 91% території парку, луки — 1,5%, болота — 2,5%. Переважають дубово-соснові (корінні субори) та борові ліси сосни звичайної (45% від площі лісів парку). Тут збереглась єдина на Лівобережжі діброва площею до 300 га.
Не менш багата і фауна національного парку. Навесні вночі, а то й удень, околиці будь-якого болота, озера чи навіть залитої водою канави наповнюються «колисковими піснями» чи трубними лементами (як хто сприймає!) кумки червоночеревої або жерлянки. Зустрічається також вона в джерелах, криницях. Живе в парку і болотна черепаха...
Літні погодні умови НПП «Святі Гори» сприятливі для організації рекреаційної діяльності загалом, екотуризму зокрема. Так, купальний сезон триває 93 дні, середні глибини для купання становлять 1,5 — 2,5 м, на значних ділянках наявні піщані й трав’яні пляжі. На території парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. Вона рекомендована для лікування залізодефіцитної анемії.
Для перенаселеного Донбасу з його великою потребою у відпочинку та оздоровленні місцевих жителів національний парк «Святі Гори» повинен і приречений стати справжньою «рекреаційною Меккою». Так, до складу зони стаціонарної рекреації парку входять 137 оздоровчих закладів, найвідоміші з яких санаторії «Святі Гори» і «Шахтар». Нині функціонує лише 81 заклад, з них — 50 баз відпочинку, 26 оздоровчих таборів. Більша частина курортно-рекреаційних закладів (64,2%) зосереджена на території курорту «Слов’яногірськ».
По сусідству з парком розміщений другий курорт — «Слов’янськ». У межах м. Слов’янська знаходяться солоні озера Ріпне, Сліпне — з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. Цікаво — солі Слов’янська мають девонське походження. Утворилися вони у так званий девонський період палеозойської ери, 410 — 350 млн. років тому, в умовах жаркого клімату тодішніх, перших на Землі, пустинь. З рекреаційно-оздоровчою метою використовуються також озера Вайсове, Лиман.
Попри сказане, НПП «Святі Гори» — не тільки одна з найпишніших перлин «природної шкатулки» України. Це місце релігійного паломництва численних віруючих і прихожан Свято-Успенської Святогірської лаври, розміщеної в межах парку на мальовничому правому березі р. Сіверський Донець.
Цікавими атракціями для екскурсій у заповіднику (і національному парку) є лаврські печерні храми. На початку XVII ст. тут, у печерах крейдяної скелі, існував православний Успенський монастир. На самісінькій вершині цієї скелі, неначе ластівка у гніздечку, прилаштувалась Миколаївська церква, збудована невідомими майстрами у XVII ст. Ця унікальна цегляна споруда з крейдяним вівтарем відтворює в камені традиції дерев’яної народної архітектури і засвідчує неперевершеність українського бароко в часи його найвищого розквіту.
До середини другої половини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю, як Андріївська каплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря — Успенський собор, Покровська церква з дзвіницею, Печерник, залишки Кирило-Мефодіївських сходів, меморіальні поховання відомих родин XIX ст. — Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін. Пізнавальну рекреаційну цінність становлять печери на території колишнього монастирського Арсеніївського скиту «Святе місце», а також гора «Фавор», де існувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам’яток архітектури нині реставрована і становить національне культурне надбання.
Від потуг на ниві рекреації національний парк уже має певний зиск. У 2005 р. на його екологічних стежках і туристичних маршрутах побувало 7150 екскурсантів. Від цієї послуги парк отримав 11891 грн., а загалом від рекреаційної діяльності — 25109 грн. Як за мірками цивілізованого світу, гроші, либонь, невеликі. Але, здається, «рекреаційна» крига на Сіверському Дінці почала скресати...
