Цього тижня Державна акредитаційна комісія Міністерства освіти та науки України закрила (тобто ухвалила рішення про анулювання ліцензій на освітню діяльність двох приватних навчальних закладів) — Інститут соціального управління, економіки та права в Черкаській області й Сучасний гуманітарно-економічний інститут у Кременчузі Полтавської області. Рішенням комісії також припинена діяльність 38 структурних підрозділів (філіалів) вузів як приватної, так і державної форми власності в 16 областях України, Криму й Севастополі. А загалом за друге півріччя минулого року міністерством було перевірено 231 філію вищих навчальних закладів різного рівня акредитації та різної форми власності.
Ситуацію, що склалася, начальник Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН України Володимир ДОМНИЧ пояснює так: «Необхідні нормативні акти для здійснення контролю за роботою вищих навчальних закладів були розроблені міністерством приблизно півтора року тому. Ліцензійні умови, що існували до 2003 року, не були зареєстровані в Мін’юсті. Вони не мали всіх ознак нормативно-державного права. Тепер же існує чітка процедура перевірки умов з надання освітніх послуг. Ось низку цих умов і порушили навчальні заклади або їхні філіали — було прийняте рішення інститути, що не виконують вимоги закону, закрити, а діяльність філій вузів припинити до кінця навчального року».
У чому ж причина такого жорсткого покарання? Однією з головних і найбільш поширених, як свідчить моніторинг, виявилася відсутність потрібних викладачів. Виявляється, що трудові книжки педагогів вищої школи у відповідній закону кількості й «асортименті» в повному порядку у деяких вузів лише на момент отримання ліцензії на право надавати освітні послуги. Викладачів «залучають» хорошою зарплатою та принадними умовами праці. Діставши заповітне право на життя, «недоброякісний» вуз перестає витрачати сили для утримання у своїх стінах первинного складу педколективу, а підміну або відсутність потрібних фахівців від вищого начальства приховує. У результаті студентам не викладаються в повному обсязі та на належному рівні всі предмети за програмою, а в ролі викладачів іноді виступають усього-навсього старшокурсники замість професорів.
Причиною закриття навчального закладу також може стати недостатня площа його приміщень. Для творчих спеціальностей потрібно по 24 кв. метри на людину, для інших — не менш як 10 кв. метрів. Заняття в дві зміни у вищій школі не передбачені законом, оскільки робочий день студента не обмежується його перебуванням на лекціях і лабораторних роботах, сьогодні особливе значення має індивідуальна робота.
Ще одна причина, що призводить до закриття підрозділу ВНЗ, — це... відсутність ліцензії на відкриття філії. Із цим часто комісія стикалася на периферії. Наприклад, за словами Володимира Домнича, в Хмельницькій області вже практично в кожному селі відкрилася філія того або іншого інституту. Як правило, ці «нелегальні» філії заявляють про надання дистанційного навчання в заочній формі. Однак усім відомо, як часто в селі можна зустріти інтернет, а в такому разі про яку освіту може бути мова?
Що ж наступного року чекає тих більш ніж десять тисяч студентів, які навчалися у філіях, чия діяльність сьогодні оголошена припиненою до кінця навчального року? Їхнє навчання, як повідомили «День» у Міністерстві освіти та науки, зобов’язані забезпечити безпосередньо у ВНЗ, у чиїх філіях вони займалися — за законодавством договір укладався не з підрозділом, а з основною установою. А от студенти перших-других курсів (вище не доросли, оскільки ВНЗ лише по два роки) двох закритих інститутів, яких позбавили ліцензії, майже всі вже переведені до вузів, їх близько 400. Залишилося вирішити долю ще п’ятдесяти.
Безглуздість ситуації з ліцензіями, які спочатку дали, а потім відібрали, пояснюється тим, що вони були отримані напередодні набрання чинності новим законом, й тому були отримані без урахування нововведень. Цікаво, що серед 13 підрозділів закордонних ВНЗ на території України (це філії навчальних закладів Росії) має українську акредитацію лише один — Московський університет. Хочеться нагадати, що при виборі ВНЗ не треба забувати, що крім ліцензій на право надавати освітні послуги, щоб видавати дипломи державного зразка, навчальні заклади вищої школи мають ще отримати й відповідну акредитацію (див. «День» за 4.09.03 «Тест на якість»). А ще студент має скористатися своїм правом ознайомитися з програмою навчання та контролювати, щоб йому викладалися всі предмети, необхідні для отримання обраного ним фаху, а не лише ті, з яких знайшлися педагоги. За словами Володимира Домнича, не буває доброї дешевої освіти (в цьому разі не йдеться про державні бюджетні місця), й тому той, кому потрібні знання, має прагнути вступити до відомих ВНЗ , з доброю давньою репутацією.
