Однак у Європейському Союзі, де, фактично, «зібрані» найпопулярніші мови світу, мовна ситуація, на відміну від колишнього СРСР, не є настільки однозначною.
З одного боку, за даними дослідження з мовних питань, що проводилось спеціально для Європейського Року Мов, відкриття якого відбулося наприкінці лютого у Швеції, англійська мова є найбільш вживаною в Євросоюзі. Опитування 16 тисяч громадян ЄС показало, повідомляється на офіційному сайті ЄРМ (www.eurolang2001.org), що все більше європейців (не враховуючи британців) вважають, що всі жителі ЄС мають вивчати англійську. Зараз нею спілкуються 56% європейців, з яких лише для 16% вона є рідною. Друге місце по використанню займає французька мова (35%), яка лише трохи випереджає німецьку (34%). Але що цікаво: на відміну від росіян, британці не переймаються «місіонерським значенням» своєї мови — на запитання «чи кожен в ЄС має вміти говорити англійською» більше ствердних відповідей дали мешканці Голландії, Люксембургу, Швеції, Греції, Італії, Ірландії, Данії ніж Туманного Альбіону. Хоча як і росіяни в СРСР, британці є найбільш лінивими щодо вивчення іноземних мов — за даними журналу «Economist» (27.02 — 02.03.2001), 66% з них не знають жодної іноземної мови.
З іншого боку, хоча німці та французи на запитання про доцільність знання англійської дали не набагато менше ствердних відповідей, ніж британці, однак ці дві країни, ніколи не поступляться в боротьбі за гiдне місце своїх мов. Хоча б iз цієї причини, англійська ніколи не буде абсолютним лідером.
Михайло Лінецький, повноважний представник Всесвітньої та Української есперанто асоціацій в Києві, засновник спілки підтримки та захисту української культури та мови «Есперо», викладач есперанто в школі-ліцеї №38 каже, що на його думку «більш незручної мови для міжнародного спілкування, ніж англійська, не можна уявити. На сьогодні існує 9 її варіантів. Ця мова так популярна в світі не через свої лінгвістичні здібності, а через те, що за нею стоїть неймовірна могутність США».
«Вибір якоїсь однієї мови в Євросоюзі не може задовільнити представників решти країн, — продовжує Михайло Лінецький. — Якщо прослідкувати процес еволюції ЄС, що поступово перетворюється на багатонаціональну країну, ми бачимо, що першим кроком було усунення кордонів, другим — введення спільної нейтральної валюти євро. Наступним логічним кроком повинно бути прийняття спільної мови, що теж має бути нейтральною. З усіх нейтральних мов есперанто є поза конкуренцією. Отже, ця мова має вирішити європейську проблему».
Однак голова інформаційних і політичних справ представництва Європейської Комісії в Україні Деніс Даніілідіс не схильний вбачати в мовній одноманітності перспективи ЄС: «Однією англійською обійтися неможна. Звісно, ця мова в деяких сферах домінуватиме, але не буде абсолютним лідером». «Я вважаю, що зараз ЄС не досяг того рівня, щоб бути готовим вирішувати цю проблему, — каже він, відповідаючи на запитання «Чи можливе прийняття єдиної офіційної міжнародної мови у Європейському союзі?». — Зараз в ЄС існує 11 офіційних мов, серед яких є три робочі: англійська, французська, німецька, до них може додаватися ще іспанська, італійська, голандська мови. Отож, є значні витрати на перекладацьки потреби. Так у Брюселі, що є одним із центрів ЄС, перебуває близько 500 (!) постійних перекладачів плюс ті, хто працює за контрактом. Ця армія буде збільшув атися з вступом до ЄС нових країн. Отже, буде ще складніше. Оскільки Європейський Союз створений на основі багатокультурного суспільства, він проводить політику підтримки мов всіх народів, (зокрема, їх національних меньшин), що входять до його складу. Дуже важливо, щоб кожен народ мав можливість розвивати свою мову. Я переконаний, що в ЄС ніколи не буде прийнята офіційна міжнародна мова, бо Союз навпаки працює у напрямку підтримки мови кожного народу, адже це наше багатство. Не можна порівнювати мову з валютою, бо перше має сильну психологічну основу. Світ глобалізується і в перспективі кожен освічений європеєць повинен знати, як мінімум, три іноземні мови, бо вивчаючи їх, він відкриває двері до культур цих народів».
... Видається, що у такому підході ЄС можна знайти раціональні ідеї і для вирішення «мовної проблеми» в Україні.
