Реформи починаються там, де закінчуються гроші. Командири конвойних підрозділів внутрішніх військ побоюються майбутніх перетворень системи МВС.
Наприкінці минулого року командуючий внутрішніми військами України, генерал-полковник Поважнюк заявив засобам масової інформації, що до 2002 року функції конвоювання підслідних і засуджених осіб будуть передані. Чи то міліції, чи то Державному департаменту з питань виконання покарань, командуючий не уточнив. Проте невизначеність Володимира Поважнюка стурбувала представників обох силових відомств. Зокрема, постав цілий ряд запитань. Що буде з особистим складом існуючих зараз конвойних частин? Чи потягне реформи бюджет? Чи вдасться зібрати величезну армію конвоїрів — контрактників (згідно з задумом, вони мають замінити на бойовому посту солдат термінової служби)? Нарешті, офіцери дуже сумніваються в тому, що подібна «зміна варти» підвищить рівень безпеки при етапуванні підсудних і конвоюванні засуджених до місць позбавлення волі.
«Два роки тому, — ділиться з «Днем» командир Запорізького конвойного батальйону Андрій Фролков, — держава відмовилася від практики охорони місць утримання силами військових термінової служби. Що з цього вийшло? Якість несіння служби різко погіршилася. Останні приклади: НП в Херсоні, яка ледь не закінчилася трагедією для заручників-наглядачів; масова втеча з колонії для неповнолітніх у Маріуполі, яка могла викликати розбій і вбивства законослухняного населення. На мій погляд, причина таких гучних випадків — недбалість, безвідповідальність у ставленні до своїх службових обов’язків так званих «професіоналів». На противагу можу навести інші приклади. За останні два роки солдатами і сержантами термінової служби нашого конвойного батальйону було відвернено дві спроби нападу звинувачених у здійсненні особливо тяжких злочинів на варту в залі Запорізького обласного суду і дві спроби втечі рецидивістів при етапуванні. У нашого, як, проте, і інших конвойних підрозділів України, є досвід, який напрацьовувався десятиріччями. Є програма підготовки особистого складу. З першого дня призову ми починаємо найретельнішим чином готувати солдат для несення такої відповідальної і небезпечної служби: фізично і морально, теоретично і практично. Поки солдат не навчиться влучно стріляти, не навчиться рукопашному бою, поки не пройде стажування з усіх видiв конвоювання, на всіх постах, до самостійного несення служби ми його не допустимо. Чи збережеться така система підготовки після того, як нас розформують? Чи переймуть наш досвід роботи інші структури, які будуть готувати професіоналів? Скільки часу буде потрібно на все це? Тепер, — продовжує Андрій Фролков, — поговорімо про фінансову сторону. Сьогодні, правда, нам гріх скаржитися. Принаймні, держава почала виділяти кошти на паливно-мастильні матеріали і продукти харчування. Військовослужбовці регулярно стали отримувати платню. Ще рік тому на все це нам доводилося заробляти самим! Наші солдати охороняли звалище промислових відходів, за що заводи платили гроші або давали в борг. До речі, борги ми відпрацьовуємо досі. Перехід на контрактну основу зажадає втроє, а то і вчетверо більших витрат. Це ж створення абсолютно нової інфраструктури!»
«Солдат термінової служби, — продовжує розмову заступник командира Запорізького конвойного батальйону з виховної роботи Володимир Зарешнюк, — обходиться державі набагато дешевше, ніж контрактник. Останньому треба платити зарплату. Причому — вищу, ніж отримують солдати надтермінової служби сьогодні. Інакше за 150 гривень в місяць державі навряд чи вдасться знайти бажаючих подорожувати «етапом» разом iз карним контингентом до місць не дуже віддалених і назад. Наприклад, росіяни вже обпеклися на цій проблемі. Нещодавно вони спробували застосувати досвід переходу конвойних підрозділів на контрактну основу. Однак сьогодні все, практично, повернулося «на круги своя». Їм не вдалося набрати людей! Проте навіщо ходити далеко. Візьмемо наш приклад, український. Як показує досвід, після передачі функції охорони місць позбавлення волі «найманцям» останні стали розривати контракти через 2 — 3 місяці після їх підписання. Плинність кадрів —жахлива. Сьогодні за колючим дротом катастрофічно не вистачає «обслуговуючого персоналу». Нарівні з цим — в колоніях все більший переліміт засуджених. Розумієте, чим загрожують подібні пропорції?».
За коментарями «День» звернувся до начальника відділу нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у карних справах Запорізької обласної прокуратури Дмитра Григоренка. «На жаль, у нас поширене таке поняття, як корупція серед молодших інспекторів безпеки (наглядачів). Карних справ — маса. Невиявлених випадків ще більше. Вони вступають у зв’язок з родичами засуджених, за винагороду проносять на територію СІЗО і колоній гроші, алкоголь, наркотики, інші заборонені передачі. Вони заробляють, оскільки на одну зарплату не проживеш. Солдати термінової служби від кримінальних дій захищені. По-перше, вони постійно знаходяться під наглядом своїх командирів. Живуть в казармі, де діє чіткий розпорядок дня. Повертаючись із звільнення, заступаючи на варту, їх перевіряють. Пронести будь-що на заборонену територію їм набагато важче, ніж військовослужбовцям надтермінової служби. Якщо функції конвоювання будуть покладені виключно на контрактників, імовірність втеч, захоплень в заложники, інших НП різко зросте. До того ж під загрозою виявиться не тільки суспільний спокій загалом, але і особиста безпека, як конвоїрів так і членів їх сімей. Найманці в казармі не живуть. Кожного ранку вони приходять на службу і кожного вечора повертаються додому. Хто може дати гарантію, що коли людина не піде на домовленість з родичами засудженого, останні не знайдуть адресу і не почнуть шантажувати благополуччям його близьких? Хто поручиться в тому, що під загрозою фізичної розправи конвоїр-професіонал не погодитися порушити закон і не прирече вже свою голову на меч правосуддя? Я особисто, поручитися в цьому не можу», — підкреслив Дмитро Григоренко.
«День» вислухав думку і начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області Олександра Федченка. «Ми люди державні, — сказав він. — Якщо на «верхах» ухвалять рішення про передачу функцій конвоювання нашому відомству, ми підкоримося і будемо його виконувати. Моя, чисто людська точка зору, — це не зовсім правильно. Кожне відомство має відповідати за свої завдання. Було б розумніше, якби конвоюванням підслідних iз СІЗО до суду займалася міліція. Транспортуванням засуджених до місць утримання — конвойні підрозділи, а ми — охороною колоній. Іншими словами — я не бачу жодної необхідності ламати існуючу систему і винаходити велосипед. По-перше, це колосальні гроші, в яких всі вищезазначені мною відомства і без того мають потребу, як у повітрі. По-друге — суспільна безпека, і так далі».
«Ми просто не потягнемо такого навантаження, — додав начальник управління адміністративної служби міліції УМВС України в Запорізькій області Олег Петренко. На сьогоднішній день передати всі функції конвоювання міліції не є реальним. Якщо це станеться, причому різко, ми захлинемося в масі проблем, в тому числі і недостачі кадрів. Що стосується негативних відбитків, які накладаються на психіку, характер солдат термінової служби від мимовільного зіткнення з карним контингентом. (Командуючий внутрішніми військами аргументував перевід конвойних підрозділів на контрактну основу в тому числі і цим чинником. — Авт. ) На мій погляд, проблема дуже перебільшена. З військовослужбовцями постійно займаються досвідчені офіцери-психологи. Розроблено безліч тестів, які дозволяють зглажувати кути спілкування зі злочинцями. За умов правильно організованої роботи офіцерів iз особистим складом, служба в конвойних підрозділах вісімнадцятирічним парубкам піде тільки на користь. Вони, як ніхто інший, можуть бачити, наскільки ризиковано порушувати закон і наскільки легко можна потрапити за грати. Ті, у кого є голова на плечах, лише виграють. У кого немає, ті могли б стати злочинцями ще до служби в армії. Я хочу сказати, що служба тут ні до чого».
