Звичайний будній день, але ледве переступивши поріг «Ландау-центру», чую стук... дерев’яних конструкцій. Дві сім’ї, батьки й кілька дітей захоплено розв’язують геометричні головоломки, та так, що не помічають нікого довкола.
Стіл іграшок-головоломок став найпозитивнішим міні-майданчиком в «Ландау-центрі», завдяки варіативності розв’язання завдань. Дорослі люди подеколи довго й терпляче шукають єдиний і правильний варіант складання фігури, на відміну від дітей, які інтуїтивно розв’язують логічну задачу, не витрачаючи жодної зайвої секунди. Адже їм треба тут ще стільки цікавого дізнатися і зробити!
ЯК НАУКА ПЕРЕСТАЄ БУТИ «НУДНОЮ»
Ось уже третій рік у Харкові кожен бажаючий може не просто познайомитися зі світовими науковими досягненнями, а й прилучитися до таїнств науки, взявши особисту участь у цікавих експериментах.
За ініціативою Асоціації випускників, викладачів і друзів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в Північному корпусі одного з найстаріших вишів України діє науково-демонстраційний, освітній «Ландау-центр».
Як розповідає його директор Вікторія Круглова, мета нового виставкового майданчика для всіх, хто бажає провести своє дозвілля не лише в приємних, а й корисних для розуму розвагах, — стимулювати відродження суспільного інтересу до науки (передусім — у дітей і юнацтва) і створити унікальний для нашої країни загальнодоступний університетський центр інтелектуального дозвілля для містян і гостей Харкова.
Під час створення цього майданчика Каразінський університет спирався на найкращий світовий досвід: музей науки «Експлораторіум» (Сан-Франциско, США); Центр науки «Коперник» (Варшава, Польща); Музей науки (Бостон, США); музей популярної науки й техніки «Експериментаніум» (Київ); Центр науки й технологій «НЕМО» (Амстердам, Голландія).
«Торкайся до експонатів, експериментуй, проводь досліди!» — у «Ландау-центрі» все можливо. Саме завдяки цьому наука припиняє бути нудною й до неї з’являється інтерес серед молоді, яку, здавалося б, уже неможливо відтягнути від гаджетів і комп’ютерів.
ФОТО З САЙТА LANDAUCENTRE.ORG
Адже тут задіяні оригінальні прилади, створені авторами-винахідниками, справжніми подвижниками й небайдужими до науки людьми.
Ось феномен електрики. Ми до нього ставимося як до чогось буденного, тому що була завжди. А давайте й ви станете генератором електричної енергії, звертаються тут до юних відвідувачів і їхніх батьків, сідайте на... велосипед і крутіть педалі! На спеціальному стенді у вас на очах спалахне маленьке електричне «сонечко». Його запалити може навіть маля.
До речі, деякі батьки зробили такий турбо-велотренажер у себе вдома. Мама крутить педалі й одночасно заряджає... телефон.
А ось не менш цікавий експонат, тут три «доріжки-гірки» з різних матеріалів: штучної трави, тканини й дерева. Завдяки цьому можна вивчати силу тертя, спостерігаючи за тим, по якій поверхні швидше ковзає металевий диск, а ще — ознайомитися з азами матеріалознавства.
— Пам’ятаєте прозаїчну фразу — «наука довкола нас»? — запитує мене Вікторія. — Але чи часто ми помічаємо її плоди? Ми прагнемо розкрити людям очі на те, що все, що оточує нас, — це результат думки й праці людського генія. І якщо говорити про компетентнісний підхід, який зараз впроваджує в шкільне навчання Міністерство освіти та науки, то експозиції «Ландау-центру» якраз і вчать дітей того, що потім вони можуть використовувати і в побуті, і в науковій творчості.
ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДИНУ
Як зазначає голова Північно-Східного наукового центру Національної академії наук України, академік Володимир Семиноженко, ще 20 років тому основні інвестиції у світовій науці прямували на придбання нового устаткування і технологій, 10 років тому — гроші вже вкладалися в нові ідеї або концепції, а сьогодні дедалі частіше нові інвестиції вкладаються в людський капітал, який і створює концепції та ідеї, а потім і устаткування й технології, забезпечуючи інноваційний розвиток держави.
За прогнозами 46-ї щорічної сесії Всесвітнього економічного форуму в Давосі, у світі вже настає четверта індустріальна (промислова) революція, відоміша як «Індустрія 4.0». За прогнозами, до 2020 року можуть стати популярними й затребуваними професії проектувальника нейроінтерфейсів з управління роботами, проектувальника дитячої робототехніки, інженера-композитника, оператора багатофункцональних робототехнічних комплексів.
ВІКТОРІЯ КРУГЛОВА (НА ФОТО) НЕ ВТОМЛЮЄТЬСЯ ПОВТОРЮВАТИ: УЯВЛЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ НАУКИ В «ЛАНДАУ-ЦЕНТРІ» ОСМИСЛЮЄТЬСЯ НЕ ШАБЛОННО, А З ВЕЛИЧЕЗНИМ СТУПЕНЕМ СВОБОДИ
У принципі, хоч як парадоксально це прозвучить, в України є унікальний шанс — зробити крок з другої хвилі індустріалізації (у якій ми сумно перебуваємо) одразу в четверту. Замість того щоб впроваджувати технології й виробничі моделі сучасності, які нестримно підуть у минуле, стратегічно можна зіграти на випередження й зустріти нову виробничу еру у всеозброєнні.
І ось тут, як виглядає, абсолютно особливою стає роль Харкова як провідного інтелектуального центру України. У першу чергу його технічних вишів, що випускають фахівців з «робототехніки» й «мехатроніки», а також академічних НДІ.
На провідних харківських заводах авторові цих рядків уже доводилося бачити технологічні лінії, керовані комп’ютерними системами. Так, звісно, їх поки не так багато, але вони є.
Інша річ, що до змінних умов виробництва має бути пристосована й структура національної економіки, а також людські ресурси, що володіють як науковим знанням і досвідом, так і ступенем творчої свободи.
На думку заступника міністра освіти та науки Максима Стріхи, результат діяльності «Ландау-центру» стане відчутним уже років через п’ять-десять, коли в технічні й природно-математичні науки прийдуть підготовленіші й творчі молоді люди.
У ЧОМУ СВОБОДА, БРАТЕ?
Вікторія Круглова не втомлюється повторювати: уявлення й сприйняття науки в «Ландау-центрі» осмислюється не шаблонно, а з величезною мірою свободи. Адже тут цінується індивідуальність кожного відвідувача або організатора виставки, їхня творча участь у справі просвіти й результат, який часто змінює уявлення про науку.
Наприклад, до центру приходили учасники фінального етапу турніру юних фізиків зі Львова, Києва, Рівного, Сум, Харкова, Івано-Франківська й інших міст України. Діти, які ще недавно виступали з науковими доповідями, опинилися в абсолютно іншому вимірі наукових знань, де наука представлена не в теорії, а на практиці, де ніхто не підкаже рішення, а тобі треба знайти своє власне.
Так один зі львівських учнів одразу провів для своїх одноліток майстер-клас на тему «фігури Ліссажу» (до речі, це й була тема його доповіді на фізичному турнірі). Фігури Ліссажу (названі так на честь французького вченого, який уперше їх вивчив) — це замкнуті траєкторії, які прокреслюються крапкою, що здійснює одночасно два гармонійні коливання у двох взаємно перпендикулярних напрямках. Звучить складно, незрозуміло? Але після його міні-лекції кожен відвідувач намалював власну фігуру Ліссажу... піском.
Методи інтерактивного навчання й виховання обговорюються в наукових колах вельми активно.
— Ми з дітьми займалися археологією, — наводить ще приклад Вікторія Круглова. — Наші колеги з університетської науково-дослідної лабораторії німецько-слов’янської археологічної експедиції принесли до «Ландау-центру» ящик зі всіляким череп’ям глиняного посуду, якому, між іншим, було півтори тисячі років. Це були свого роду «відходи» археологічних розкопок. Діти з цього ящика вибирали для себе найбільш красивий, із їхньої точки зору, черепок, за допомогою свердла під спостереженням співробітника центру просвердлювали дірочку, протягували в неї ниточку з мішковини й виходив кулон. І називали це «кулон успіху», якому півтори тисячі років.
Чудовий приклад інтерактивності. До того ж дійство походить фактично ні з «чого». Проте скільки емоцій у момент отримання результату! І який виховний ефект: пошана до історії в цілому, до історії свого народу, а також надія на успіх, який обов’язково принесе стародавній осколок творіння рук людських.
Тому вкотре хочеться підкреслити: не бійтеся експериментів, є сенс уникати шаблонів і рухатися вперед. Адже найціннішим у нашій діяльності є процес творення й творчості, що є найвищим проявом свободи.
