Те, що один не зробить самостійно, укупі — цілком можливо. Це стосується будь-кого, в тому числі й тих, хто має залежність від наркотиків. Наприклад, наркомани зі Східної України за підтримки МБФ «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» шукають у західних областях однодумців, щоб спільно, ділячись досвідом, змінювати своє життя. Звертаючись до Бога, вони духовно зростають, відмовляються від будь- яких речовин, які змінюють свідомість, а допомігши собі, намагаються підтримувати інших.
Олег приїхав до Львова з Горлівки Донецької області разом з Євгеном із Києва. «Я один із представників ініціативної групи людей з різних міст країни, які об’єдналися у Всеукраїнську громадську організацію людей, які вживали наркотики, — «Спільнота». Її представництво є в Одесі, Донецькій області, Києві, тепер буде й у вашому місті, — пояснює Олег. — Основна наша мета — покращання життя людей, які вживали чи вживають «дурман» зараз, та їхніх близьких».
Головна ідея полягає в тому, щоб у кожному місті (найперше — в обласних центрах) був клуб самоорганізації наркозалежних людей — приміщення, куди людина, яка вживає наркотики й хоче кинути, може прийти і має можливість отримати безкоштовні консультації юриста, психолога та осіб, які вже мають якийсь досвід тверезості. За словами Олега, юридичні послуги є необхідними, адже часто в наркозалежних виникає багато проблем із правоохоронними органами. Через залежних людей міліція отримує необхідну їй інформацію.
«Наприклад, взяли вони якось наркомана, який стоїть на обліку в наркології, і шантажують: ми тобі підкинемо будь-що, якщо ти нам не будеш зливати інформацію. Або з «косяком» трави когось зупинили, а він не знає своїх прав. Кажуть: принесеш 200—300 доларів і ти вільний, — а за законом з нього мали б стягнути штраф — і все», — розповідає Олег. Представники цієї організації також виступають за відповідні зміни в українському законодавстві в питаннях, пов’язаних з наркополітикою та ВІЛ/СНІДом.
Йдеться про внесення змін у таблицю мінімальних доз для зберігання, які дозволені, бо на сьогодні, за словами тверезих наркозалежних, якщо когось затримують чи обшукують, і при цьому знаходять якісь наркотичні речовини, то, як правило, це призводить до кримінальної відповідальністі. «Якщо брати таку країну, як Росія, в них ці дози в два рази більші. А в Україні — репресивна наркополітика, у нас людей за те, що вони хворіють, садять у тюрму. Крупні торгаші, які поширюють наркотики, зокрема й через мережу аптек, розкошують, не несуть жодної відповідальності, бо, як правило, мають серйозне прикриття, часто у Києві, аж до Верховної Ради», — ділиться досвідом гість із Донеччини. Ще один напрямок, над яким працює організація — це залучати людей, які мають досвід вживання наркотиків, але вже не вживають, — у координаційні ради, що займаються протидією поширенню наркоманії та ВІЛ/СНІДу й є в усіх областях при міських та обласних адміністраціях.
«У таких клубах самоорганізації наркомани можуть відчути себе в безпеці. Якщо він вживає — щоб не валявся десь, не крав чи не робив інших злочинів. До нас приходять і тверезі, й нетверезі, бо якщо сказати людині: приходь сюди тільки тверезим, — він ніколи більше не прийде, — пояснює Олег. — Для того, щоб наркозалежний змінив свій спосіб життя, він повинен це робити поетапно, самостійно прийти й зрозуміти, потрібно це йому чи ні, побачити приклад інших людей, які раніше вживали наркотики, і зробити для себе відповідні висновки. Кинути наркотики однією силою волі виходить в одного чи двох з мільйона».
Як правило, цей процес потребує часу і складається з кількох етапів, оскільки фізична залежність найлегше переноситься, найважче — це психологічна залежність від наркотиків.
Основне правило таких клубів: не можна приносити з собою наркотики, засоби вживання чи алкогольні вироби. Звідси нікого не виганяють. Якщо хтось приходить постійно нетверезий, але намагається щось з тим робити і ходить на групи Анонімних наркоманів, йому намагаються допомогти. А якщо така особа нічого з собою не робить, у більшості випадків сама забуває сюди дорогу.
«Ми хочемо створити на Західній Україні декілька клубів, були у Тернополі, Івано-Франківську. Знаходимо людей, які вживали, через них їхніх знайомих. Зідзвонюємося. Допомагаємо з паперами, залагоджуємо всі нюанси щодо створення таких організацій, — розповідає донетчанин. — Фінансово нас підтримує Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІДу. Їх дуже цікавить Західна Україна, бо тут швидкими темпами поширюється ВІЛ/СНІД, а, як відомо, основні цільові групи поширення цієї недуги — це наркомани».
Олег розповів свою історію: він прийшов у цей рух під час відбування терміну у колонії. Туди приходили люди, пов’язані з програмою анонімних наркоманів, які займалися профілактикою ВІЛ/СНІДу й допомагали наркозалежним. Вони розвивали волонтерський рух в колоніях. Під їхнім впливом Олег кинув наркотики, зараз він більше трьох років залишається тверезим і також працює з наркозалежними в колоніях донецької області. Спочатку він створив подібну організацію у себе в регіоні, але потім знайшов представників шістнадцяти таких організацій по всій Україні, і всі вони об’єдналися у Всеукраїнську організацію «Спільнота» (самоорганізація наркоманів).
«Нині в Україну з Західної Європи на боротьбу з наркоманією вливають величезні гроші, але часто вони осідають невідомо де. У нас дуже багато наркозалежних, але немає чіткої офіційної статистики. Алкозалежним простіше — вони не настільки стигматизовані в суспільстві, до них менш вороже ставляться. Але якщо хтось дізнається, що такий-то вживає наркотики, його не візьмуть на роботу, з ним перестануть вітатися, спілкуватися», — кажуть представники «Спільноти», які готові відстоювати свої права.
«Ми приїжджаємо в інше місто, спілкуємося з наркозалежними і — як вуглик, який запалює мокрі поліна, поки вони не загоряться — несемо вістку про одужання. Кожного разу це схоже на диво — коли вдається запалити чуже серце. Є дві умови: зовнішня — фізично прийти на збори, і внутрішня — з відкритим серцем. Спочатку тільки надзвичайно важкі обставини витягують людину, стають стимулом, щоб щось із собою робити, а потім програма (працюють за програмою у 12 кроків. — Авт. ) спрацьовує, і з’являється не лише негативна мотивація, а й позитивна», — додає тверезий наркозалежний, член організації «Спільнота» киянин Євген.
