Численні будівельні майданчики в центрі Києва сьогодні рясніють яскравими ефектними написами «Елітне житло». Рекламні ролики активно закликають стати власником квадратних метрів підвищеної комфортності в новобудовах столиці. А майже на всіх засіданнях Містобудівної ради при головному архітекторові міста розглядають проекти «житлових елітних комплексів» — величезних багатоповерхівок, що претендують на розміщення в історичних кварталах столиці.
Тим часом, очевидно, що клас житла визначається не лише сучасним плануванням квартир, що, до речі, часто вигідно відрізняються хіба що від «хрущівок». Як відомо, в будинках дореволюційної споруди висота стель у квартирах становила 4 метри 20 сантиметрів. А в нових квартирах за проектом від підлоги до стелі — всього 3 м 70 см. А якщо хто побажає зробити підвісну стелю, то й менше. Ще серед особливих переваг елітних квартир відзначається велика кухня. І це зрозуміло: після комірок на п'ять-шість квадратних метрів, у яких вимушені тіснитися деякі господині, а інші члени сім'ї можуть зайти вечеряти хіба що по черзі, кухні в 10—12 кв. м здаються розкішною їдальнею та вітальнею.
Але, ймовірно, підвищену кубатуру, єврооздоблення, імпортну сантехніку, склопакети на вікнах і навіть автономне водопостачання, котельню та працюючий сміттєпровід навряд чи можна вважати показниками особливої комфортності житлового будинку. Як кажуть київські фахівці з нерухомості, перелік сьогоднішніх критеріїв елітного житла починається з географії. Наприклад, квартира хай найвищої якості в Броварах буде елітною для броварчан, але не для киян. Наступний критерій — тип будинку: тут перевагу віддають цегельному. Далі йде парковка — без цього про елітність і йтися не може. Крім того, дуже бажане вільне планування, наявність консьєржа, а краще — воєнізованої охорони. Дедалі більше клієнтів, які хочуть, щоб у квартирі було дві спальні. Для багатьох важливо, які сусіди, — вони повинні бути людьми свого соціального кола. Особливим плюсом вважається доступність побутових послуг. Часто у великих сучасних комплексах є своя пральня, хімчистка, ремонт взуття й інший сервіс, причому з доставкою додому. А також перукарня, атріум, басейн, солярій тощо. Наступне — внутрішнє оздоблення, краєвид із вікна, екологічне оточення, близькість зеленої зони. В елітному будинку повинна бути відповідна сучасним вимогам технічна «начинка»: оптоволоконний кабель, виділені лінії в інтернеті, супутниковий зв'язок, можливо, власна міні-АТС.
Тим часом, зі слів директора компанії Penny Lane Realty Олексія Кистенєва, класифікація житла за класами А, В, С була запозичена риелторами у фахівців, які працюють на ринку нежилих приміщень. Так ось, будинків класу А, які можна беззастережно прирахувати до елітних, наприклад, у Москві всього 5-6. У кожному такому будинку в середньому 20- 30 квартир. Отже, за найприблизнішими підрахункам лише 180 москвичів можуть гордо сказати: «Я живу в елітному будинку», не покрививши при цьому душею. І це цілком з'ясовне. Адже за оцінками експертів, індекс доступності житла, що становить у розвинених країнах 100%, у Росії дорівнює 10 відсоткам. Отже, вимоги до рівня житла як у них, так і в нас, також далекі від світових, і вся градація «з'їжджає» вниз.
Спроможні українці, як правило, прагнуть мати квартиру в центрі міста. Тоді як на Заході вибір завжди роблять на користь житла за містом, де екологія краща. Як стверджують англійці, елітність житла визначають три чинники: місце, місце і ще раз місце. У всьому світі найдорожче та найпрестижніше житло виключно малої поверховості. Як правило, воно розташоване в тихих зелених районах, бажано неподалік від води. У Києві також з'явився новий сегмент ринку елітного житла — клубні особняки класу «де люкс». За класифікацією Penny Lane Realty, вони займають вищу позицію в класі елітного житла в Східній Європі. Це, як правило, малоповерхові та малоквартирні (до 20) будівлі, розташовані в тих небагатьох центральних районах, де ще можна знайти спокій і затишок. Але сьогодні на київському ринку нерухомості особняків цього класу нараховується лише близько десятка.
Водночас чаша терпіння київських містобудівників переповнилася. Останньою краплею стала пропозиція щодо споруди по вулиці Богдана Хмельницького, 46в чергової багатоповерхівки. Виявилося, тут уже розпочате будівництво двох аналогічних, проекти яких затверджені раніше і сьогодні перебувають у стадії реалізації. А третя лише продовжить цей елітний житловий комплекс. На думку архітектора Ігоря Шпари, подібні проекти — це повне ігнорування містобудівних нормативів. Київ уже задихається від житлових багатоповерхівок, що з'являються в найневідповідніших для цього місцях. Це не лише вносить дисонанс в ауру історичних районів. На маленьких вільних ділянках зводять величезні житлові будинки, анітрохи не замислюючись, як люди в них житимуть. Наприклад, місця для невеликого дворика або дитячого майданчика вже не залишається. Яке ж це елітне житло, коли вікна дивляться в сусідські вікна? Навпаки, жителі цих будинків позбавлені елементарних зручностей. Поблизу відсутні і дошкільні заклади, і зони відпочинку — все займають квадратні метри, які можна продати. До того ж, транспортні розв'язки не витримують різко зростаючої густоти населення. У результаті — «пробки» на дорогах і збій у житті всього міста. В. о. головного архітектора Шевченківського району також виступив проти «хаотичної появи монстрів» на ввіреній йому території. Будинки з елітним житлом, на його думку, аж ніяк не можуть впихатися в кожну щілину між старовинними пам'ятниками архітектури. А колишній головний архітектор Києва Микола Жаріков висловився ще жорсткіше. Мовляв, доки триватиме цей містобудівний бандитизм, що розквіт протягом останніх років. І скільки можна знущатися над людьми на догоду бізнесменам із товстими гаманцями.
Резюмуючи обговорення, головний архітектор Києва Василь Присяжнюк сказав, що містобудівна рада свого часу схвалила зведення тут нового житлового комплексу, і дати «задній хід» уже неможливо. Зараз же необхідно зробити аналіз усього кварталу та максимально розчистити його від старих споруд. Після цього — детально проробити комплексну забудову, що врахувала б реконструкцію наявних скверів і створення необхідної інфраструктури.
