Передплачую «День» постійно і поважаю газету за розмаїття і солідність змісту. Проте (а не «тим не менше») часто дивуюся з перенасиченості газети іншомовними словами, виразами, які мають відповідники в українській мові. Не подумайте, що, може, належу до мовних чистюль, щоб ні словечка чужого. Аж ніяк!
Пропоную вам декілька прикладів до сказаного. Як знаємо, коли в Україні були в розпалі жнива, преса, радіо, ТБ були переповнені «зерном» і «хлібом» в розумінні збірності цих слів. При тім на українському ТБ навіть лінуються (чи не знають?) ставити правильно наголос на зерно: замість на перший склад, наголошують на «о». Наче йдеться про окрему зернину чогось.
Я старий, і ще застав «скрипниківщину» в школі, в мові. Тож пригадую, як стосовно врожаю, збору зернових, вживалося всім зрозуміле слово — ЗБІЖЖЯ. Воно охоплювало всі зернові культури: пшеницю, жито, ячмінь, гречку, просо, навіть горох. Он гляньте, як мій земляк з Хмельниччини Михайло Василевський у «Дні» за 9.08.2000 зумів «відправити з полів 850 тис. тонн хліба». Якого хліба: пшеничного, житнього, печеного в буханцях чи батонах? Смішно? Ні, сумно з незугарної підміни, заміни слів журналістом, що збіднив рідну мову.
Є, як знаєте, таке поняття — «слова-паразити»... Наші славні «ЗМІїсти» у всіх своїх засобах часто-густо бездумно «давайкають» з різних приводів. Завдяки їм з мови зникла клична форма звертання, не вчуєте колись вживаних закличних наших слів — «нумо», «нуте». От і «давай», «давайте» разом із масовими «блатнізмами», «уркізмами» прийшли у нашу прекрасну мову з ГУЛАГу, де слугувало свого роду словесними нагаями, кнутами, «дринами», де від чекістів тільки й чулося: «Давай, давай, подтянись, давай работай».
Дивно чути оте «давайте» з трибуни ВР з уст депутатів, ба й від міністрів. Не подаю прикладів, бо вони відомі всім.
Є в російській мові вираз — «паразит», висміяний ще до війни в «Известиях» — «тем не менее». І от наші «ЗМІїсти», не кліпнувши оком, бездумно перекладають буквально на українську — «тим не менше». Кому це «тим» і чого «не менше»? Безглуздя?! Цього виразу не має в жодному українському словнику, а натомість є — «проте», «і все ж», або просто — «бо», залежно від змісту речень. Або ось ще зразок бездумного калькування з російської. Там є «труд» і «работа», від якої похідне слово — «работодатель». Його відповідником в українській економічній літературі протягом десятиліть було слово — «працедавець». І ось нещодавно один з державних мужів винайшов нам мовну покруч- кальку — «роботодавця», а «ЗМІїсти» миттю запустили його в мовний обіг. Вийшло, наче в Україні роботу, працю надають комусь не люди-працедавці, а автомати-роботи. Ще й проводили нещодавно з’їзд «роботодавців». Сумно!
Помічено не мною одним і не нині, як в погоні за «європейськістю» абощо наші «ЗМІїсти» (даруйте, неологізм від досади!) разом з братією радіо «Свобода» (українська філія) навперегонки змагаються щодо вживання англізмів, латинізмів тощо. Усі аж іноді захлинаються від отих акцентів, презентацій, ексклюзивів, домінировань, пріоритетів, роботодавців, уїк-ендів, постулатів, деталей, детально (куди ділося українське «докладно»?) та ще бозна яких «ізмів».
Чи не час усім «ЗМІїстам» вдаватися частіше до словників? Бігме не зашкодить нашій мові...
P.S. Знайомий філолог заклався зі мною, кажучи: «Побачиш, старий Паньку, «День» не подасть на себе таку «напасть». Невже?! Побачимо.
Від редакції: «День», насправдi, вдячний нашому читачеві за критичні зауваження, зумовлені тривогою за чистоту української мови, і обов’язково врахує їх у подальшому.
