Серед законопроектів, які нинішній парламент отримав «у спадщину» від Верховної Ради попереднього скликання, — Податковий кодекс. На думку підприємців, які займаються малим бізнесом, цей законопроект, маючи багато позитивних сторін, фактично скасовує чинну систему спрощеного оподаткування. Публікуючи листа Олександра Карпця, ми запрошуємо всіх зацікавлених осіб та економістів висловити свою думку із порушених питань.
Новий Податковий кодекс повинен підвести риску під нашими багаторічними «податковими стражданнями» і ввести, нарешті, потік безлічі інструкцій, положень, порядків, законів та нескінченних змін до них у рамки якщо не цивілізовані, то хоч би такі, що вкладаються у поняття простої людської логіки. Згаданий кодекс заочно охрестили «найліберальнішим у світі». На мій погляд, це, м’яко кажучи, не так, навіть у порівнянні з сусідньою Росією, особливо у частині оподаткування фізичних осіб, тобто прибуткового податку з громадян. Але найголовніше — у проекті Податкового кодексу відсутня спрощена система оподаткування і звітності, подібна до тієї, що діє сьогодні. Нинішня система стосується малого бізнесу — середнього класу, про який так турбуються державні мужі. Її суть полягає у тому, що при обмежених обсягах продажу до одного мільйона гривень юридичні особи мають право платити помірний єдиний податок з обігу, звільняючись від сплати податку на прибуток, нарахувань на Фонд заробітної плати, у ряді випадків — податку на додану вартість тощо. Із приватними підприємцями — ще простіше. При обмеженні обсягу реалізації півмільйоном гривень та сплаті, незалежно від результатів діяльності, податку максимум у 200 гривень, підприємець не платить більше нічого. Таку систему було введено відомим Указом Президента, який відповідно до перехідних положень Конституції України має силу закону. А зміни до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» дають можливість численному торговому люду платити за торговий патент усього 100 гривень за умови сплати ринкового збору та не вести жодної звітності.
Позитивним моментом даної системи є те, що вона дозволяє:
— заробляти на життя та утримувати себе і свою сім’ю;
— законно платити помірний податок, а приховування прибутків стає абсурдним, унаслідок чого база для розвитку криміналу зменшується;
— вивести гроші з «тіні»: дрібний підприємець відучується платити готівкою з кишені у кишеню, а звикає користуватися послугами банків, як прийнято у цивілізованому світі;
— значно спростити звітність, тобто дати можливість людям працювати, а не займатися паперовою тяганиною.
Бюджет від такого зменшення податків тільки виграв. У 2001 році його прибутки від єдиного податку вже склали один мільярд гривень — і це не межа. Значне зменшення податкового тиску привело до значного збільшення надходжень до бюджету за рахунок виходу з «тіні» прибутків громадян та активізації підприємництва. І цей процес наростає. Але доти, доки не ухвалять новий Податковий кодекс, у якому, на мій погляд, свідомо проігнорували вказану форму взаємовідносин держави і платників податків.
У зв’язку з цим виникає запитання: чого прагнуть наші законодавці? Щоб бізнес знову сховався «у тінь»? Але наш дуже досвідчений платник податків знайде десяток способів уникнути сплати податків. А виявити і покарати декілька мільйонів економічно активних громадян — не вистачить жодної податкової міліції. Кому це потрібно?
Згідно із згаданим Указом Президента, 23% єдиного податку з юридичних осіб та 43% — з фізичних йде до місцевого бюджету, який утримує медицину, освіту і культуру; 15% — на соціальне страхування. Приватний підприємець віддає щомісяця 84 гривнi до Пенсійного фонду. Якщо ж у нього є наймані працівники, то ще більше. А багато великих фірм, показуючи мінімальну зарплату в 140 гривень, виплачують із неї до Пенсійного фонду всього 45 гривень.
Із соціально-економічного погляду, скасування спрощеної системи є абсурдом. Але є ще один бік — соціально-психологічний. Заплативши розумний, а тому вигідний і суспільству, і бізнесу податок, ведучи просту та зрозумілу систему обліку, підприємець відчуває себе вільною людиною. Його не можна спіймати на несплаті податків, на помилках у бухгалтерському обліку, за складністю якого ми обійшли всю планету. Такому бізнесмену не можна «впаяти» штраф, пеню, недоплату. У сучасного бізнесмена на підсвідомому рівні сидить комплекс винного та готового у будь-який момент дати хабара, щоб відстали і дали можливість жити і працювати. Ця ментальність — не спадок недалекого радянського минулого, а результат деформацій у суспільній психіці останнього десятиріччя. Підприємець, який вимушено стає злочинцем, легко керований, а тому набагато зручніший для нашого бюрократичного апарату, ніж вільний індивід, який добровільно та свідомо сплатив помірний податок, а тому має можливість поставити на місце будь-якого клерка.
Прийняття демократичного Податкового кодексу зі спрощеною системою оподаткування демократизує суспільство, скасування спрощеної системи — крок назад. Це розуміють відповідальні політики — лідер СДПУ(О) Віктор Медведчук чітко заявляв про свою підтримку спрощеної системи оподаткування. Багато що в цьому питанні залежить від Президента, який має право накласти вето на Податковий кодекс, якщо там не буде спрощеної системи. Але найбільше залежить від суспільства — якщо воно зуміє організуватися, якщо не переважить класичне «моя хата скраю», якщо підприємці примусять бюрократію зважати на свою думку, то ми виберемося, нарешті, з економічної ями, яку самі собі рили всі ці роки.
P.S. Глава Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва Олександра Кужель у «Дні» №230 за 2001 р. повідомила, що в Податковому кодексі передбачено розділ про спрощені системи оподаткування. Разом із тим пані Кужель визнає, що «за попередніми оцінками, загальне податкове навантаження зросте на 3—4%». На думку голови Держкомпідприємництва, нинішній проект Податкового кодексу потребує перегляду та громадського обговорення. Виникає питання: у чому ж суть спрощених систем оподаткування, що містяться в новому кодексі? Адже досі широкі маси платників податків не ознайомлені хоч би з його основними положеннями.
