Стаття «Дня» «Загальні бібліотеки»: за і проти» (27 лютого 2003 р.) викликала вал листів, у яких наші читачі виступили проти об’єднання дитячих і дорослих бібліотек. Нагадаємо, що ідею подібного об’єднання з метою економії коштів було озвучено на колегії Міністерства культури і мистецтва України віце-прем’єр-міністром із гуманітарних питань Дмитром Табачником. Серед редакційної пошти не знайшлося жодного листа, в якому б ця пропозиція знайшла схвалення. Написали нам бібліотекарі, вчителі, вихователі, просто відвідувачі бібліотек, як, наприклад, сім’я Григор’євих і Бершових із Донецька, три покоління яких ходили до обласної бібліотеки для дітей імені Кірова і звикли до того, що походи туди — це невід’ємна частина життя кожного члена сім’ї. Статтю обговорювали на зборах колективів бібліотек, шкіл, інтернатів. Листи супроводжуються довгими стовпчиками підписів. «Дитяча аудиторія та й читачі-педагоги багато що втратять від такого нововведення». «Наша школа тісно співробітничає з дитячою бібліотекою». «Доля дітей — підворіття, а не безкоштовні палаци, спортивні зали та дитячі бібліотеки?». «Можливо, утримувати стільки бібліотек з точки зору економіки невигідно, але не треба економити на дітях». «Ми вважаємо це безглуздим». «Просимо не позбавляти наших дітей єдиного безкоштовного центру пізнання і дозвілля», — пишуть наші читачі.
Можна передбачити, що віце-прем’єр-міністр керувався найкращими намірами, пропонуючи створити «загальні» бібліотеки, адже будь-яка економія могла б хоч трохи допомогти нашій гуманітарній сфері, на якій не встигають ставити латки. Але, мабуть, десь — свідомо чи ні — було упущено, що це було б не механічне злиття двох приміщень в одне, а руйнування цілої інфраструктури, відновити яку у разі втрати буде надзвичайно важко. Тим більше, що ця інфраструктура пережила більш важкі у фінансовому плані перебудовні часи. І про це — в листах наших читачів.
Світлі зали дитячих бібліотек дуже відрізняються від дорослих. Тут книги повернені «обличчям» до читача в прямому значенні цього слова. Кожен із нас був відвідувачем цих бібліотек і пам’ятає задоволення від копання годинами на стелажах у пошуках «своєї» книги. Так ми пізнавали себе і навколишній світ. І, можливо, завдяки цим бібліотекам у країні не перевелися люди, що читають і, не побоюся цього слова, думають. Ми повинні бути вдячні тоталітарній системі за те, що у нас це є. Тоді вважалося, що таким чином виховується нова радянська людина, а виявилося, що ця людина була просто новою. Тому питання збереження бібліотек для дітей — це питання світоглядного плану. Чи будуть українці думаючою нацією, чи Україні потрібні лише бездумні виконавці? Відповідь, яку іноді дають на нього наші чиновники своїми ініціативами, насторожує.
Сьогодні «День» надає слово експертам і дякує всім, хто відгукнувся на нашу публікацію. Свої роздуми з цього питання ви можете надіслати за адресою 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, тел./ф. 414-44-26, e-mail: [email protected].
Не страшно продешевити?
Сподіваюсь, нас багато – тих, хто виступає на захист дитячих бібліотек України, які, я вважаю, є нашою національною цінністю. Якщо в більшості зарубіжних країн немає окремих дитячих бібліотек, а лише відділення, це не означає, що Україна повинна відмовитись від мережі спеціалізованих дитячих закладів, які мають право на існування (ст. 6 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» та ст. 20 Закону України «Про охорону дитинства»).
«Якими діти народжуються, це ні від кого не залежить, але щоб вони завдяки правильному вихованню стали хорошими – це в наших силах» – цей вислів Плутарха не перестає бути актуальним. Дитячі бібліотеки як один із типів позашкільних навчальних закладів (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433) надають практичну допомогу школярам у засвоєнні ними знань з основ науки, сприяють розвитку читацьких інтересів, вихованню читацької культури, любові до книги, ведуть культурно-освітню і виховну роботу. На відміну від бібліотек для дорослих, які в основному виконують інформаційну функцію, спеціалізовані дитячі бібліотеки в ході освітньо-виховної діяльності мають можливість індивідуального підходу до кожного читача.
Більшість користувачів дитячих бібліотек – із малозабезпечених сімей. Поки батьки зайняті пошуками можливості заробити гроші, діти належать самі собі, організовують дозвілля за власним бажанням. А в дитячу бібліотеку вони йдуть тому, що потрапляють у свій світ – де затишно і є безліч цікавих, яскравих книг і журналів, навколо ровесники і доброзичливі бібліотекарі. Ці бібліотекарі не посилають одразу до каталогів, а підводять до стелажів, де видання стоять обличчям до дитини, а не безбарвним боком. В читальних залах для молодших школярів, як правило, гамірно, але це — робочий шум, характерний для цього віку, бо ж потрібно поспілкуватися, обговорити цікаву інформацію, кумедний малюнок. Зали, де працюють старші школярі, оповиті тишею: тут пишуться повідомлення, реферати, роботи на конкурси. А якщо звести їх до купи?.. А ще додати дорослих?
Я повністю погоджуюсь із поетом, який сказав: «Оточіть дитину казкою, не доросліть її передчасно». А де ж це робити найкраще, як не в дитячій бібліотеці? І якщо в Україні виходить Закон «Про охорону дитинства» (2001 рік), Указ Президента «Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні» (2002 рік), і діти та дитинство в нашій державі не на словах, а на ділі – пріоритет, то як може йтися про об’єднання з іншими бібліотеками такого самобутнього, спеціалізованого і вкрай необхідного в наш час закладу, як дитяча бібліотека?
Чому мають зникати спеціалізовані дитячі заклади, коли в той же час існують спеціалізовані заклади для геїв, лесбіянок? Що, набагато дешевше і менше проблем? А чи не страшно продешевити?..
І я щиро вірю в те, що ще не перевелися в керівних кріслах розумні люди, дитинство яких пройшло з книжкою в руках і які розуміють усю важливість завдань, покладених на дитячі книгозбірні, та забезпечать їм гідне існування i розвиток. Адже це альтернатива дитячому жебрацтву, проституції, наркоманії. Майбутнє нації, України загалом потребує визнання переваг і пріоритету освітньо-виховних аспектів у житті дитини.
I літературознавець, і психолог, і актор
На наш погляд, недалекоглядно руйнувати налагоджену струнку систему, яка забезпечує якісний розвиток дитячого читання. Якщо основним аргументом об’єднання є економія, то при цьому забувається, що втрачено буде значно більше. Перш за все, від неминучого скорочення штатів постраждають професійні кадри, адже дитячий бібліотекар — це і знавець дитячої літератури та психології, і вихователь, і педагог, і актор- аматор, який формує світогляд і виховує культуру читання, пробуджує любов і повагу до книги.
Не уникнути нефахового комплектування фондів дитячих бібліотек. Існуюча система вивчення бібліотечних фондів, запитів та інтересів читачів-дітей теж буде під загрозою і приведе до втрати унікальних фондів дитячої літератури.
Обласна бібліотека для дітей є методичним центром для всіх бібліотек області, що обслуговують дітей. Втратами її як самостійної одиниці призведе до руйнування системи підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів області.
З 1998 року наша бібліотека має стабільний штат — 49 штатних одиниць. За період 1991—2002 рр. штат бібліотеки зменшився на 10 штатних одиниць, саме бібліотечних працівників. При цьому зросла кількість читачів, збільшилося навантаження на бібліотечного працівника, яке становить на сьогодні 1093 читачі.
Ми проводимо як індивідуальну роботу, так і цікаві масові заходи, розраховані на активну участь дітей (бліц-турніри читачів, літературні КВК, зустрічі з письменниками, гуртки та студії творчообдарованих дітей). До того ж наша бібліотека проводить обласні вікторини, конкурси, свята, що позитивно впливають на активізацію читання дітей по області. Результатом такої співпраці стало видання двох випусків збірки творів творчообдарованих дітей Дніпропетровщини «Ластів’ята».
Дитяча бібліотека — особлива бібліотека, дитячий бібліотекар — особливий фахівець, тому що він причетний до світлого Храму Дитинства. І хочеться вірити, що ніякі економічні розрахунки сьогодення не вплинуть на неповторну атмосферу цього Храму.
Об'єднати бібліотеки. Дитячі та юнацькі
На загальних зборах колективу ознайомилися зі статтею «Загальні бібліотеки: за і проти». І хотіли б висловити свою думку з цього приводу. Вважаємо, що об'єднання бібліотек в одну призведе до втрати дитячого читача, обернеться катастрофою духовного розвитку та саморозвитку дітей. В такій бібліотеці обслуговування дітей відійде на другий план, знизиться якість обслуговування.
Сьогодні дитяча бібліотека – це повноцінний, гнучкий, багатофункціональний центр із проблем дитинства, що вирішує комплекс питань соціалізації та виховання дітей. Юний читач – це особлива категорія користувачів бібліотеки, якій необхідний особливий підхід в роботі.
Давайте проаналізуємо склад системи дитячих бібліотек в Україні. Сьогодні це всього 1238 бібліотек, які розміщені головним чином у містах, а також дитячі бібліотеки в райцентрах. Ці бібліотеки є методичними центрами для сільських бібліотек і обслуговують дітей та юнацтво в містах. Реальніше було б об'єднати дитячі бібліотеки з юнацькими або з юнацькими відділами, як це було колись. Ці категорії дітей близькі за методами роботи з ними і віковими особливостями. Часто юнаки і дівчата 10–11 класів є ще читачами дитячих бібліотек. Таке об'єднання принесло б тільки користь. Об'єднувати ж дорослi та дитячі бібліотеки неможливо.
Сьогодні дитяча бібліотека – це не тільки книгосховище дитячих книг і видача їх читачам. Нині бібліотеки працюють над відповідальними питаннями, зокрема: раціональне обслуговування дітей, що потребують соціального захисту (створення банку даних про дітей-інвалідів, дітей-сиріт), робота з обдарованими дітьми і створення цілої системи «Обдарованість», популяризація серед читачів різних вікових груп здорового способу життя, робота при бібліотеках творчо-аматорських об'єднань, гуртків; інформаційне забезпечення керівників дитячого читання та багато іншого. То ж чи варто забирати у наших дітей можливість навчатися, спілкуватися, пізнавати свiт у середовищі своїх ровесників. І як почуватимуть вони себе серед дорослих? Чи варто втрачати те, що надбано роками заради економії мізерних коштів, які витрачаються на дитячі бібліотеки?
Нонсенс
Павло МОВЧАН, перший заступник голови комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України:
— Пропозиція об'єднання дитячих бібліотек і бібліотек для дорослих надійшла від віце-прем'єр міністра з гуманітарних питань Дмитра Табачника. У Верховній Раді знають про неї. На мою думку, народні депутати не погодяться з нею, бо це є нонсенс. Але ця інформація, наскільки мені відомо, вже розійшлася по всій Україні. Я знаю, що така пропозиція поступила й до Київської міської ради. Там її розглянули на сесії, і вона була відкинута як неприйнятна.
