Координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська відзначає, що особливістю цьогорічної передвиборчої кампанії стали доброчинні організації — політики масово засновують благодійні проекти та роздають речі й гроші на підтримку певних груп людей, навчальних чи культурних закладів. Утім, тривалість життя таким організаціям пророкують дуже коротку.
В «Опорі» пояснюють: оскільки мажоритарні політики не завжди можуть одержати підтримку політичної партії й виступити під її прапором, то часто шукають інших шляхів, щоб мати підтримку електорату. Одне з найпростіших рішень — заснувати власний регіональний благодійний фонд, адже доброчинність викликає пошану в суспільства. Як результат — звіти про благодійну роботу кандидата можуть більш позитивно вплинути на електорат, ніж агітаційна робота партії.
«Українці займаються доброчинністю так само, як люди на Заході. Проте у нас це не вважається чимось особливим, тому люди навіть не усвідомлюють, що вони благодійники», — розповідає координатор інформаційних проектів Українського форуму благодійників Леся ЯРОШЕНКО. Втім, пояснює експерт, останнім часом в Україні розвивається саме політична благодійність, а не суспільна. Вирішити проблему могло б своєрідне заохочення від держави у вигляді субсидій чи податкових пільг. Проте вони досі законодавчо не закріплені. Більше того, з нового Закону «Про благодійні організації», який знаходиться на розгляді у Президента України Віктора Януковича, були вилучені пункти про звільнення від ПДВ товарів та послуг, наданих як благодійні. Також у документ не включений пункт про податкові пільги для тих, хто займається доброчинністю.
Попри це, Леся Ярошенко сподівається, що новий закон все ж таки заохотить людей активніше займатися благодійністю. Адже за новими умовами робота організацій, які займаються доброчинністю, стане максимально прозорою. В законі йдеться про те, що інформація про структуру організації, розмір доходів і витрати не може вважатися комерційною таємницею, а тому кожен бажаючий повинен мати до неї доступ.
«Прозорість дуже важлива для того, щоб люди могли контролювати та довіряти благодійним організаціям. Адже в Україні, як у країнах Західної Європи та США, більшість донорів — це звичайні громадяни, які віддають невеликі суми, але завдяки своїй масовості роблять колосальні справи», — пояснює експерт.
Громадська активність та допомога іншим «за просто так» на Заході вже стали модними — це враховується при вступі до університету чи при прийомі на роботу. Ті, хто займається благодійністю тривалий час, розповідають, що це не тільки допомога іншим, а можливість об’єднуватися з близькими по духу людьми. Приклади громадянської активності й того, як одна людина може щось змінити, успішно демонструють засновники невеликих благодійних проектів на Заході.
«Головне — не боятися почати щось робити. Якщо є щось, що вас турбує, й ви відчуваєте, що можете вплинути на ситуацію, — робіть щось, знайомтеся з людьми, розповідайте про те, що вас хвилює, — й ви самі здивуєтеся, як багато людей захоче вам допомагати просто так», — розповідає Арун Сторрс, американка, яка заснувала проект допомоги дітям-сиротам з Непалу «Кумарі Проект».
Арун саму всиновили, коли їй було сім тижнів. Коли вона вперше прийшла в дитячий будинок, в якому колись жила, то вирішила допомогти дітям, яким пощастило менше, ніж їй. Сьогодні вона живе зі своєю родиною в США, але займається збором коштів на їжу й освіту сиротам та пошуком волонтерів, які готові поїхати в Непал і віддати свій час та вміння дітям з дитбудинку.
«Багато залежить від зв’язків, але не все. Я зустрічаю людей і розповідаю їм про наш проект. Якщо їх це зачіпає, то вони запитують, чим і як можуть допомогти», — розповідає Сторрс. Для прикладу, за кілька днів двоє її друзів повернуться з 30-денної подорожі пустелею, де вони розповідали про себе та благодійний проект «Кумарі», намагаючись таким чином зібрати гроші на їжу дітям.
«Книжки, їжа, навіть бажання навчити дітей мови або допомогти нам тут, у США, з логістичними питаннями — все це неоціненна допомога. Люди насправді набагато більше прагнуть допомагати іншим, ніж це здається з першого погляду», — підсумовує Сторрс.
За результатами дослідження, проведеного Українським форумом благодійників, в Україні люди найбільше готові підтримувати грошима чи власною безкоштовною роботою проекти у сфері освіти, дитячих програм, екології та спорту, а найменше готові жертвувати щось на захист прав людини та демократичних цінностей.
