Основний головний біль рятувальників у зимовий період — численні любителі посидіти з вудочкою над вирубаною в річковому льоду лункою. За радянських часів, запевняють компетентні структури, такого риболовецького ажіотажу на тому ж Дніпрі не існувало. Річкою тоді постійно ходив криголам, одним із завдань якого було забезпечити рибі доступ до кисню. Та й річкові транспортні потоки було не порівняти з сьогоднішніми: деякі маршрути не закривалися й узимку. Ясно, що крім цього «льодовий аншлаг» спровокований ще двома причинами. Однією — простою і, в принципі, доволі зрозумілою: для багатьох, як признаються самі рибалки, зимова риболовля — по-перше, захоплююче хобі, по-друге — спосіб згаяти нудні зимові будні. Інша причина, в принципі, також банальна, хоч і відображає сьогоднішні реалії: можна принести в сім’ю не лише улов, а й «живу» копійку від продажу частини спійманої рибки.
Усе було б добре та з’ясовно, якби не підступність льоду та нерідка безтурботність самих любителів зимових «посиденьок» на воді. Минулого року рятувальники столичного КП «Плесо» розповідали історію про самотнього рибака, який сидів із вудочкою за... чотириста метрів від берега. Може, для художнього фотознімка — картинка й ідеальна. Але річ у тому, що припорошені снігом розломи та ділянки тонкого льоду добре могли бути видні з рятувального вертольота, але аж ніяк не з висоти зросту самого рибалки...
...Буквально три дні тому, як розповіли в прес-службі МінНС, із вод Південного Бугу витягували ще одного рибалку- «екстремала». На відстані десь близько 20 метрів від берега лід, що ще не «устоявся» в цю вельми нетрадиційну зиму, почав ламатися. Як здалося самим рятувальникам, людина навряд чи розуміла, що з нею відбувається — дуже багато було заздалегідь прийнято «на душу».
У принципі, як показує опитування рибальської громадської думки, яке не претендує на науковість, колег, які прихоплюють у термосі на риболовлю щось зігріваюче більше, ніж чай, нібито не дуже поважають. Як і тих, хто виходить на лід без таких елементарних засобів «про всяк непередбачений випадок», як мотузка і якийсь предмет, яким можна простукувати лід попереду себе (зазвичай це так звана плішня —загострений лом). Про необхідність прихоплювати з собою найпростіші засоби перестороги щорічно нагадують і «плесівці», які контролюють численні водні об’єкти столиці. Де, крім рибаків і всіляких божевільних, доводиться спостерігати щотижня й за 5— 7 тисячами любителів зимового купання. А також про те, що якщо, боронь Боже, «пощастило» провалитися, треба спробувати впасти на спину — міцність льоду позаду вже перевірена ходьбою по ньому.
Попри те, що «традиційна» зима нагрянула буквально кілька днів тому, змін у можливій сумній «рибальській» статистиці порівняно з минулим роком не спостерігається. Тобто, причини різні (адже на початку зими за всього бажання влаштувати риболовлю на льоду не вдалося б через об’єктивні причини), але результат один: ні минулої зими, ні цієї, на щастя, жертв любителів зимової риболовлі (тобто, трагедій із летальним випадком) у Києві не зафіксовано. Два смертельні випадки, пов’язані з водою та зареєстровані в столиці на початку року, — і зовсім напівмістичні. Бо сталися того самого дня, який англійські вчені оголосили найдепресивнішим у році — 24 січня. Загалом, причини фатального стрибка з Венеціанського містка та замерзання людини на льоду (рятувальники так і не зрозуміли, приходила вона порибалити чи ні) невідомі. А загалом на водних об’єктах України за станом на 26 січня кількість загиблих становила 27 осіб (серед них три дитини). У грудні минулого року — 22 людини.
Окремі моменти у взаєминах співгромадян із водою важко пояснити. Якщо нещодавній випадок, що відбувся в Рівному, ще піддається більш-менш логічному розумінню (дев’ятикласник кинувся за неслухняним собакою, який вибіг на лід річки; усе, на щастя, закінчилося благополучно завдяки співробітнику МНС, який проходив мимо), то деякі — аж ніяк. Так, минулого року під час відлиги, що настала 5-6 січня, якийсь громадянин вирішив заїхати на своєму джипі на лід столичного озера Тельбін. Витягли, щоправда, не лише власника машини та його супутницю, а й авто. Цього року витягували машину з вод Русанівського каналу в Києві — яким чином так сталося, рятувальники зрозуміти не змогли. Як не можуть зрозуміти й те, чому жителі Русанівки нехтують елементарними правилами безпеки й, економлячи час, кожну зиму бігають просто по льоду цього вельми підступного водоймища (замість того, щоб скористатися мостом). Так, минулої зими для київської пари така «економія часу» закінчилася сумно — дівчину, яка провалилася під лід, не врятували. Є підозра, що цей канал має всі шанси набути нехорошої слави водоймища, що провокує людей на очманіння: минулого року МНСівці «виловили» там 18 підлітків (у віці від 10 до 14 років), які... гарно проводили час, катаючись на відірваних крижинах.
