Центр «Наш світ» презентував дослідження «Дискримінація за ознакою любові. Звіт про дотримання прав геїв і лесбіянок в Україні». З них випливає, що 76,3% «відкритих» гомосексуалістів (які ні від кого не приховують своєї сексуальної орієнтації) зазнавали дискримінації. «Закритим» перепадає менше — лише 13% опитаних були дискриміновані. Як свідчать дані дослідження, для ущемлення прав ближнього українцям цілком достатньо лише підозри в гомосексуалізмі.
Звіт ілюстрований життєвими історіями. Гомосексуаліст Євген працював менеджером на комерційному підприємстві в Луганську. Свою орієнтацію не афішував, але коли почалося скорочення штатів, хтось із співробітників, хто ризикував позбавиться робочого місця, розказав директору про Євгена. Той не лише «скоротив» юнака, а й доклав усіх зусиль, аби гомосексуаліст не зміг влаштуватися на інші луганські підприємства. Історія типова. У книжці наводиться багато інших прикладів звільнень із роботи та відрахувань з навчальних закладів, відмов у наймі житла та наданні послуг, фізичного й сексуального насильства, морального тиску. Цікаво, що найбільше образ геям і лесбіянкам доводиться терпіти від власних родичів, на другому місці — прості перехожі, за ними йдуть друзі, колеги, міліція та сусіди.
«І правильно, самі винні!» — скаже більшість українських громадян. Чи могли б гомосексуалісти жити інакше? У більшості випадків — ні, й важко визначити, хто в цьому винен. Сьогодні існує генна теорія гомосексуалізму, що пов’язує його зі змінами на генному рівні, і педагогічна — мовляв, неправильно виховували хлопчика (дівчинку). У будь-якому разі виходить, що самі хлопчики й дівчатка аж ніяк не винні в тому, що сталося. Тоді вороже налаштовані гетеросексуали використовують інший аргумент. «Це не нормально!» Чому не нормально? Тому що суперечить законам природи. «Чоловік і жінка — протилежно заряджені частки, розумієш, — пояснювала мені свою позицію подруга. — У них протилежні характери, які взаємодоповнюють один одного».
На жаль, грань між чоловічим і жіночим у нашому суспільстві практично стерта. «Під чоловічим вихованням найчастіше мають на увазі традиційну патріархальну модель, — розповідає психолог Ірина Головнева. — Однак сучасні чоловіки часто не відповідають очікуванням маскулінності, й тоді цю функцію доводиться перебирати на себе матерям. Відбувається зближення чоловічої та жіночої характеристик. Залишаючись доброю й милою матір’ю, жінка також перетворюється на добувача коштів для існування, приймає всі важливі рішення й вчить цього дитину». Таким чином, чоловіку іноді легше зустріти жіночного чоловіка, ніж жіночну жінку, а дівчині, яка з дитинства мріяла про партнера-«кам’яну стіну» простіше знайти відповідну подругу, ніж представника протилежної статі. Ще однією суспільною причиною гомосексуалізму може вважатися спрощена соціальна адаптація. Оскільки геїв і лесбіянок усе ж набагато менше, ніж традиційно орієнтованих людей, вони охоче приймають у своє співтовариство всіх бажаючих. Наприклад, інвалідів (!) або колишніх в’язнів. Тоді як суспільство відвертається від таких людей, у гомосексуальному середовищі вони знаходять необхідні кожному розуміння, турботу й любов.
