Після ознайомлення зі статтею Віталія Княжанського «Хвости від котлет» («День» №3, від 10.01.03) у мене відразу виникло запитання: чому зниження цін на м’ясо подається як негативне явище, адже воно передусім дозволило багатьом зробити свій раціон повноцінним?
Так, захищати вітчизняного виробника треба, але чомусь у розумінні більшості чиновників цей захист полягає лише в обмеженні конкуренції із закордонними експортерами. Чомусь ніхто не звертає увагу на низький рівень ведення тваринництва, недотримання зоотехнічних норм, невиконання в повному обсязі ветеринарних заходів. Незадовільна організація праці та відсутність передових технологій призводять до підвищення собівартості продукції тваринництва. З таким типовим для пострадянських країн методом вирішення проблем я ніяк не можу змиритись. Панікувати з приводу зменшення поголів’я великої рогатої худоби не варто. З огляду на рівень її захворюваності на туберкульоз та лейкоз цей процес є закономірним. І збільшення поголів’я свиней, серед яких інфекційні хвороби не набули великого поширення, підтверджує цей висновок. До речі, нові високотехнологічні свиноферми, що активно будуються (переважно іноземними підприємцями) по всій Україні, є прикладом отримання тваринницької продукції за конкурентоспроможною ціною. Уся складність у тому, що завдання, яке взялися розв’язувати керівники держави — як зробити так, щоб і збиткові сільгосппідприємства були цілі, і споживачі ситі, — не має правильного вирішення.
