Добрий день, шановна редакціє!
Прочитав у «Дискусії «Дня» від 6.04.2000 р. статтю М. Несенюка й не витримав, щоб не поділитись своєю думкою. Хоча редакція й спробувала пом’якшити деякі думки автора, але я вважаю, що особливої потреби в цьому немає. Хіба що стосовно Гливінського, бо він, на мою думку, коментує відмінно. А присутність Махарадзе мені, як телеглядачу, була не так уже й потрібна. Коли раніше коментували суржиком, або «тугодумною українською», то я просто вимикав звук або переключав на Москву, якщо там нормальний був коментатор. Тепер я із задоволенням слухаю Гливінського.
А ще я хочу, щоб мені допомогли розібратись із таким питанням. Чи можна допустити, що міністр у Німеччині володіє тільки мовою дружньої Франції або навпаки? Може, деякі наші держслужбовці незамінні спеціалісти і якщо їх звільнити, то державна служба занепаде? Але якщо вони такi талановиті, то їм нічого не варто вивчити українську мову. Може, вони її не сприймають? Тоді...
P.S. Хотів би, щоб тему мови ви й надалі не залишали осторонь.
