Відомий фізик, відкривач графену, лауреат Нобелівської <...> премії, лицар Британської імперії Андрій Гейм давно залишив Росію і працює в найбільших західних наукових центрах. Минулого тижня він несподівано приїхав до Москви, аби підтримати міністра Дмитра Ліванова, що потрипив під вогонь критики, зокрема він взяв участь у засіданні Громадської ради при Мінобрнауки і став його почесним головою <...> Нобелівський лауреат розповів кореспондентові РБК Кирилові Сироткіну про дивну демократію, черлідерів, зашкарублі мізки, застій і про обивателів, що загрожують загибеллю людству, а також про відкати «Роснано», кошти «Сколково», перспективи графену і тривимірний «Лего».
— Андрію Костянтиновичу, чому ви після стількох років неучасті в наших політичних і наукових справах вирішили виступити на підтримку Дмитра Ліванова?
— Я вирішив допомогти йому в боротьбі з вітряками, зведеними в науковому середовищі Росії. Ніхто не хоче помічати, що в країні існують два міністерства науки, і з цим щось слід робити. Ситуація виняткова, і я подумав, що можу допомогти своїми діями порушника спокою — це в мене така функція. У будь-якій системі мають бути добрі дядечки, які ходять і гладять піонерів по голівці, черлідери, як я називаю їх. Черлідером бути вигідніше, ніж порушником спокою, але бракує саме останніх, лише вони можуть перевести ситуацію з однієї рівноваги в іншу. Тому я вже змирився з цією посадою порушника спокою, в якого летять плювки <...>
— Як ви вважаєте, що потрібно зробити для того, щоб могутня радянська академія стала сучасним науковим співтовариством?
— Як є, прямувати не можна. Існування двох міністерств зумовлюватие постійні конфлікти між Академією наук і Міністерством науки. Ніхто не любить революцій і перебудов — особливо в Росії. Від них всі втомилися, але щось із цим слід робити. А поки що всі сподіваються, що справа якось сама владнається.
...Академія — це шановане співтовариство, шанований клуб людей, які щось зробили в науці, які є експертами. 90% західних академіків із Британського королівського товариства чи Американської академії наук тікали б як від вогню, якби їм дали можливість розподіляти кошти, керувати інститутами тощо. Це клуб, який повинен давати поради суспільству, народові, політикам, державі. Його функція дорадча, а статус високий за рахунок наявності експертизи з багатьох питань <...>
— Російській владі постійно докоряють за те, що країна ніяк не може злізти з нафтової труби. Так, є «Роснано», є «Сколково», але змін непомітно. Андрію, як ви вважаєте, в які галузі державі потрібно вкладатися, що треба робити?
— Російська проблема залежності від труби не є унікальною, ті ж самі слова іншими мовами, в тому ж самому перекладі я чув від представників арабських країн, Норвегії, я чув ті ж самі слова в Англії, щоправда, замість труби там були банки. Усі держави тієї ж думки — що треба з труби злізти, проте трубами в різних частинах світу називають різне. Ситуація складна по всьому світу<...> Що ми робитимемо через п’ять-десять років? Технології, які по всьому світу використовують, добігають кінця. Пригадайте: десять років тому ми міняли комп’ютери щодва роки — так швидко вони поліпшувалися. Тепер, коли ми міняємо комп’ютер чи мобільний телефон, поліпшення мінімальні. Вони в тому, який він зовні вигляд має, а не яку технологію туди вкладено.
...Ми переживаємо нову парадигму, новий стан глобальної економіки. Економісти і люди непрофесійні (на кшталт мене), які якось на економіці розуміються, вважають, що ми на початку глобального застою. Легкодоступні плоди всі пожали, і ми наблизилися до того, що маємо сплачувати за помилки останніх 50 років, що ми не вкладали в науку і технології, вважали, що можна вкладати у швидкорезультативні прикладні технології, а не у фундаментальні технології.
...Потрібно зливати академію з вищою освітою, так само як це робиться в більшості країн Заходу, де ця система діє упродовж десятиліть, якщо не століть<...> Це могло б бути у кілька разів ефективнішим. За ті гроші, що пішли на «Сколково», можна було б чотири змішаних академмістечка побудувати<...>
З «Роснано» те ж саме сталося — хотіли як краще <...> Я вам розповім історію. На якійсь із конференцій до мене підійшов ізраїльтянин. Він близько трьох років постійно наїжджав до Москви, але окрім слова «добридень» практично нічого російською не знав. Я в нього запитав, яке в нього враження від «Роснано». А він мені відповідає: «Відкат». Оскільки він російською не говорить, я запитую, а що це таке. А він мені знову каже: «Відкат». Ми спілкуємося англійською з ним. Він мені пояснив, що це російське слово. Я йому кажу, що такого російського слова не існує, лише в контексті «відкат гармати». Іншого контексту я три роки тому не знав. Після цього я приїхав до Манчестера і запитав візитера з Москви, що цей ізраїльтянин мав на увазі. І він пояснив мені нову концепцію цього слова, про яку я не знав. Тепер я знаю, що мають на увазі під відкатом у Росії. Лишень уявіть, людина знає три слова російською: «добридень», «за здоров’я» і «відкат». Ця історія багато про що свідчить, звідси і моя думка про «Роснано».
— Ви відомі своїми різкими думками, які собі рідко дозволяють представники владних структур. Перед розмовою з Дмитром Лівановим про ваше повернення до Росії, ви ставили умови політичного характеру?
— ...Якщо говорити про політику, то я розглядаю міністра Ліванова як жертву цієї політики, йому потрібно допомагати уникати політики, а не ставити умови. Природно, система демократії в Росії досить дивна. Треба сказати, я з демократіями в інших країнах теж зустрівся і не є великим прибічником західної демократії. Згоден з Черчиллем, що демократія — це страшна політична система, але кращої ми поки не винайшли.
Що сталося з російською демократією, я бачу, читаючи окремі газети, окремі сайти на зразок вашого. Як завжди, в Росії люблять покритикувати, за що журналістам і платять. Критика конструктивна завжди вітається, але, здається, що всіх можна критикувати, за винятком Путіна. З мого західного погляду, дуже помітно, що міністри стали хлопчиками для биття. Скажімо, продаж відповідей на держіспити — це настільки серйозно, що має входити до функцій президента. Це серйозна справа, серйозна відкрита корупція і політичне, а не адміністративне питання. Якимсь чином хлопчиком для биття став той самий міністр Ліванов. На Заході міністри — політики, тут міністри не політики, а призначенці глави держави. Вимоги можна було б висувати, скажімо, президентові Путіну або членам Державної Думи, які є професійними політиками, а Ліванов — професійний адміністратор <...>
— Не могли б ви розповісти дещо про майбутнє графену. Всі чули про його відкриття, знають про вашу Нобелівську премію, багато говориться про величезні перспективи нового матеріалу.
— Я не є індустріалістом і забудовником, я — людина, яка прорубує джунглі і першим прокладає дорогу іншим. Я займаюся фундаментальними дослідженнями і не відповідаю за те, що може статися з прикладними дослідженнями<...>
Графену лише вісім років, і вже декілька років він у індустріальних лабораторіях у того ж Samsung, у багатьох японських лабораторіях. За останні два роки все повільно почало розсіюватися на різні пропозиції. Я вже бачив мобільний телефон Lenovo з тач-екраном, зробленим з графена: нічим не відрізняється від звичайного <...>
Зазвичай вважається, що для вченого добре відкрити напрям або галузь у науці. Мені приписують створення трьох напрямів: gecko tape (суперклей «за рецептом» геконів), графен і діамагнітна левітація. Схоже, що ми відкрили ще й четверту галузь, чим я і займаюся останні два роки. <...> Ми беремо окремі листочки атомарної товщини і складаємо в нові матеріали, будуючи шар за шаром нового типу матеріали<...>
Нова парадигма — штучні матеріали, побудовані з окремих площин, які витягнули або виростили в такий спосіб. Якщо графен — двомірний матеріал — стільки нового привніс, можна собі уявити величезну можливість комбінувати різні матеріали і робити різні тривимірні структури з бібліотеки матеріалів, яка на сьогоднішній день складається з двох десятків <...>
Наразі ми маємо новий клас матеріалів, які можемо за бажанням складати як конструктор «Лего» <...>
— У своїй гучній статті ви написали, що людству для нової індустріальної революції потрібен астероїд, що загрожує Землі. Але виходить, що революція в науці можлива і без погроз із космосу...
— Ні, на жаль, економіка і наука відокремлені одна від одної. За останні 50 років, після того як закінчилися «холодні і гарячі» війни, людство живе в дуже комфортабельних умовах. Мозок у цьому комфорті вкрився тонким шаром жирку. Homo sapiens — не дуже раціональні тварини, які часто повторюють: «Хочемо все відразу, сьогодні, а не через 50 років». Під цим тиском, який ми самі, не помічаючи того, створюємо, скоротили капіталовкладення в науку.
Це, звичайно, штамп, але війни і військова промисловість стимулювали капіталовкладення в науку. Такої загрози більше немає. І що сталося в світі? Держави все менше грошей вкладають в університетську та академічну науку, у фундаментальні дослідження.
Те ж робиться з боку індустрії. Найкращий спосіб підняти ціну акцій — це заявити привселюдно, що ваша компанія закриває дослідницьку лабораторію. За останні 20—30 років всесвітньо відомі лабораторії IBM, медичні лабораторії в Англії та багато інших або закрилися, або стали займатися конкретними розробками, які далі, ніж на три роки вперед, не дивляться. І це не провина компаній — це просто тиск ринку. Ринки хочуть якомога більшого доходу, і не через 50 років, а вже наступного року. Ті компанії, які вкладають на 50 років уперед, просто не виживають у цій системі.
...Я розмовляв із главами компаній в усьому світі. Деяким, звичайно, нецікаво, що відбувається в науці, їх хвилює лише те, що буде з ними через рік-два. Але існують компанії, які хочуть щось хороше, велике через 10—20 років. Та навіть з цими компаніями неможливо подолати ту прірву, яку ми самі створили між академічними розробками і технологіями.
В університетах на маленькому рівні робляться розробки — все на рівні окремих лабораторій, перевести такі технології у великі компанії практично неможливо<...>)
А якісь нові проривні технології, наприклад, технології холодного «термояду», фінансуються виключно державами, і платники податків цих країн невдоволені. Всі невдоволені, що й досі нічого не зробили. Це фундаментальні дослідження, ніхто не може передбачити, будуть вони через 10, 20 або 50 років успішними. Але одна з найбільших проблем, що стоять перед людством, — де брати енергію. І в той самий час американський конгрес говорить: «Ви нам обіцяли керований «термояд» торік, але не було дотримано термінів постачання керованого «термояду». Ось таке обивательське ставлення до науки. Якби яка-небудь комета загрожувала людству, психологія б змінилася.
За матеріалами top.rbc.ru
