Учора завершився 28-й Український тиждень моди (УТМ). Цьогоріч колекції осінь-зима представлено від близько 50-ти дизайнерських марок, за якими спостерігали як українські, так і закордонні експерти. Кількість іменитих гостей цього разу була рекордною. Аби подивитись на здобутки української моди, до Мистецького Арсеналу з’їхалися відомі професіонали модної індустрії: фешн-редактор італійської газети «La Repubblica» Рената Фонтанеллі (бліц-інтерв’ю з ренатою Фонтанеллі читайте в наступних номерах «Дня»), засновник глобального фешн-менеджменту (GFM) Рональд Денілс, фешн-консультант Лі Еделькорт, італійський баєр та фешн-консультант Алессандра Дайнелі, власники concept-store «ra» з Бельгії Анна Кушнєрова та Роман Брау, головний редактор російського «Glamour» Алла Белякова та інші.
У рамках тижня моди вже традиційно відбулася низка освітніх акцій. Зокрема, виставка реставрованого одягу, підготована спільно Київським національним інститутом технології та дизайну й УТМ, що додала візуального й навіть тактильного уявлення про те, якою була жіноча мода в XIX столітті. А власну версію фрагментів історії сучасної української моди представив Олексій Штраф у книзі Voronin, присвяченій життю та творчості дизайнера Михаїла Вороніна.
Щодо закордонних гостей, то їх, звісно, передусім зацікавили колекції зірок українського подіуму — Лілі Пустовіт, Федора Возіанова, Ірини Каравай... У тому, що це імена майстрів високого рівня, ми переконувалися вже не раз. Не менш (і навіть більш) цікаво нам було спостерігати за наймолодшим поколінням українських дизайнерів. Проект «Нові імена» цього разу представив шістьох початківців української фешн-індустрії. Переважна частина їхніх колекцій виглядала свіжо та креативно, однак майже без характерного для молоді максималізму. Швидше, навпаки. Вони продемонстрували в основному зрілий підхід, осмислені лінії, образи та силуети.
Можливо, почерк дизайнерів продиктований тими обставинами, в яких відбувався їхній творчий старт. Адже ці «нові імена» з’явилися в українській моді тоді, коли вітчизняний (і не тільки) фешн переживав, м’яко кажучи, не найкращі, кризові, часи. І звідси — потяг до мінімалізму, натуральні тканини, природні образи.
Власне, саме «нові імена» викликали в нас найбільший інтерес. Яким є молодий подіум в Україні? Що для нього мода? І якою він бачить українську моду?
«День» пропонує дуже цікаві, на наш погляд, міркування з цього приводу молодих дизайнерів.
КОМЕНТАРI
Лєра ПЕЧЕНА, дизайнер, учасник проекту «Нові імена» в рамках 28-го УТМ:
— Якщо чесно, то в мене доволі скептичний погляд на поняття «тенденція» в моді. Я вважаю, що те, що стало тенденцією, вже не є модою. Адже фешн — це творчість, пошук, креатив, а не конвеєр.
Звичайно, в Україні є великі дизайнери, такі як Ліля Пустовіт, Лілія Літковська, які диктують фешн-світу певні настрої, хтось їх називає тенденціями Прикро лише те, що в більшій мірі до них дослухається світова спільнота, а не українська. Їхні бренди знають ледь не у всьому світі, їх купують і залюбки носять європейські модниці, а от в Україні поки що до цього не доросли. У чому можна переконатись, поглянувши на публіку, яка зазвичай приходить на Український Тиждень Моди? На жаль, дуже мало людей, одягнених скромно, але вишукано й зі смаком.
Та я вірю в те, що вже через 10—20 років в Україні у дизайнерів одягатимуться не лише зірки шоу-бізу, актори чи політики.
Особисто для себе модний одяг я визначаю як те, що має бути зручним, натуральним, міцним, надійним, цікавим, воно повинно «дихати», а головне — не дисонувати з особистістю людини, яка його одягла.
Свою попередню колекцію ми присвятили проблемі замкненості модного покоління. Адже дедалі частіше на вулицях ми зустрічаємо молодь, доволі скуту у своєму внутрішньому світі, відсторонену від навколишнього середовища. До таких людей складно підійти, заговорити з ними... Тому ми вирішили створити одяг, який би відображав внутрішній світ того, хто її одягнув. Адже насправді багато молодих людей сьогодні не вживають м’яса, алкоголю, не палять і пропагують життя без насилля... І я хотіла це показати світу, допомогти молоді за допомогою одягу продемонструвати це.
Колекцію, яку ми показали у проекті «Нові імена» на 28-му Українському Тижні Моди, я створювала, надихаючись вуличними «пророками», які шукають правди. Звідси і мінімалізм в оздобленнях, і великі кишені — для тих, хто «береже в них свої секрети», і відсутність будь-яких кишень в одязі тих, хто вже знайшов свою правду й гармонію...
Ольга СОБОЛЬ, дизайнер, учасник проекту «Нові імена» в рамках 28-го УТМ:
— Те, що я сьогодні спостерігаю на українському подіумі, мені вже подобається. Наші дизайнери почали більше замислюватись над складними інтелектуальними питаннями, над вирішенням глобальних проблем людства. Стало більше натуральних тканин та екомоделей. Тему екології та збереження природи я б навіть назвала наскрізною тенденцією вітчизняного подіуму. Хоча, у цілому, кожен український дизайнер працює у своїй стихії і створює власну тенденцію. Хтось працює у напрямку хай-тек і тяжіє до архітектурних геометричних форм, когось приваблює тематика природності, і він створює свої моделі, послуговуючись вічними образами землі, лісу, води...
Молодий подіум щодо тенденцій, я думаю, нічим не відрізняється від своїх старших колег. Особисто для мене важливо, щоб одяг, який я створюю, допомагав тому, хто його носитиме, щоб він був не просто оболонкою з тканини, швів та оздоб, а став частиною свого власника, відображав його сутність. Тому він повинен бути зручним і, звичайно ж, доступним.
У своїй творчості я послуговуюсь як українськими кодами, так і світовими. Тому й переконана: наслідки того, що зараз діється у світі, — і японська катастрофа, і лівійський військовий конфлікт, і сейсмічна активність в Афганістані, Пакистані та на Філіппінах — «відтінки» всіх цих подій незабаром можна буде побачити у творчості дизайнерів.
Олеся ГРИНЬ, дизайнер, учасник проекту «Нові імена» в рамках 28-го УТМ:
— Сьогодні ми починаємо усвідомлювати, що мода має бути «розумною» не лише в сенсі стилю. А й ставлення до моди з боку людей також має бути розумним. Я маю на увазі підхід кожної окремої людини до планування свого гардеробу. Людина має розуміти, що речі-одноденки, якими ми користуємося, якими більшість людей користується, призводять до нівелювання взагалі будь-якого стилю — чи це інтелектуальний стиль, чи класичний. На мій погляд, сьогодні такі явища, як так званий гламур, взагалі знищують саме розуміння моди. До розумного підходу до моди нас підштовхує не тільки кризова ситуація в економіці, але й ситуація в екології. Яскраві речі швидко набридають і стають нецікавими, вони запам’ятовуються і їх не хочеться потім одягати, зрештою, вони призводять до кризи в екології, тому що ткацька промисловість потребує серйозних обсягів ресурсів. Про синтетичні тканини я навіть не згадую, вони шкідливі і для нас, і для навколишнього середовища. Сьогодні в Україні є вже частина людей, яка здатні розуміти так звану інтелектуальну моду. Їх мало, і, напевне, це все-таки проблема не тільки моди, дизайнерів (я не можу сказати, що в нас на подіумі всі речі гламурні, ні — є досить цікаві речі), а це проблема української ситуації загалом. Зокрема, ситуації в культурі. Культура моди відображає культуру держави. Адже мода — це не тільки те, що пропонують дизайнери. Мода — те, що готові одягнути українці. В іншому випадку мода ризикує залишитися в резервації мистецтва. Аби цього не трапилося, повинні розвиватися не лише дизайнери, а й суспільство має розвивати свій інтелектуальний рівень, тоді воно буде готове належним чином сприймати те, що йому пропонують.
ЦИТАТА «Дня»
«Українські дизайнери стануть сильними, коли припинять намагатися конкурувати з Європою»
Роман БРАУ, власник концепт-стору «ra» (Бельгія):
— Я справді вражений. Дуже подобається, що колекції українських дизайнерів дуже різноманітні, починаючи від ґламурних і закінчуючи роботами молодих. Переконаний, що тут можна знайти щось справді цікаве, те, що не побачиш більше ніде. Ваші дизайнери справді здатні здивувати.
Протягом усіх трьох днів, що я перебуваю тут, мене дуже часто запитували, як скоро українські дизайнери зможуть конкурувати на світових ринках. Я трохи цим здивований. Навіщо українським дизайнерам конкурувати з кимось? Адже український дизайн такий чистий, автентичний, стильний і потужний. Не хотілося б, щоб він став таким самим, як у Парижі, Мілані чи Нью-Йорку. Хочеться бачити щось нове, непересічне, цікаве. Українські дизайнери стануть по-справжньому сильними тоді, коли припинять намагатися конкурувати і повторювати те, що вже є в Європі, а будуть розвивати свій власний стиль. Так, наприклад, як це роблять Анна Октябрь та Igor Kikot.
