Уперше про впровадження профільного навчання в Україні заговорили під час переходу на 12-річну систему навчання. Але разом з її скасуванням стихли розмови й про підготовку старшокласників до майбутнього навчання у вишах, коли «технарі» більш детально вивчали б математику та фізику, а «гуманітарії» — мови та історію. Тепер же Міністерство освіти та науки повертається до цієї ідеї, й із 2018 року обіцяє запустити концепцію профільного навчання. На одному з брифінгів Дмитро Табачник зазначив, що зараз готуватимуться навчальні програми для цієї концепції, а самі школи продовжать об’єднуватися в освітні округи.
Однак із такою позицією міністерства не погоджуються експерти. На їхню думку, жоден із нині діючих округів (а їх уже в України близько двох тисяч) не має виробленої схеми: що та яким чином має працювати. А впровадження профосвіти вважають учорашнім днем, оскільки за два роки неможливо здобути якісну профільну освіту. Приміром, у європейських школах на це виділяється від трьох до п’яти років. Інакше йтиметься лише про поглиблене вивчення окремих предметів.
ВИБІР ПРЕДМЕТІВ — ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДЛЯ КОЖНОГО ШКОЛЯРА
У Міністерстві освіти та науки «Дню» пояснили, що після введення профільного навчання старшокласники вчитимуться за такою схемою — лише шість обов’язкових предметів (математика, іноземна мова, природознавство, українська мова та література, історія України та всесвітня історія, а ще фізкультура). На кожен із них у розкладі буде виділено по три уроки на тиждень (детальніше про це — у статті «Кому заважає фізика, хімія та біологія?», «День» № 153 за 29 серпня 2013 року).
«А далі все залежить від бажань учнів. Посилювати й поглиблювати профільний предмет будуть спецкурси. Усі інші уроки можуть бути витрачені на факультативи, гуртки, індивідуальні занятті, курси тощо. Таким чином профільне навчання розвиватиме здібності, забезпечуватиме індивідуальний підхід, полегшуватиме вступ до ВНЗ, врятує від перенавантаження», — розповіли нам у прес-службі відомства.
Разом із тим, додали, що для цього треба мати не просто вчителів, а «висококласних спеціалістів, здатних працювати над собою, бути в курсі наукових досягнень у своїй галузі». Але ні слова, чи збільшать таким вчителям заробітні плати, або ж де їх перенавчатимуть чи готуватимуть.
Натомість експерти радять міністерству піти іншим шляхом: дозволити школярам 10 — 11 класів вільно обирати предмети для навчання і дати школам більше автономії.
«Усюди у світі переходять на системи вільного вибору кожним учнем «індивідуальних освітніх меню», які дають їм можливість рухатися за індивідуальними освітніми траєкторіями. Роль школи тепер полягає в забезпеченні індивідуального педагогічного супроводу», — коментує заслужений учитель України, незалежний консультант і експерт з освітньої політики Віктор Громовий.
Щоб школа запрацювала на правах автономії, мають зникнути районні відділи освіти, додають фахівці. Та поки на такі кроки ніхто не зважується.
«ЦЮ ПРОГРАМУ ПИСАЛИ НА АСФАЛЬТІ ДЛЯ МІСЬКИХ ШКОЛЯРІВ»
Усі ці поради експерти озвучили міністерству ще навесні минулого року, нарікаючи, що програма не продумана належним чином. Як розповів «Дню» директор Центру тестових технологій та моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук, тоді це питання було винесено на засідання комітету освіти та науки Верховної Ради. Однак станом на сьогодні жодна з пропозицій і зауважень освітніх експертів так і не була врахована МОН.
«Таке враження, що цю програму писали на асфальті для міських школярів, — продовжує Лікарчук. — Чи можна в сільській школі дати одразу чотири профілі навчання, навіть якщо вона десь на 200 учнів, де буде один десятий та одинадцятий класи? Як колишній директор сільської школи, я дуже складно собі це уявляю. Відмовлятися від цього не треба, але слід писати документи, які відповідають реаліям, які пройдуть справжню громадську апробацію та експертизу, а не експертизу придворних фахівців. І затверджувати їх тільки після широкого обговорення серед педагогів».
Також експерти побоюються, що не всі школярі захочуть здобувати профільну освіту, адже вона може стосуватися тих спеціальностей, які або непопулярні, або не потрібні на ринку праці. А прогнозувати, які будуть потреби на ринку праці через років п’ять-десять, ніхто не береться.
У МОН визнають, що для реалізації ідеї знадобляться кошти, але скільки і коли вони будуть перераховані на школи, — не пояснюють. Віктор Громовий додає, що без фінансування та покращання технічної бази у школах навіть не можна й думати про хорошу профільну освіту. І додає, що в багатьох країнах світу вона вважається привілеєм.
НІ РЕМОНТІВ, НІ НОВОГО ОБЛАДНАННЯ — А ЯКІСТЬ ОСВІТИ МАЄ ЗРОСТИ...
Так само незалежні експерти не вірять у ефективність освітніх округів, які нібито мають сприяти впровадженню профільного навчання. Їхня суть зводиться до того, що завдяки співпраці між школами, вишами, закладами спорту та культури поліпшиться якість навчання для старшокласників. «Особливо це актуально для шкіл у селі. Вони зможуть на уроки возити учнів до інших шкіл у межах одного освітнього округу, наприклад, на уроки хімії в обладнаний клас», — каже заступник міністра Олег Єресько.
Але ж не всі сільські школи мають шкільні автобуси. І не завжди є гроші на ті ж самі запчастини для них чи паливні матеріали . Однак експерти МОН вважають, що округи будуть корисними в підготовці школярів до зовнішнього незалежного оцінювання, оскільки вони тісніше співпрацюватимуть із викладачами вишів. Ще один аргумент МОН на користь округів — це дозволить зберегти від закриття малокомплектні школи.
«Процес створення освітніх округів мав би відбуватися за таким алгоритмом: спочатку серйозні інвестиції в школи, а вже потім — економія коштів за рахунок оптимізації мережі шкіл, тобто скорочення малокомплектних закладів, — коментує Громовий. — За проектом Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» передбачалося створення в шести пілотних областях сучасних шкіл (їхня кількість — 211 будівель), на це мало піти 64 мільйони доларів. Усього на ремонт і обладнання кожна школа мала отримати в середньому 300 тисяч доларів. Та далі закупівлі автобусів і обладнання навчальних кабінетів справа не пішла».
Тож поки ні грошей, ні нового обладнання школи в існуючих округах не отримали. Тоді чи є сенс взагалі їх створювати? На думку Ігоря Лікарчука, освітні округи запрацюють належним чином лише тоді, коли вирішиться проблема з їхнім фінансуванням, управлінням, а також розв’яжеться питання сумісництва педагогів. «Треба дати їм можливість працювати в кількох закладах освіти таким чином, щоб заробітну плату вони отримували не як сумісники, а як основні працівники. А в тому вигляді, як сьогодні функціонують округи, то це, швидше за все, добровільне об’єднання закладів освіти, яке не несе ні переваг учасникам цього об’єднання, ні додаткових умов для поліпшення своєї діяльності», — говорить Лікарчук.
Незважаючи на всі ці аргументи експертів, МОН наголошує, що освітні округи й надалі будуть створюватимуться: по три-п’ять у кожному районі.
