Увесь минулий рік народні депутати «товклися» з Виборчим кодексом. Його почав напрацьовувати ще попередній склад Верховної Ради (тобто VIII скликання) і таки ухвалив у останні місяці своєї роботи. Але потім Президент Володимир Зеленський документ ветував і відправив на доопрацювання вже теперішнім нардепам. Зрештою з усіма правками 1 січня новий Виборчий кодекс набув чинності й одразу став гарячою темою для обговорення в експертних колах. Адже саме за його нормами українці обиратимуть місцеву політичну еліту восени цього року. Вона, на думку одних, покликана остаточно «перезавантажити» владу, а на переконання інших, може повернути на політичне поле тих, хто сидить на лаві запасних.
НЕЗРОЗУМІЛІ МОМЕНТИ
Нові правила здебільшого стосуються «великих громад» із населенням від 90 тисяч жителів. Вони матимуть змогу обирати не лише партію, а й конкретного кандидата від неї. Тобто голосуватимуть за пропорційною системою з відкритими списками. Депутатів міських, районних, сільських та селищних рад з населенням до 90 тисяч осіб обиратимуть за мажоритарною системою. А от кількісний склад депутатів у радах залежатиме від кількості виборців на окрузі. Якщо виборців менше ніж тисяча, рада складатиметься з 12 депутатів, від 500 тисяч виборців до мільйона — 64 депутати, 1-2 мільйони виборців — 84 депутати, понад 2 мільйони — 120 членів місцевої ради.
— Предметом гострої дискусії на різних форумах стали кілька незрозумілих на цей момент питань. Зокрема те, ще досі не визначено, скільки буде округів та чи матимуть право кандидати одночасно балотуватися на посаду міського голови і як депутат до міської ради. Ніхто не може дати однозначної відповіді, і цілком можливо, що ми можемо стати свідками різного тлумачення, якщо ЦВК чи Верховна Рада не врегулюють це питання до виборів, — акцентує увагу голова вінницького осередку Комітету виборців України Владислав ТЕЛЕНЬ. — Крім того, відповідно до законодавства, кандидат на очільника міста в містах від 90 тисяч населення має набрати 50% голосів плюс 1 голос або просто перемогти в другому турі. В сільських, селищних радах з населенням до 90 тисяч переможе той, хто набрав найбільше голосів. Ця система працювала 2015 року. І як ви пам’ятаєте, у Вінниці, так й у більшості обласних центрів, вибори відбувалися в два тури».
НЕОЧІКУВАНІ СУМИ
Найбільш здивували в новому виборчому законодавстві суми застав, які змушені будуть внести кандидати, щоб взяти участь у виборчому процесі. Владислав Телень каже, що розмір застави збільшився в 40 разів, якщо порівнювати з минулими місцевими виборами 2015 року (нагадаємо, «День» також писав про ситуацію, що склалася, в № 6 від 16 січня ц.р.). Найбільше вони зачеплять тих кандидатів, які захочуть балотуватися на посаду очільника міста з населенням від 90 тисяч мешканців. Для них сума застави стартуватиме з 170 тисяч гривень — це для Ужгорода, для Вінниці — понад пів мільйона гривень, а для мера Києва — понад 4 млн, що значно більше, аніж сума застави кандидата в Президенти України. Гроші повертатимуться лише за умови, що кандидат у мери в першому турі виграє вибори або ж потрапить до 2 туру. В іншому разі застава автоматично перераховуватиметься до державного бюджету.
«Партіям, які захочуть мати своїх кандидатів у кожному з великих міст, доведеться заплатити понад 20 мільйонів гривень, — зазначає Владислав Телень. — Так само зросте і вартість застави для партій, які братимуть участь у виборах до обласних рад. За підрахунками експертів, партії, які висуватимуть своїх кандидатів у всі ради та на посади голів усіх великих міст України, лише одна реєстрація обійдеться в 88 мільйонів гривень. Якщо політична сила подолає 5% бар’єр, то сума застави їм повернеться, в іншому разі вони втратять гроші. Але повірте, для партій це прийнятні суми, бо навіть якщо глянути на їхні витрати на офіційну рекламу під час парламентської кампанії, то це були значно більші видатки. Інша «проблема» для політичних сил у тому, що вони повинні акумулювати ці гроші спочатку на своєму партійному рахунку, а потім вносити їх на кінцевий рахунок. Для деяких партій це може бути обмеженням, тому що акумулювати такі гроші — це дуже непросте завдання, тим паче що НАБУ має право перевірити легальність надходжень цих коштів».
НЕУВАЖНІ ПОСТРАЖДАЮТЬ
Форму виборчого бюлетеня буде змінено. Він міститиме інформацію про партію відповідно до номера за жеребкуванням. Праворуч від назви кожного партійного осередку буде розміщений порожній квадрат для позначки голосу за політичну силу. А під назвою — порядкові номери, прізвища та ініціали всіх кандидатів у депутати від цієї партії, включених до відповідного регіонального виборчого списку. Спочатку виборець робитиме позначку навпроти партій, яку обирає, а потім внизу, де написано: «Від організації партії, за яку я проголосував (проголосувала), підтримую кандидата в депутати», а праворуч від нього — прямокутник зі знаком «№» та вільним полем, куди потрібно буде вписати номер кандидата. Тобто слід бути досить уважним, бо спершу виборець має обрати партію, а потім наприкінці бюлетеня ще й правильно внести номер, під яким вказаний потрібний кандидат. Довгі бюлетені можуть заплутати не лише виборця, а й членів комісії, яким доведеться рахувати голоси, причому вручну.
«Вказування номера кандидата відкриває можливість для фальсифікації, до одинички можна легко приписати нулик чи двійку, і таким чином просунути в лідери потрібну людину. Крім цього, почерки в людей різні й іноді складно зрозуміти, що це 3 чи 5, тобто тут також можуть виникати різні нюанси, — продовжує Телень, — загалом процес підрахунку базуватиметься на виборчій квоті, тобто голоси «сумуються» і діляться на кількість визначених законом мандатів, у разі Вінницької міської ради, яка має 54 депутати, ділитиметься на 54. Потім ті кандидати, які набрали більше голосів, ніж виборча квота, просуваються за регіональним списком партії вгору. Насправді це складна арифметика, а якщо врахувати, що процес підрахунку відбуватиметься вручну (питання про програмне забезпечення лише почали порушувати. —Авт.), то буде ще той квест».
НЕПРОСТЕ «ПОЛЮВАННЯ»
Місцеві вибори — 2020 стануть першими після завершення реформи децентралізації, а тому політологи вже зараз говорять про те, що вони істотно змінять розстановку політичних сил у регіонах, адже в громадах виборець орієнтуватиметься більше на персоналії, аніж на політичні сили. Тому найімовірнішими претендентами на перемогу в невеликих ОТГ стануть самовисуванці, які вже показали себе господарями. Щодо партій, то їхній вплив відчуватиметься здебільшого у великих містах та на рівні регіонів і обласних центрів. Попри сформовані регіональні структури, шанс (але не великий) мають «Батьківщина» та «Європейська солідарність». З’являться на горизонті і ті політичні сили, які не пройшли до парламенту, але мають підтримку електорату на певних територіях (ідеться про політичну силу Володимира Гройсмана у Вінниці чи до прикладу «Голос» у Львові). Та головна інтрига — наскільки високими будуть показники представників «Слуги народу»? Вони, як прогнозує політолог Руслан ШТОГРИН, не маючи потужного представництва в регіонах, робитимуть ставку не на особистостей, а на бренд та високий рейтинг Зеленського. Та, як показали вибори в окремих ОТГ 22 грудня 2019 року, такий політичний маневр може не спрацювати.
Виборчий кодекс має чимало технічних і концептуальних зауважень, але маю надію, що їх врегулюють до виборів, — каже Андрій Кавунець. — Головне завдання на місцях — вмотивувати українців активніше брати участь у місцевих виборах, адже цього року ми обиратимемо не просто депутатів, а виконавців. Досі наші мешканці звикли, що всі питання необхідно вирішувати в державній адміністрації, а депутати — це такі номінальні особи, до яких ходять, коли необхідно попросити матеріальну допомогу, і які ухвалюють бюджети, але всі питання виконавчі здійснюються районними обласними адміністраціями. Під час цих виборів відбудеться кардинальна зміна, тому що фактично буде ліквідовано районні державні адміністрації, обласну держадміністрацію, а на їх місці буде утворено префектури обласні, районні або окружні, але головне, що вони не матимуть виконавчих функцій. Ті функції, які мали департаменти і відділи райдержадміністрацій, перейдуть від адміністрацій до виконкомів районної, обласної ради
«Вплив «Слуги народу» на місцях значно менший, ніж на загальнонаціональному рівні. В Житомирській області в деяких ОТГ не пройшло жодного представника від «Слуги народу», так само було й у Вінницькій, — зазначає Руслан Штогрин. — Тому на мою думку, під час місцевих виборів більше гратиме роль якраз персоніфіковане бачення кандидата, незалежно від тієї політичної сили, яку він представляє. Хоча у великих населених пунктах та містах з населенням понад 90 тисяч осіб загальнонаціональна тенденція матиме серйозний вплив, і ми побачимо більш впливовішу структуру і електоральну підтримку саме партії «Слуга народу». Зважаючи на непевну ситуацію, неформально партії вже оголосили полювання за авторитетами в громадах».
НЕВМОТИВОВАНІ ВИБОРЦІ
Нетиповою називає систему виборів у розрізі громад голова громадської організації «Ресурсно-інформаційний центр «Громади Вінниччини» Андрій КАВУНЕЦЬ. За новим Виборчим кодексом виходить, що в межах громади формуватимуться мажоритарні округи, від кожного з яких обиратимуться від 2 до 4 депутатів. Фактично це призводить до формування ради переважно за територіальним принципом, а не пропорційно кількості населення, адже від малочисельного сільського округу буде обрано 2 депутати, а від міста зі значно більшою кількістю мешканців — лише 4. Це також призведе до того, що в межах одного округу кандидати від однієї партії конкуруватимуть не лише з іншими кандидатами, а й між собою.
До того ж існує певна загроза для міських ОТГ, сформованих навколо обласних центрів. Адже гарантій, що до складу міської ради увійдуть депутати, які представлятимуть сільські округи (в тих селах, що увійдуть до складу міської ОТГ), — немає жодних. Прикладів вдосталь по містах, де по деяких округах немає жодного депутата, а по деяких — кілька. Це одна з загроз для сіл, які планується включити до ОТГ, сформованих навколо обласних центрів і великих міст.
«Виборчий кодекс має чимало технічних і концептуальних зауважень, але маю надію, що їх врегулюють до виборів, — каже Андрій Кавунець. — Головне завдання на місцях — вмотивувати українців активніше брати участь у місцевих виборах, адже цього року ми обиратимемо не просто депутатів, а виконавців. Досі наші мешканці звикли, що всі питання необхідно вирішувати в державній адміністрації, а депутати — це такі номінальні особи, до яких ходять, коли необхідно попросити матеріальну допомогу, і які ухвалюють бюджети, але всі питання виконавчі здійснюються районними обласними адміністраціями. Під час цих виборів відбудеться кардинальна зміна, тому що фактично буде ліквідовано районні державні адміністрації, обласну держадміністрацію, а на їх місці буде утворено префектури обласні, районні або окружні, але головне, що вони не матимуть виконавчих функцій. Ті функції, які мали департаменти і відділи райдержадміністрацій, перейдуть від адміністрацій до виконкомів районної, обласної ради».
У ідеалі було б добре, якби на місцевому рівні про політику взагалі забули. Тому що часто саме політичні протистояння стають причиною блокування багатьох рішень, які по своїй суті не є політичними, а суто технічними. Та зважаючи на те, що до виборів лише дев’ять місяців, а первинні консультації з лідерами громадських думок від різних політичних партій уже почали проводити, на місцевих виборах без політичних ігор не обійдеться. Партії шукають у громадах локомотивів, які протягнуть їх у раду. Питання: на яких умовах?
