Кожен, хто має певну причетність до спорту, знає, як непросто живеться спортсменам: застарілі бази, які дісталися у спадок від радянської системи, участь у міжнародних змаганнях за кошти, що беруться у борг, відсутність нового та сучасного обладнання для тренувань... Однак змін потребують не тільки спортивні зали, а й законодавство у сфері фізичної культури і спорту. Адже до листопада цього року діяв Закон України «Про фізичну культуру і спорт», прийнятий ще 1993 року, а отже — він не відповідав сучасним вимогам, що викликало низку економічних і правових неузгоджень. Як результат — пробуксовка всієї галузі без умов для подальшого розвитку. Над змінами до закону фахівці працювали близько п’яти років, проте робота з нормативними актами триватиме ще рік, і в результаті закон набуде чинності лише 1 січня 2011 року. Найважливіше його положення — як покращити рівень фізичної підготовки українців у цілому та спортсменів зокрема. Серед новацій закону — положення про фізичну підготовку у військових силах України. Відтепер при присвоєнні спеціальних звань та посад військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, рятувальників буде враховуватися й рівень їхньої фізичної підготовки. Окремою статтею визначаються і фізична культура та спорт в місцях попереднього ув’язнення та в установах виконання покарань. Нове законодавство чітко розмежовує дитячий спорт, юнацький, резервний, спорт вищих досягнень. Уперше законом закріплені спортивні звання: «Заслужений тренер України», «Майстер спорту» тощо, чого в багатьох країнах не існує. Однак, на думку укладачів закону, така система звань є гарною мотивацією для підвищення майстерності наших спортсменів. Є у законі й певні зобов’язання для держави — підвищувати рівень кваліфікації фахівців раз на п’ять років, як це діяло і раніше в системі освіти, медицини та культури. Що ще змінить новий закон про спорт, «День» запитав своїх експертів.
КОМЕНТАРI
Дмитро ЗАДОРОЖНІЙ, начальний юридичного відділу Національного олімпійського комітету:
— Прийняті зміни до закону на сьогодні поки що теорія. Закон вимагає розробки нормативно-правових актів для реалізації. Наразі фінансовий механізм реалізації відсутній. Звичайно, зміни до закону вже дають ряд переваг. Так, вперше законодавчо надано визначення Національного олімпійського комітету як громадської організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основне завдання якої є забезпечення розвитку олімпійського руху України як складової частини міжнародного олімпійського руху. Його мета — пропагувати відповідні принципи та ідеали, сприяти розвитку фізичної культури і спорту, зміцнювати міжспортивне співробітництво тощо. А також одним із визначних положень є надання права НОКу здійснювати заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності Міжнародного олімпійського комітету, тобто мова йде про захист і контроль над використанням символів міжнародного олімпійського комітету. За новими змінами чітко виписано, що держава надає фінансову допомогу Національному олімпійському комітету. Власне, фінансування з державного бюджету здійснюється вже з 2007 року, а зараз це закріплено законодавчо.
Мирослав ДУТЧАК, заступник міністра Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту:
— Нова редакція закону є досягненням, і можна говорити про новий етап у розвитку спорту і фізичної культури в Україні, адже багато питань із законодавчого боку вирішені. Насправді це досить важливий крок, оскільки багато ініціатив у фізичній культурі й спорті розбивалися об те, що ми не мали законодавчої основи. Основна відмінність прийнятого закону — системність. Він уперше регулює суспільні взаємини у всіх аспектах сфери фізичної культури і спорту, а це означає, що задіяні в цій сфері спеціалісти отримали законодавчі засади і щодо державної політики, і щодо повноважень органів центральної влади. Вперше на законодавчому рівні закріплено всі суб’єкти, які діють у рамках фізичної культури і спорту. Це спортивні клуби, дитячі юнацькі спортивні школи, які взагалі вперше за свою більш аніж 60-річну історію отримали визначення, так само і Центр олімпійської підготовки, центри фізичного здоров’я населення, центри фізичної культури і спорту інвалідів. Окрім визначення законом закладаються основні завдання, які стоять перед ними з одного боку, а з іншого — зобов’язання щодо діяльності цих організацій із боку держави. Наразі нам треба розробити до кожної статті закону, а їх 54, відповідні підзаконні акти, які будуть зареєстровані в Міністерстві юстиції. Нині цей закон дає відповіді на більшість питань, які виникали у діяльності сфери фізичної культури і спорту. Цей закон закладає багато норм, які дають можливість реалізації того чи іншого кроку щодо фінансування. Сьогодні можна сказати тільки про видатки прямої дії, такі наприклад, як підвищення кваліфікації спеціалістів та інших, на реалізацію яких потрібно додатково одержати з держбюджету 60—70 млн. грн.
Галина ПУНДИК, олімпійська чемпіонка, призерка чемпіонатів Європи і світу:
— Чи не щодня відчувається потреба в докорінних змінах у нашому спорті. В першу чергу це стосується відбудови спортивних комплексів та баз. І до сьогодні тренуватися мені доводиться вдома, адже в Україні немає зали для фехтування. Наприклад, якщо збирається наша збірна, то ми постійно перекочовуємо із залів для боксу в інші зали, не маючи власного приміщення. Звичайно, гостра проблема зарплат спортсменів, тому не дивно, що наші кращі фахівці виїжджають за кордон у пошуках ліпших умов. На мою думку, варто більше підтримувати дитячий та юнацький спорт, стимулювати дітей нагородами, адже основна увага в державі зосереджена на дорослих, проте саме із заохочення дітей та юнацтва починаються майбутні чемпіони. Разом із тим, в Україні досить багато змагань і турнірів, добре, що особливо наполегливі спортсмени можуть досягти вищих нагород навіть попри фінансові труднощі.
