Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Обличчя Євромайдану

Шість волонтерів розповідають «Дню» про свої будні і свою місію на головній площі країни
5 грудня, 2013 - 11:42
ВИКОНАННЯ ГІМНУ ЯК МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ (БУДИНОК ПРОФСПІЛОК, ВОЛОНТЕРИ, 4 ГРУДНЯ 2013 р.) / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Вони не просто мітингують. Щоб бути корисними, готують чай і канапки, приймають одяг, який приносять кияни, і роздають його протестувальникам. Студенти й пенсіонери, будівельники й юристи, бізнесмени й художники. Вони приїхали на Євромайдан з усієї країни та навіть з-за кордону. «День» розпитав волонтерів Євромайдану, чому вони тут і в чому полягає їхня робота.

«МІЛІЦІОНЕРИ КАЗАЛИ, ЩО ЯКБИ НЕ СЛУЖБА, САМІ ВИЙШЛИ Б НА ПРОТЕСТИ»

Анна Талайчук не розлучалася з мегафоном. Тільки на час інтерв’ю віддала його охоронцям. Першокурсниця Києво-Могилянської академії була одним із членів оргкомітету «старого» Майдану, доки його у ніч проти суботи не розігнав «Беркут». Анна і на кухні допомагала, і людей охороняла. Щоб не допустити провокацій, хлопцям, які підходили з пропозицією бити міліцію, усміхалася й пропонувала чай.

ФОТОРЕПОРТАЖ: Будні Євромайдану

Разом з іншими волонтерами Анна поїла чаєм і міліціонерів, які охороняли ялинку. «Вони самі просили в нас чай, бо змерзли. Казали, що якби не служба, самі б вийшли на протести», — говорить дівчина. Найдужче вразила дівчину бабуся, яка, плачучи, говорила, що вірить у перемогу Майдану. Саме завдяки підтримці людей, розповідає Анна, звідси не хочеться йти. Дівчина не спала кілька діб, але не скаржиться на втому.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«ЦЕ МАЄ БУТИ МІЙ ДОСВІД»

А ось Лілі дошкуляє холод. Щоб зігрітися, дівчина іноді йшла з кухні, де була волонтером, у натовп, співала й танцювала разом з усіма. Ліля народилася у Львові, але вісім років тому її батьки розчарувались у помаранчевій революції й емігрували до Іспанії. Дівчина закінчувала там школу та університет. Трохи вчилась у Фінляндії. Ліля — політолог, збирається стажуватися в Центрі політичних студій і аналітики. Повернулася до України, бо хоче побачити, що в країні змінилося відтоді, як вони виїхали. У дівчини тут дідусь і бабуся. Батьки в Іспанії. Дочку підтримують і не застерігають від можливих розчарувань. «Вони розуміють, що то має бути мій досвід. Просять тільки, щоб я тепло вдягалася», — говорить дівчина.

«ДО МЕНЕ ПІДІЙШОВ МІЛІЦІОНЕР І СКАЗАВ, ЩО НЕ МОЖНА РОЗДАВАТИ ПОЛІТИЧНИХ ЛИСТІВОК У ЦЕНТРІ. Я ПОКАЗУЮ, ЩО ЩЕ ТРОХИ ЛИШИЛОСЯ. СКАЗАВ «ДОБРЕ» І ПІШОВ».

Анна Микитяк зі Львова теж була добровольцем на кухні. Каже, просто стояти на Майдані — і холодно, і нудно. Та й корисною хочеться бути. Дівчина робила чай, щоб мітингувальники бодай трохи зігрілися. А ще роздавала в метро листівки із закликом прийти на Майдан. Якоїсь миті злякалася, що її можуть забрати в міліцію: «До мене підійшов міліціонер і сказав, що в самому метро не можна роздавати листівок, тим більше політичних. Я показую йому жестами, що ще трохи лишилося. Сказав «Добре» і пішов». За два дні волонтерства Анна відморозила пальці. Проте їхати додому не хоче. На Майдані їй подобається атмосфера і те, що всі люди привітні й турботливі. Навіть її старший брат, у якого дівчина ночує, трохи побув волонтером. Хтось привіз дрова, а хлопець їх розвантажував.

«Я ВСТАЮ РАНО, ЛЯГАЮ ПІЗНО...»

Киянин Євген на «старому» Майдані був охоронцем біля медпункту. На «новому» іноді розносить їжу. Проте здебільшого зайнятий на пункті одягу. Він приймає светри й пальта, які приносять кияни, та віддає їх мітингувальникам. «Надовго одяг не затримується, — каже чоловік. — Щойно його приносять, відразу хтось забирає. Мітингувальники не соромляться, бо холодно. Та й одяг гарний. Брудного чи подертого ніхто не приносить». Спить Євген у пунктах ночівлі або в наметах. Там є каремати, ковдри і спальники. «Я встаю рано, лягаю пізно. За день так набігаюся, що мені в наметі не холодно», — каже чоловік. Разом із ним добровольцями ще п’ятеро знайомих, усі будівельники. Вони волонтери і збираються бути на Майдані «до кінця». Євген мріє відкрити в Україні бізнес та розвивати його за європейськими стандартами.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«ЇХАЛА ДОДОМУ В ТРАМВАЇ І ПЛАКАЛА»

Світлану Літвінову, пенсіонерку з Харкова, на Майдан привело обурення. «Про побиття студентів я почула по радіо в магазині. Мене це дуже вразило. Їхала додому в трамваї і плакала», — розповідає жінка. Про те, що потрібні волонтери, дізналася зі сцени під час віче. Пішла на кухню. Тут вона робить канапки і виносить їх мітингувальникам. Уночі була за старшу, організовувала роботу інших добровольців. Каже, всі добре спрацювалися, співають пісень і надихають одне одного. Та й кияни дуже підтримують. «Ми відчули, що ми разом: Схід, Захід і Крим». У понеділок на кухню будинку профспілок, де волонтерить Світлана, прийшли ті, хто там працює. Вони організовували обід для інвалідів. «Ми просто поділили залу між собою», — каже жінка.

«ЧОТИРИРІЧНИЙ СИН ПОБАЖАВ МЕНІ «ЩАСЛИВОЇ УДАЧІ»

Адвокат Дмитро Худзій приїхав зі Львівщини. На Майдані він — доброволець Центру правової допомоги. За день встигли прийняти п’ять скарг на правоохоронців. Крім волонтерів, у штабі працюють і юристи, які представляють опозиційні партії. Вони захищають у судах людей, які постраждали від рук міліції. Тих звинувачують у хуліганстві. У Центрі правової допомоги — свій графік чергувань. Юристи працюють удень і вночі. Дмитро «утік» на Майдан майже із зали суду. Попросив перенести розгляд справи через «відрядження до Києва». «Я думаю, суддя здогадався, яке то відрядження», — сміється чоловік. Він приїхав із шваґром та живе у родичів дружини. «Звісно, вона хвилюється. Але знає мій характер, і якби я не поїхав, то подумала б, що став занадто ледачий і старий, — розповідає Дмитро. — А старший син, йому чотири, побажав мені «щасливої удачі». Адвоката Євромайдан тішить тим, що вкотре руйнує міф про роз’єднану українську націю. А ще Дмитро радий, що в людей зароджується правова свідомість. Чоловік і надалі виходитиме на майдани, аби тільки мітинги й надалі були мирними. Якщо ж людина стала свідком провокації, юрист радить їй насамперед вказати на провокатора і відмежуватися від нього. Із міліціонерами, каже Дмитро, треба поводитися мирно. Якщо сутички не уникнути, слід сісти під стіну і закрити голову руками. Раптом міліціонер застосує силу, адвокат радить фотографувати його або знімати все на відео. І з цими доказами йти писати заяву в міліцію. Ще один спосіб впливати на правоохоронців — викладати відео в Інтернет.

Анастасія ФЕДЧЕНКО
Газета: 
Рубрика: