Мій близький родич потрапив нещодавно в халепу. Переглядаючи денні передачі на українському телебаченні, він натрапив на гру, в якій мила добра дівчина пропонувала вгадати досить прості слова. Час ішов, і ніхто нібито не міг додзвонитись у студію, щоб отримати грошову нагороду. Атмосфера розігрівалася, наближаючись до критичної точки. Ось-ось виграш піде в інші руки! Наш глядач ніяк не міг вирішити, грати чи ні: «настільки легкі слова, і чому ніхто не додумався до відповіді?» Дівчина підливала масла у вогонь: «Ну ж бо, ну, таке просте слово, невже ніхто не хоче отримати гроші, дивіться, так і закінчимо гру?..» Вона зробила багатозначну паузу. Наш герой не витримав, узяв слухавку, набрав запропонований на екрані номер... Слова він вгадував швидко, та щось із з’єднанням ніяк не ладналося, напевно, думав, неполадки на лінії чи то перевантаження. Просили зачекати, у слухавці щось постійно клацало, відраховуючи секунди...
Усе стало зрозумілим після отримання телефонних рахунків за два тижні. Нещасний очам своїм не вірив: сума наближалася до 500 гривень. Але ж мила дівчина з екрану так голосно, так щиро обіцяла виграш, і головне — передача транслювалася в ефірі рідного українського телебачення, на одному з досить пристойних каналів?!
В іншій історії — як крапля води схожій на попередню, тільки вже в ній зіграти пенсіонера спонукала заборгованість за телефон і нестача коштів на ліки, — був такий же фінал. Зіграв — і отримав ще більший борг.
Добре, що хоч пенсія дозволяла нашому герою сплатити таку суму, а що робити тим, хто отримує копійки, проте залишається довірливим до всього, що скаже «блакитний» екран? Це стосується не лише ігор. Нині маги й чарівниці по телевізору пропонують довірити їм вирішення всіх проблем: заговорять на достаток, везіння, щастя, удачу — на все, що забажаєш... Та й буква закону їм це дозволяє: у 2008 році професії астрологів і ворожок легалізували, у них тепер є трудова книжка, їм нараховують трудовий стаж, пенсію й головне — вони платять податки (ну, як такі «чесні» гроші не оподаткувати! — Авт.). От виходить, що надзвичайний технічний прогрес дає нам тепер можливість бути ошуканими, навіть не виходячи з квартири.
Чому саме літні опиняються в таких ситуаціях і як можна зарадити цьому? Чи захищений наш глядач законодавчо? Які дозволи мають канали і як вплинути на політику збагачення за рахунок не найбагатших? Щоб простіше розібратись у всіх цих питаннях, я звернулася до професіоналів.
КОМЕНТАРІ
Тетяна МОКРІДІ, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:
— На українському телебаченні так звані інтерактивні ігри з’явилися не так давно. Їхнє виробництво доволі дешеве, тому телекомпанії або самі виготовляють таку продукцію, або укладають угоди з провайдерами. Завдання у таких телевікторин досить прості й не вимагають від учасника особливих знань, а винагорода за розгадування називається досить значна: від початкових 200 до 1000 гривень під кінець ігри. Про ціну ж дзвінка у студію ведучі, які активно закликають приєднатися до гри, звичайно, не згадують. Дуже прикро, але дійсно, жертвами таких вікторин найчастіше стають діти й люди похилого віку, адже цей вид програм розрахований на довірливих та наївних людей. У цивілізованих країнах, де ці ігри існують уже з десяток років, вироблені законодавчі норми щодо регулювання трансляції такого виду програм. Основні вимоги для подібних теле-шоу: чіткі правила гри, інформування глядача про вартість дзвінків, заборона участі неповнолітніх.
Приміром, у Європі, щоб передавати такі програми, необхідно отримати ліцензію, тому там і сам процес гри, і видача виграшів перебувають під контролем регулюючих органів. У нас, на жаль, цей формат програм законодавчо не виписаний у жодному із законів, що регулюють телерадіоінформаційну галузь. У Законі України «Про телебачення і радіомовлення», остання редакція якого ухвалювалася 2006 року, про інтерактивні ігри немає й натяку. Тому Національна рада з питань телебачення і радіомовлення — регуляторний орган, що здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України та умов ліцензій, — не має жодних підстав заборонити такі програми чи здійснювати повноцінний контроль щодо їхньої трансляції.
Ми не маємо жодних підстав зараховувати такі програми до азартних ігор. За визначенням Міністерства фінансів України, азартною вважається гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), а результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості й умовою участі в якій є внесення гравцем ставки. Цей вид діяльності донедавна регулювався наказом Міністерства фінансів України про порядок видачі ліцензій закладам, що здійснюють такого роду діяльність. Усі азартні ігри чітко визначено та класифіковано. Але в їхньому переліку немає жодної згадки про телебачення. Крім того, в більшості телепрограм, які можна віднести до інтерактивних ігор, немає грошової застави у класичному вигляді й не завжди є матеріальний виграш (при спілкуванні з ворожками та в еротичних шоу).
Національна рада ще в березні 2008 ухвалила рекомендації щодо трансляції в ефірі телеорганізацій програм, які можуть завдати фінансових збитків телеглядачам. Цим рішенням телерадіоорганізації, які транслюють в ефір програми з інтерактивними іграми, обов’язково повинні супроводжувати їх повідомленнями, що участь у такій програмі є платною. Текст попередження має розміщуватися на площі не меншій за 15 відсотків площі (обсягу) екрана і мати контрастний колір до тла повідомлення.
Ми можемо перевірити телерадіоорганізацію, чи дотримується вона наших рекомендацій, а от застосувати санкції буде проблематично. Адже, відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», санкції застосовуються лише у разі порушення телерадіокомпаніями норм чинного законодавства або ліцензійних умов. Отже, контролювати цей вид діяльності телерадіоорганізацій Національна рада зможе лише тоді, коли з’являться законодавчі норми. Оскільки Національна рада не є органом законодавчої ініціативи, ми можемо підтримувати, погоджувати чи не погоджувати законопроекти, підготовлені державними інституціями, наділеними такими повноваженнями.
Маю сказати, що нині до Верховної Ради України подано законопроект, підготовлений комітетом з питань свободи слова та інформації, який регулює означені питання. Однак він навіть не пройшов першого читання. Нам залишається тільки чекати, коли Верховна Рада буде працювати в нормальному режимі й виконувати свої прямі обов’язки — розглядати й приймати закони. Перше, що я раджу всім телеглядачам — не купуватися на дешеві заклики розбагатіти й не телефонувати на так звані лохотрони. Якщо людина отримає великий рахунок за телефонні розмови, ніхто не зможе їй чимось зарадити. Адже механізм створення і трансляції передач з інтерактивним спілкуванням досить складний. Часто умови таких передач вивішуються на сайті телекомпанії, і в рухомому рядку на екрані повідомляється про це. Якщо ви не побачили такого повідомлення і не прочитали умов гри на сайті (що є дуже проблематичним для людей старшого віку), — це вже ваша проблема.
Щодо проведення телесеансів магів, екстрасенсів, ворожок, то повну відповідальність за зміст програм і передач, відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», несе керівник телерадіоорганізації або автор програми чи передачі. Отже, кого запрошувати на подібні сеанси і як визначати професійну обізнаність такого консультанта, залишається на совісті керівників телеканалів. Особисто я до цього ставлюся негативно. Та людина, яка має Божий дар, не буде тиражувати його по телевізору.
Тарас ШЕВЧЕНКО, Інститут медіа права, директор:
— Досить багато людей постраждали від подібної політики каналів. Повну відповідальність за такі трансляції несе Нацрада як державний регулятор. Якщо мати бажання, то чинне законодавство дає можливість обмежити кількість таких програм. Можна виділити три позиції, за якими це можна зробити. Перша — у нас вийшов закон про заборону азартних ігор. Вікторини й конкурси на відгадування слів на гроші можуть підпадати під цю кваліфікацію. Друге — Нарада може визнати такі сюжети (це у разі трансляції сеансів ворожок, магів) як рекламні, а кількість реклами на годину обмежена. Третє — Нацрада може прийняти свої власні документи, як це вона робить щодо днів трауру. Але всі ці важелі впливу не використовуються. Нам потрібно вчитись у Великої Британії, де великі штрафи застосували саме до порушників в ігровій сфері на телебаченні. У цьому році було кілька гучних справ, і телевізійні канали-порушники отримали солідні фінансові покарання. Це були мільйонні штрафи.
Олег ПОКАЛЬЧУК, соціальний психолог:
— Я все ж не схильний вважати, що подібні передачі завдають якоїсь надмірно великої шкоди. Вони популярні, оскільки апелюють до базових інстинктів людини: показують, як стати успішним. Загалом це усвідомлене всіма учасниками дійства самодурство: одна сторона дурить, інша — погоджується. Хоча інколи ошуканими стають люди пенсійного віку, які, буває, повернулися до підліткового рівня розвитку й довіри. У них спрацьовує дефіцит спілкування, бо це часто люди самотні, яким просто ні з ким поговорити. Крім того, вони виховані на примітивних колективних забавах радянського часу і вбачають у телеведучих таких собі «массовиков-затейников», але не можуть побачити в них «лохотронщиків». Ну й спокуса виграшу підвищує їхню самооцінку, в той час як суспільство «списало» їх з активного життя. Для дорослих, на мою думку, у цих передачах немає серйозної небезпеки. Інша справа — підлітки, їх приваблює досягнення успіху без особливих зусиль.
Щодо магів і ворожок, то такі передачі більше зачіпають емоційну жіночу аудиторію середнього віку. Я б не оцінював їх виключно негативно. Звісно, там 90% — теленісенітниці та дурниці. Але навіть коли ліки — «пустушки», часто спрацьовує так званий ефект Плацебо. Нині — криза. Тому в людей у зв’язку з негараздами, та й просто сезонним загостренням хвороб, погіршується настрій. Водночас через втрати реальних суспільних та економічних орієнтирів активізується віра у випадок, чудо. І люди шукають шляхи поліпшення свого самопочуття. Тому є попит на « 1001 спосіб отримання легких грошей», і вони так само безкоштовні, як сир у мишоловці.
