У музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» появу в Українському домі делегації з представників Міністерства культури, Кабінету Міністрів та Музею Революції Гідності назвали... обшуком. За версією музею, присвяченого подіям Євромайдану, це — пошук компромісу. Позиція чиновників — йдеться про політичне рішення, щоб тимчасово поселити «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності» в Українському домі, де зараз зберігається колекція Музею історії міста Києва. Наскільки розтягнеться тимчасове переселення, чи не загрожує це виселенням одного музею заради іншого і де гарантії, що обидва заклади уживуться в одному приміщенні — через ці запитання між двома закладами виросла стіна непорозуміння.
МУЗЕЙ-БЕЗХАТЬКО
У кожного музею є виправдані побоювання. Музей історії міста Києва нині працює у виставковому центрі на вулиці Богдана Хмельницького, 7. Це приміщення спочатку планувалося для торгово-розважального центру, але будівництво загрожувало метрополітену, тому масштаби проекту зменшили, а місто відібрало приміщення в інвестора для музею. Та кімнати абсолютно непридатні для такої роботи, тут можливі лише виставкові проекти, і фонди музею досі зберігаються в Українському домі. Він став прихистком для Музею історії Києва після скандального виселення з Кловського палацу в 2004 році, коли туди заселився Верховний Суд України. Держава мала надати музею аналогічне приміщення, однак віз і нині там. Тому рішення вселити в Український дім ще й Музей Революції Гідності викликав обурення.
Новостворений музей, котрий повинен розповідати про події Євромайдану, фактично не має для цього жодного простору. Понад рік заклад існує на папері, отримує фінансування, котрого вистачає лише на утримання штату та поточні потреби, а зібрані після Євромайдану експонати зберігає в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Держава все обіцяє виділити кошти на будівництво нового музейного комплексу, який мав би з’явитися до однієї з річниць Євромайдану, але реальність не збігається з обіцянками. Майданівський музей, як безхатько, перебуває у пошуках даху над головою. Тому рішення організаційного комітету з розбудови нового меморіального комплексу про вселення в Український дім на час, доки побудується нове приміщення, сприйняли, як рятівне коло.
УЩІЛЬНЮВАТИСЯ НЕМАЄ КУДИ
Співробітниця Музею історії міста Києва Катерина Липа описала на своїй сторінці у Facebook, як музейно-чиновницька делегація оглядала фондосховища в Українському домі. За її словами, це нагадувало обшук, а ущільнюватися тут не планують, бо й так немає куди.
«Чому для того, щоб створити новий музей, треба дестабілізувати роботу музею, що вже існує? Ніхто не стане сперечатися у потрібності Музею революції, але чому платити за все має Музей історії міста Києва? Пана Пошивайла (Ігор Пошивайло, директор Музею Революції гідності. — Авт.), напевне, не влаштувала розмова із заступником директора Музею історії Києва, коли йому люб’язно запропонували одне з приміщень. Тому він з’явився у нас з великим почтом, очоленим якимось представником уряду і якимись людьми з Мінкульту. І весь цей «шалман» попхався дивитися, що у нас і де у фондосховищах! Я до своїх не пустила, але мусила дозволити зазирнути через поріг. Директорка кілька разів голосно повторила, що у нас понад 280 тисяч одиниць зберігання, але це ні на кого не справило враження», — описала візит Катерина Липа, додаючи, що приміщення в Українському домі музей не орендує, а кілька років тому Державне управління справами віддало його закладу в користування.
Щоб з’ясувати позицію Музею історії міста Києва детальніше, «День» звернувся до його керівництва за роз’ясненнями. Телефоном коментувати це питання відмовилися, натомість на інформаційний запит надали доволі дивну відповідь: «На теперішній час Музей історії міста Києва немає інформації щодо можливого заселення Музею Революції Гідності в ДП «Національний центр культурного та ділового співробітництва «Український дім».
«ПРО ВИСЕЛЕННЯ НЕ ЙДЕТЬСЯ»
Склалося враження, що керівництво Музею історії міста Києва не захотіло виносити сміття з хати. Що ж, їхнє право. Більш говірким виявився Ігор Пошивайло. За його словами, Український дім для тимчасового розміщення очолюваного ним закладу вибрали з кількох причин: він дотичний до подій Майдану, як місце майбутнього музею він розглядався у міжнародному конкурсі «Територія гідності», а також є згадане відповідне рішення оргкомітету. Власне, візит до Українського дому для пошуку компромісу не перший, та щоразу стикаються з нерозумінням колег.
«Про виселення музею не йдеться. Оскільки новий музей — державний, то найпростіше знайти для нього приміщення державної форми власності, — пояснює Ігор Пошивайло. — До речі, самі музейники кажуть, що в Українському домі приміщення більше придатні для складів, ніж для зберігання музейних фондів. Узимку на верхньому поверсі там може бути мінус п’ять, а влітку +35. Хіба це нормальні умови для колекції такого рівня? Ми вкотре намагалися збагнути ситуацію, чи можна оптимізувати і переселити Музей історії Києва на четвертий поверх, де частина їхніх приміщень віддана іншим організаціям. Тобто це були робочі моменти. За умови інвестицій, якщо влада забезпечить музей спеціалізованими стелажами — бо сьогодні переважна більшість експонатів зберігається в ящиках, які часто стоять один на одному — мені здається, що можна було б все це зробити».
КОЖЕН ПРИ СВОЇХ ІНТЕРЕСАХ
Ігор Пошивайло наголошує, що аж ніяк не ставить за мету зайти в Український дім, просто є гостра потреба в будь-якому просторі для роботи. Адже держава не тільки надає кошти на новий музей, а й очікує звіти та виконання узятих зобов’язань.
«Я розумію, що Музей історії Києва став наче заручником ситуації. Якщо він втратить Український дім, то в майбутньому взагалі не буде можливості вимагати від держави якогось достойного приміщення, — продовжує Ігор Пошивайло. — Ми рік тому пропонували, що якщо отримаємо, приміром, п’ятий поверх, робити спільні виставкові проекти, бо наша тема — це теж міська історія. Але тут чисто містечкова політика. Ми зустрічалися з рядовими музейниками, і вони кажуть, що все можна безболісно зробити, та керівництво проти. Вони мають на це право. Мені здається, музей захищає свої корпоративні інтереси».
«День» стежитиме за ситуацією. Сподіваємося, Музей історії міста Києва погодиться дати більш вичерпні пояснення.
