Папа Римський Франциск присвячує наступний рік своєї діяльності проблемам збереження довкілля. Цьогоріч у травні виповнюється п’ять років від виходу енцикліки Папи «Laudato Si‘». Це головний документ Ватикану, котрий далекоглядно вирішили присвятити «охороні спільного дому», тобто збереженню навколишнього середовища. Також Папу хвилюють останні екологічні виклики, котрі кидає природа людству. «Ми не відреагували на часткові катастрофи. Хто зараз говорить про пожежі в Австралії або пам’ятає, що 18 місяців тому човен міг перетнути Північний полюс, тому що всі льодовики розтанули? Хто зараз говорить про повені? Я не знаю, чи є вони помстою природи, але вони, безумовно, є реакцією природи», — переконаний Папа Римський.
Тож упродовж року (до травня 2021-го) Ватикан ініціюватиме на світовій арені дискусії та заходи, присвячені охороні довкілля. Серед запланованих подій — спеціальна молитва за Землю і людство, зустрічі релігійних лідерів, а також круглий стіл про проблеми довкілля у рамках Всесвітнього економічного форуму у Давосі у 2021 році. На завершення планується наукова конференція, музичний концерт і вручення перших премій «Laudato Si‘», лауреатами яких стануть люди, котрі зробили значний внесок у захист «спільного дому».
Вочевидь, до ініційованої Ватиканом дискусії будуть долучатися міжнародні екологічні організації. Можливо, з’являться спільні заяви релігійних лідерів про необхідність об’єднання зусиль усього людства для боротьби зі змінами клімату та збереження Землі. Чи буде долучатися до цього диспуту Україна? З якими пропозиціями ми можемо йти на розмову до Папи? І хто буде ініціатором такої дискусії, якщо тільки цього тижня в Україні з’явилося окреме міністерство, котре опікуватиметься проблемами навколишнього середовища?
ЄВРОПА ЙДЕ «ЗЕЛЕНИМ КУРСОМ», А МИ?
Нагадаємо, уряд Олексія Гончарука спочатку об’єднав Мінприроди з Міненерго, а уряд Дениса Шмигаля таки вирішив роз’єднати два відомства, оскільки їхні завдання часто суперечать одне одному. Екологічні об’єднання вже оприлюднюють вимоги до новоствореного екологічного відомства, але невідомо, хто їх братиме до уваги. Адже досі неясно, хто очолить міністерство та як розставить пріоритети.
«Ми вітаємо розмежування міністерств, адже має бути окрема сила, котра буде адвокатом біорізноманіття та сталого користування природними ресурсами. При поєднанні тем енергетики та захисту довкілля, принаймні в Україні, можуть виникати конфлікти інтересів, — зазначає Тетяна РЯБОКІНЬ, керівниця з комунікацій Всесвітнього фонду природи WWF-Україна. — Проте загальний тон задає уряд, приміром, чи будуть в основу розвитку української економіки закладені принципи Європейського Зеленого курсу (Green Deal), мета якого — кліматично нейтральна та здорова Європа до 2050 року. Курс визначає «зелені» цілі та пов’язані з ними зміни різних сфер — промислової, енергетичної, транспортної, сільськогосподарської, фінансової. А також збереження біорізноманіття та нульове забруднення довкілля. Зв’язок «здорова людини — економіка — здорова природа» став як ніколи очевидним, тільки у нас це ще не усвідомили достатньо, аби активніше втілювати необхідні зміни».
У травні цього року Єврокомісія затвердила Стратегію з біорізноманіття, це фактично частина стратегії економічного відновлення Європи у зв’язку з COVID-19. Стратегія набере чинності з 2021 року. Україна могла б уже заявити, що неодмінно підтримає обраний Єврокомісією курс та приєднається до стратегії з охорони біорізноманіття. Або ж підготує власний план. Хіба мало причин? Ґрунти деградовані, річки міліють, південь країни скоро стане пустелею, у містах вирують пилові бурі... Але приєднатися до певної ініціативи означає, що доведеться виконувати взяті на себе зобов’язання або ж потрапити в число тих, хто зриває міжнародні домовленості.
Так, «свіжа» Європейська десятирічна стратегія з біорізноманіття ставить такі цілі: збільшити до 30% площі природоохоронних територій, як на суші, так і в морях, відновити деградовані природні екосистеми (що для України надзвичайно актуально, оскільки понад 50% її території — це розорані землі). Також Єврокомісія планує відновити природні течії 25 тисяч кілометрів річок, зменшити використання пестицидів на 50%, висадити три мільярди дерев тощо. «Єврокомісари упевнені, що від стану природи залежить добробут громадян та економіка регіону, і готові щорічно залучати до реалізації Стратегії 20 мільярдів євро», — наголошують у WWF-Україна.
ПАСИВНА ПОЗИЦІЯ ТА НЕВИКОНАНІ «ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ»
Якщо Україна не поспішає долучатися до європейських ініціатив, то могла б виконувати власні «домашні завдання». На початку цього року Мінекоенерго презентувало концепцію зеленого енергетичного переходу до 2050 року. Положення концепції повторювали ті, які зараз ухвалив ЄС у так званому зеленому курсі. Та зі зміною керманичів міністерства змінювався й екологічний курс країни. Зараз про обраний зелений курс не говорить жоден із профільних органів влади.
На думку Оксани АЛІЄВОЇ, координаторки програми «Зміна клімату і енергетична політика», Фонд ім. Гайнріха Бьолля, бюро Київ-Україна, просувати екологічні ідеї нам заважає вплив олігархів на політичну ситуацію: «Ті, хто впливає на економіку країни, зараз намагається витиснути по максимуму із застарілої промислової інфраструктури. Впроваджувати будь-які природоохоронні жорсткі вимоги вони не хочуть. За п’ять років це все відживе своє, вони це розуміють, що доведеться щось закривати, модернізувати, але разом з цим намагаються зараз нічого не робити. Поки немає механізмів оподаткування на експорт їхньої продукції, олігархи хочуть отримати прибутки, у тому числі за рахунок здоров’я українців».
Не поспішаємо ми із виконанням підписаних раніше міжнародних екологічних угод. Оксана Алієва нагадує, що відповідно до Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату Україна зобов’язана зменшувати викиди парникових газів. Зараз ми демонструємо світові свою пасивність. «Хоча Україна має якнайшвидше заявити про амбітну ціль та про своє кліматичне лідерство, довести, що ми можемо дотримуватися міжнародних угод, які вимагають від нас скорочення викидів парникових газів, — додає екологиня. — З іншого боку, Україна як учасниця міжнародних організацій має свій голос у міжнародному дискурсі. Звісно, Україна не може конкурувати за увагу медіа із країнами G20. Можливо, про якесь лідерство ми можемо говорити лише в тому контексті, якщо про щось заявимо одні з перших. До речі, Україна одна з перших ратифікувала Паризьку угоду до Рамкової конвенції ООН з питань змін клімату. Це був дуже хороший інформаційний привід заявити про нас як про країну-лідерку кліматичного руху. Росія, наприклад, ратифікувала цю угоду лише наприкінці минулого року».
«КОЛИ Є ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ, ПИТАННЯ ДОВКІЛЛЯ СТАЮТЬ ПРІОРИТЕТНИМИ»
Тож з одного боку, Україна не пасе задніх у важливих світових процесах, але й не поспішає першою проявляти ініціативу. «Насправді існує безліч прикладів, коли країни беруть на себе лідерство у формуванні міжнародного порядку денного з питань збереження довкілля, — продовжила Оксана Алієва. — Наведу приклад Коста-Ріки. У 2016 році ця країна заявила про мету досягти до 2021 року кліматичної нейтральності, коли викиди парникових газів не перевищують їх поглинання всередині країни. І зараз в цій республіці вся електроенергія виробляється з відновлюваних джерел енергії (гідро, геотермальної, сонячної та вітрової). Коли в країні є політична воля і спадковість влади, питання довкілля можливо поставити на верхній щабель пріоритетів і створити необхідні умови для досягнення найбільш амбітних цілей».
Та перш ніж щось пропонувати світові, треба усвідомити власні проблеми. Якщо Україна зважиться коли-небудь на подібні заходи, як Ватикан, то швидше за все такі ініціативи з’являться від громадського сектору, котрий тримає руку на екологічному пульсі країни пильніше, ніж влада.
Нещодавно у центрі безлюдної Трафальгарської площі Лондона активісти розставили понад дві тисяч пар дитячого взуття. У такий спосіб закликали владу відмовитися від брудної енергетики і не допустити поглиблення кліматичної кризи після карантину. У Центрі екологічних ініціатив «Екодія» вже анонсували, що готують в Україні акцію на кшталт лондонської.
