І очевидці розказують, що це було справжнім порятунком для євромайданівців, адже волинська погода цієї пори допікає не так морозом, як великою вологістю і слякотою, від чого ще холодніше. На Майдані встановили столики з чайниками, які прикрасили євросимволікою. Охочих зігрітися було так багато, що не встигали заварювати чай і каву... Гарячі напої людям розливав син власника компанії Олега Бровіна — Віталій. Сам Бровін, як і його компанія, є на Волині досить успішним бізнес-проектом. Тобто підтримка Євромайдану не була економічно йому вигідною, проте...
— Олеже В’ячеславовичу, ви не заперечували, щоб ваші заклади закрилися на дві години, аби працівники також змогли заявити про свою позицію на Євромайдані. Але ви ще й не заперечували, що б там був і ваш син... Не кожен бізнесмен, навіть фінансово підтримуючи, як кажуть, «революцію», піде на те, аби на мітингу була і його власна дитина... Принаймні так у нашому Луцьку.
— Я свою дитину нікуди не посилав. Мій син — сучасна молода людина, він такий же, як і присутні на євромайданах. Віталій такий же працівник нашої компанії, як і всі інші, і я пишаюся тим, що він підтримав своїх колег, і разом з ними вийшов на луцький Євромайдан. Це було його рішення. Стосовно того, що наші заклади призупинили свою роботу на певний час, аби дати людям можливість виявити свою громадянську позицію, то це вийшло і спонтанно, і закономірно. Я щодня проходжу через луцький Євромайдан, але не всі працівники (а їх у нас понад 300) мають таку можливість. В одному із закладів і зайшла мова про це. Я когось запитав: а чому ж ви тоді не на Євромайдані?.. «А що, можна?» «Якщо ви цього прагнете і ви до цього готові, то можете закрити заклад і піти підтримати своїх друзів, висловити і свою думку...» Мої працівники ідею сприйняли з радістю, продумали, коли краще закрити заклади, самі далі все організували. І плакати, і прапори... І всі пішли на Майдан! Я цим дуже пишаюся, бо сам пройшов і 1991 рік, і 2004 — етапи у розвитку України як держави. Я переконаний, що нинішні майдани — це місце, де українське населення перероджується в громадян, у націю.
Але я абсолютно не політик, до політики не маю жодного стосунку і не хочу мати. Але я маю свою громадянську позицію, яка, так сталося, збіглася з позицією моїх молодих за віком працівників.
— Ви — успішна людина, ваша компанія — відома і популярна. Тому закономірно можуть виникати питання: а чого, перепрошую, йому ще бракує, він же має бізнес...
— Те, що Україна має бути в Євросоюзі, що вона історично була Європою, тільки у свій час нас звідти вирвали, для мене однозначно. І ми повернемося туди, де були. Те, що зараз відбувається в Україні, — це можливість, насамперед молоді, висловити довіру чи недовіру владі, висловити свою позицію. Мій же бізнес не пов’язаний з владою, ми працюємо у наших маленьких осередках, ми просто годуємо людей. Хоча і тут можуть «приплести» політику...
Мої працівники не запрошували і пресу на Майдан, аби потім написали, що «ГРАНД ПЕРСОНА» там була... Вони були там як громадяни. А що чаєм і кавою напоїли, то це ж для людей. Напевне, що до нас — особлива увага, бо я читаю різні відгуки про тих, хто підтримує євромайдани. Хто там на яких машинах їздить з європейською символікою і т.п. Начебто на революцію революціонери повинні їхати тільки у поїздах! Мої працівники лише висловили свою особисту позицію.
— Що ви думаєте про ймовірний чи не ймовірний європейський шлях України?
— Я переконаний, що Україна в Європі буде. Ось коли вона туди дійде, того не знаю... Але чим швидше почне туди рухатися, тим коротшою буде дорога. Я дивлюся на сучасну молодь і розумію, що коли в Україні почнуть упроваджувати європейські цінності, вона їх сприйме, і коли житиме за ними, то й Україна буде іншою. І я за ту Україну: демократичну, європейську. Я буваю у Луцьку на Євромайдані, але не затримуюся там. Я знаю, про що, власне, там ведуть мову. І не хочу, аби мене «ліпили» до політиків. Я не політик, я радше громадський діяч. От як громадянин і розмовляю з молоддю насамперед про національну свідомість, розуміння себе як нації. Мені це більше імпонує, ніж розмовляти про політику. Бо коли людина усвідомлюватиме себе приналежною до певної нації, вона по-іншому усвідомлює і політику.
