Тиждень до будівлі маріупольської міськради практично щодня приїжджала карета «швидкої медичної допомоги». Винуватці — викладачі Маріупольської спеціалізованої музичної школи (МСМШ), зокрема, її директор Лариса Гах, педагог Тетяна Малаєва, правозахисник Галина Голубова та отець Володимир, який репрезентує релігійну громаду Святого Пантелеймона Київського патріархату УПЦ (КП), котрі вже третій тиждень голодують.
А коли небайдужі маріупольці телефонують за номером 103, урядовці, які сидять у своїх апартаментах, вдають, що не помічають наметів, обвішаних гаслами та плакатами зі зверненнями до місцевої влади та громадськості з вимогами припинити дії, спрямовані на ліквідацію МСМШ, та виплатити педагогам чотиримісячну заборгованість заробітної платні, сума якої перевищила вже 150 тис. грн.
Логічне запитання: як такі дії з боку місцевої влади поєднуються з державною програмою «Обдаровані діти»? Відповідь очевидна — дорожнеча приміщень у центрі міста.
Нагадаймо, що школу було створено при музичному училищі 1992 року з метою підготовки талановитих дітей до професійної діяльності, й шість років по тому вона отримала статус юридичної особи. За цей час школа встигла заснувати Міжнародний фестиваль «Співзвуччя», конкурс «Абетка юного піаніста», майстер-класи для педагогів. Сьогодні в ній навчаються 75 талановитих дітей, зокрема, призери і лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів Данило Гаєвський, Маріанна Тікич, Валерія Губенко.
Втім, попри всі заслуги, школу все ж таки виставили з приміщення музичного училища. А потім задумали провести так звану реорганізацію, зробивши з навчального закладу, який, власне кажучи, є школою вищого рівня (як, наприклад, школи олімпійського резерву), «відділення підвищеного рівня при Школі мистецтв». Таку ухвалу було прийнято на сесії міськради в червні 2007 року і, за словами керівництва МСМШ, «без урахування інтересів міста». Більше того, обурені педагоги кажуть: «Службові особи виконкому міськради (у перших лавах — заступник міського голови Тетяна Ломакіна) ретельно приховували від нас, що подібне питання взагалі стоїть та розглядатиметься на сесії. А у вересні того ж року МСМШ розмістили в будівлі Школи мистецтв — без зміни юридичної адреси і відповідного наказу начальника Управління культури Костянтина Ткаленка. На словах виділили три класи та глумливо порекомендували використовувати для занять коридори Школи мистецтв. У результаті викладачі змушені вести індивідуальні заняття до 22.00, а в основному працювати або вдома, або в приміщеннях ПМТУ. Управління культури скористалося тим, що у педагогів немає робочого місця, й почало практикувати так звані перевірки відпрацювання робочого часу.
«18 лютого поточного року було обрано новий склад комісії з припинення діяльності МСМШ, до якої не ввійшов жоден представник нашої школи, що суперечить законодавству, — повідомляє директор Лариса Гах. — Про це нас повідомили лише за місяць. І цього ж дня працівники школи вперше не отримали зарплату за свою працю. А потім від начальника Управління культури (Ткаленка) і заступника міського голови (Ломакіної), в підпорядкуванні якої воно перебуває, на мою адресу пішли листи з погрозами та вимогами негайно віддати печатку, правовстановлюючі документи і трудові книжки в обмін на заробітну плату. При цьому державній скарбниці було дано розпорядження не приймати від адміністрації МСМШ ні фінансових зобов’язань, ні платіжних доручень на перерахування зарплати колективу школи».
І, що дивно, скарбниця взяла рекомендацію до виконання і... заплющила очі на те, що на документах замість підписів директора і бухгалтера установи (що вимагається законодавством) з’явилися автографи службовців міської ради. Більше того, для переоформлення карток відповідна служба міськради використовувала печатку «школи», яку не придбано за шкільні кошти і яка не перебуває на балансі установи. Власне кажучи, — ерзац печатки. «Таким чином, — роблять висновок педагоги, — чинну адміністрацію музичної школи в особі директора, бухгалтера та завуча безпідставно позбавили права підпису, печатки і, власне кажучи, всіх прав і повноважень. Це грубе незаконне захоплення!»
І все ж таки хотілося б розібратися: якщо, як пояснює колективові школи начальник Управління культури, проводиться реорганізація установи, то як розуміти такі дії? І чому комісія, покликана проводити «реорганізацію», називається ліквідаційною, — «через припинення діяльності юридичної особи»? Якщо це реорганізація, то є чітко прописана в законі процедура її проведення. А згідно з Господарчим кодексом у ліквідаційної комісії лише три функції: вона знаходить дебіторів, кредиторів і вирішує — віддавати заборгованість чи ні. І ще вона має право з цих питань репрезентувати установу в суді, але після того, як звільнено всіх людей. І, до речі, комісія для припинення діяльності юридичної особи не має права перевіряти діяльність шкіл, для цього існує ряд відповідних держструктур, КРУ, міський фінансовий відділ, який не знайшов у МСМШ жодного порушення.
Профспілка МСМШ звернулася до прокуратури міста, а та винесла протест на червневу 2007 року ухвалу міськради, виявивши в ній багато порушень чинного законодавства. Подальший хід подій передбачуваний. На черговій сесії міськради протест прокурора було нібито задоволено. Але — частково, шляхом зміни формулювання одного пункту. Однак, попри те, що нове формулювання не внесло до колишньої ухвали потрібних змін чи коректив, стала зрозумілою справжня мета всієї реорганізації — ліквідація. До слів «зберегти штат у повному обсязі» додали: «за винятком осіб, з якими потрібно припинити трудові відносини відповідно до КЗпП». Мабуть, такі «особи» вже встановлено.
«Мета всієї задумки проста, — говорить педагог школи Тетяна Малаєва, — винести непокірним адміністраторам кілька доган і звільнити. А доки вони відновлюватимуться через суд, розвалити школу і згодом узагалі забрати дуже ласу для підприємців будівлю Школи мистецтв. Такі спроби робилися неодноразово. Прибравши МСМШ, вирішити питання з будівлею буде геть зовсім просто».
Послухаймо ж, чим сама міська влада пояснює потребу ліквідації установи! За словами вищезгаданої Ломакіної, це пов’язане з відсутністю достатньої матеріально-технічної бази (!). Але відмовки явно надумані. Хто як не органи місцевого самоврядування є відповідальними за те, що комунальну (!) установу не було забезпечено ні площею, ні матеріальною базою? І як пояснити, що перелицьована на відділення школа відразу все це отримає?
Отже, після численних невдалих спроб відстояти рідну установу педагоги не знайшли іншого виходу, як оголосити безтермінове голодування під будівлею міськради. До них відразу ж приєднався настоятель релігійної громади Святого Пантелеймона Київського патріархату УПЦ отець Володимир (який зараз перебуває в лікарні, про що згадувалося вище). На лінію захисту стала вся культурна маріупольська еліта, включаючи головного режисера Драматичного театру Костянтина Добрунова, підключилися громадські діячі, а також Харківський держуніверситет мистецтв ім. Котляревського. Не залишився байдужим і всесвітньо відомий піаніст, професор Пітсбурзького університету (США) Ігор Краєвський, котрий народився в Маріуполі й свого часу закінчив тут першу музичну школу.
«Із величезним смутком я дізнався про долю спеціалізованої музичної школи. Знаю про неї не з чуток і високо оцінюю її діяльність: рівень, якість, результати. І навіть студентів, які з неї вийшли. Я брав участь у журі конкурсу «Азовська весна». Вважаю — школу абсолютно необѓрунтовано давлять. Я переконаний, що така школа просто необхідна... Професійна освіта в Маріуполі має дуже низький рівень. Гадаю, багато ваших проблем вирішаться лише завдяки тому, що люди почнуть займатися музикою. Люди не вміють слухати доброї музики. Вони не розуміють довгих фраз і, отже, всього іншого. А зараз весь світ хвилює так званий синдром короткої (обмеженої) концентрації уваги, і з ним ведеться всесвітня боротьба. Музикою лікують. Моя компаньйонка, француженка, з якою я граю в чотири руки, розповіла, що у французькому селі селяни організували концертну залу — зі стайні».
