Кажуть, що квіти найкраще буяють у людей з позитивною енергетикою, в оселях, де панує мир і злагода. З давніх-давен квітникові й рослинні мотиви невід’ємно «звучали» в побуті і навіть лексиці наших пращурів: очі- волошки, личко гарне, як маківка, дівчина, як та ружа. Жодна оселя не обходилася без вишитих рушників, подушок, простирадл. Квітник біля хати крім того, що був обов’язковим атрибутом оселі, виконував функцію трохи не візитної картки господині. Біля таких квітникових «оазисів», як правило, ставили лави й влаштовували посиденьки після важких трудових буднів. Мабуть, був у цьому якийсь сенс, якщо це стало традицією для багатьох поколінь і навіть зараз збереглася вона по селах. Про місто такого не скажеш. Іноді просто пригнічує око суцільна сірість бетонно-скляних споруд. Певно, такою думкою перейнявся і градоначальник головного міста наших північних сусідів. Як повідомляють podrobnosti com.ua, Юрій Лужков нещодавно навіть вирішив заохочувати мешканців Москви пільгами у вигляді безплатної розсади, аби тільки вони хоч якось озеленювали свої вікна і балкони. На думку Лужкова, таке заохочення значно допоможе прикрасити загальний вигляд міста.
Про те, чому все ж таки традиція заквітчання балконів не приживається в місті, а кияни, як і москвичі, потребують заохочення (щоправда, О.Омельченко подібних розпоряджень ще не видавав) «День» вирішив дізнатися в наших експертів.
Любов БЕВЗЕНКО, кандидат соціологічних наук:
— Для нас, українців, дуже традиційно мати квітники. Сільські мешканці, як тільки вони не були заклопотані, приділяли увагу квітам біля господи. В цьому була закладена уява наших пращурів про естетику, релігійні, сакральні основи, глибоке культурне коріння. Зараз ми все більше схиляємось до прагматичності. Сили в нас витрачаються на щось інше, а квіти потрібно висаджувати в певному духовному настрої, з любов’ю до них. Можливо, цю традицію можна буде відродити, прищеплюючи естетичні смаки нашим дітям. Робити це потрібно в родині, а не в дитячому садочку і в школі, бо саме те, що відбувається вдома, дитина вважає за правильне.
Олена ДОНЧЕНКО, доктор соціологічних наук, завідуюча лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології:
— На відміну від європейців, у наших людей відсутнє почуття власного дому. Починаючи від будинку, в якому ми живемо, і закінчуючи країною. Ми дбаємо про чистоту, затишок, естетику, лише переступивши поріг власної квартири. Слід також зауважити, що влаштовувати «висячі сади», оранжереї — привілеї заможних людей, які задля цього наймають дизайнерів, мають на це час і гроші. Пересічних людей це обурює, вони вважають це за розкіш.
Юрій КАЛАШНИКОВ, психолог:
— Я думаю, що просто немає умов для квітників на балконах. Їх перенесли безпосередньо в приміщення. Зараз же усі намагаються відгородитись один від одного. Життя так складається, що люди закриваються в собі зі своїми проблемами, і балкони сьогодні почали виконувати функцію відмежовування.. Ми розширюємо територію свого існування лише за рахунок розширення власного помешкання. Навіть у власників приватних будинків зникає поволі традиція квітників. Їх починають використовувати більш раціонально, засаджуючи, наприклад, картоплею.
Світлана БАБИЧ, флорист салону «На Десятинній»:
— З рослинами дуже багато клопоту, тому потрібно дуже багато часу. Витрачати його, як правило, можуть ті люди, які дійсно люблять квіти. До того ж це дуже великі витрати, що теж не кожний може собі дозволити. Один кущик, скажімо, бегонії коштує від 15 до 40 гривень. А таких кущиків потрібно мати як мінімум п’ять, аби балкон виглядав гарно.
Андрій ГНІТЕЦЬКИЙ, флорист:
— Я б не сказав, що традиція озеленення осель, балконів, присадибних ділянок зникає. Просто людина починає думати про красу і естетику тоді, коли в неї є що їсти- пити. І проблема навіть не у витратах на це озеленення, оскільки можна обійтися «малою кров’ю» і виростити оранжерею без дорогої фурнітури. Люди, для яких вирощування квітів є хобі, прекрасно з цим справляються і викроюють час. Щодо озеленення балконів, то, на мою думку, в цьому повинні бути зацікавлені і муніципальні органи, які б, скажімо, забезпечували горщиками чи насінням.
Володимир БИСТРЯКОВ, композитор:
— Створювати навколо себе красу — привілеї багатих людей. Коли людина заклопотана здобуттям хліба насущного, їй не до цього. Крім того, загальний занепад духовності трохи обікрав нас на відчуття краси. Що стосується мене, то я перед своїм будинком засадив цілий палісадник, хоча ця земля мені й не належить. Я живу в чотирьохповерховому будинку, перед яким пустувала колись чимала галявина. Тепер там ростуть фруктові дерева: шовковиця, горіхи, вишні, сливи, абрикоси — я їх сам привіз і посадив. А діти мають змогу куштувати різні фрукти.
Лілія ПУСТОВІТ, дизайнер:
— Я не погоджуюсь з тим, що ця традиція зникає, навпаки, вона удосконалюється. Зараз можна побачити дуже гарно оздоблені балкони, веранди, чого не було раніше. Але, звичайно, це стосується будинків, що ближче до центру міста. В інших районах, мабуть, квітників на балконах взагалі ніколи й не було. Більшість цим не переймається, оскільки світ стає дедалі більш матеріальним і раціональним. Навіщо саджати квіти, якщо їх не можна їсти?
