На нашому календарі з'явилася ще одна «чорнобильська» дата. Президент України підписав указ про відзначення 14 грудня Дня вшанування пам'яті ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Нині, через двадцять років після аварії, більшість із ліквідаторів — це ще не старі, але переважно хворі люди. Однак не менш небезпечними є не лише хвороби, а й психологічні наслідки катастрофи. Постчорнобильський синдром значною мірою впливає на психологічний стан більшості мешканців України — і його вкорінення у наші душі триває. Про це «Дню» розповідає завідувач кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені І. Франка, кандидат психологічних наук Олександр МУЗИКА.
— Із якою іншою трагедією в історії людства можна порівняти аварію на ЧАЕС за силою впливу на свідомість?
— Чорнобильська аварія — це особливий випадок. Подібних катастроф в історії людства не було, тому порівнювати немає з чим. На відміну від воєн та природних катаклізмів, Чорнобиль не обмежений у часі. Його наслідки відчуватимуть багато поколінь.
— Наскільки сильно вплинув Чорнобиль на психологію українців?
— Коли психологи почали досліджувати цей вплив, багато наукових понять довелося вводити вперше. Академік Моляко першим дав означення наслідкам Чорнобильської катастрофи — «довготривала паніка». Звичайна паніка триває недовго і швидко минає. А Чорнобиль — це довга, майже безкінечна паніка у свідомості мільйонів людей.
Зараз люди ніби вже не дуже бояться радіації. Але у глибокій підсвідомості радіофобія прихована і вона виявляється миттєво. Будь-яке захворювання пояснюється... впливом Чорнобиля. Щось болить — значить, винний Чорнобиль! Люди знають, що від радіації не можна позбавитися. Ця ситуація заважає одужати й від справжніх хвороб, адже «радіація скрізь, і вона впливає на здоров'я — то яке може бути здоров'я!»
Другий прояв довготривалої паніки — це агресія. Коли людина загнана в глухий кут («Чорнобиль — скрізь!») та усвідомлює, що й діти її житимуть із цим — з'являються агресивні реакції: суїциди, агресія щодо інших людей. Це вже проблема не лише психологів, а й правоохоронних органів.
— А які зміни настали за цей час у свідомості самоселів — людей, що мешкають у Чорнобильській зоні?
— Самосели, повертаючись у свої помешкання, підсвідомо прагнуть повернути той життєвий уклад, який був до аварії: живуть за рахунок збирання грибів та ягід. Але повернутися до старого неможливо! Якщо прив'язуватися до цінностей дідів-прадідів і збирати ягоди й гриби — вийде тупикова психологічна ситуація. Треба міняти уклад життя та повертати у ці райони нормальне життя — вкладати гроші, інвестувати у виробництво — і тоді свідомість людей зміниться! А поки мешканці забруднених території бачать навколо себе «місячний пейзаж». Це впливає на їхню психіку руйнівним чином. Самосели нині відчувають себе... сталкерами. Кажуть, що Андрій Тарковський під час зйомок свого знаменитого «Сталкера» ніяк не міг знайти відповідну натуру — покинутих районів, мертвих сіл. Якби великий режисер знімав свій фільм у наш час — проблем із пейзажем у нього не було б. Уся північна частина Житомирщини та Київщини — це величезна Зона Сталкерів.
— Після аварії на забруднених територіях народилися й виросли тисячі дітей. Як вплинуло на їхню психіку життя поруч із Чорнобилем?
— Ще у 1990 році я проводив психологічні дослідження й виявив парадоксальні факти. Діти із вражених Чорнобилем територій мали нижчий рівень тривожності та агресивності, ніж їхні однолітки. Я опублікував ці дані, але наукова спільнота тоді дуже скептично до цього поставилася. А нещодавно на міжнародній конференції у Чернігові багато вчених підтвердили мої дослідження. Відомий психолог, професор Швалб назвав цей феномен «парадоксальною адаптацією». Дійсно, діти, що живуть у радіаційно забруднених зонах, виглядають спокійними та адаптованими до життя. Проте всередині них дрімає загнаний вглиб вулкан проблем. І він може вибухнути від найменшого стресу. Чорнобильські діти — це міни уповільненої дії. Ставши дорослими, вони ризикують опинитися на узбіччі суспільного життя, не вписатися у його ритм. Саме тому час займатися психологією Чорнобиля зараз, не чекаючи майбутніх психологічних вибухів.
