Мало хто з нас нині скаже, що він не хоче, аби його життя чи життя країни змінилося на краще. Суспільні процеси, економіка, політика, юридична сфера, сільське господарство тощо — все в країні потребує змін, вимагає правильного керівництва, нових рішень, тобто проблема є насправді комплексною. Так її й потрібно вирішувати — командам фахівців, тобто людям з новим критичним мисленням, науково підкованим, досвідченим і, що не менш важливо, порядним. Нам потрібно зрозуміти, що зміни — це добре, але їх слід робити професійно й (що дуже важливо), як кажуть у Львові, «на це можна навчитися». Експерти суспільних процесів переконані, що такі острівки здорового глузду в нас уже є. По-перше, це навчальні заклади, які працюють за новими підходами і дають суспільству найбільш потрібних фахівців; по-друге — ці, по-новому навчені спеціалісти, котрі мислять категоріями глобальними. Як сказав «Дню» один із випускників такого провідного ВНЗ — Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ): «Ми — не в Україні, ми є у світі». Дуже потрібно, аби українці, які отримали новітню освіту та поштовх до якісного розвитку, не залишалися наодинці зі своїми ідеями та проектами. Їхній потенціал має стати потрібним країні, отже, й світу.
Міжнародний інститут менеджменту, який відкрився в Києві 20 років тому завдяки зусиллям відомого громадського діяча, економіста, академіка, члена Римського клубу та іноземного члена Академії наук України Богдана Гаврилишина, був першим навчальним закладом, який задав стандарти новітній освіті та, як кажуть тут, «став точкою відліку для нових спільних успішних проектів». За ним пішли інші ВНЗ, які нині разом збирають у своїх стінах людей, котрі можуть і готові змінити нашу країну. Про перспективи розвитку МІМ-Київ «Дню» розповіла його президент Ірина ТИХОМИРОВА.
— Пані Ірино, 20 років діяльності навчального закладу — це серйозно. Що б ви могли сказати про динаміку розвитку Міжнародного інституту менеджменту?
— 1990 року відбувся перший набір професійних управлінців до нашого інституту — ще в колишньому Радянському Союзі. Тоді ніхто не уявляв ні що таке МВА, ні що таке бізнес-школа. Пройшло 20 років, і наша програма MBА стала перепусткою в Україні й інших державах до вищих управлінських позицій. У нас вже є розуміння, що в країні мають бути професійні менеджери, що менеджер повинен мати професійну управлінську освіту. Наш інститут створював ринок бізнес-освіти, розбудовував його і розбудовувався сам. Перший набір становив 20 осіб, тепер же ми навчаємо на рік близько 300 слухачів на різних програмах, а загальна кількість випускників МІМ-Київ сягає 4000.
Довгий час після заснування ми були єдиною бізнес-школою в країні, але сьогодні є багато ВНЗ, які пропонують освітні продукти у галузі бізнес-адміністрування. Ми маємо добре оснащене сучасне приміщення й цілком виправдовуємо свою назву — міжнародний інститут.
— Хто викладає в інституті та як наразі вирішується питання із фахівцями?
— Питання викладачів — дуже складне, оскільки бізнес-освіта має певну специфіку й не кожен викладач академічного вишу зможе викладати в бізнес-школі. На початку 1990-х викладачі МІМу навчалися у кращих світових бізнес-школах й обов’язково залучалися до виконання консалтингових проектів. У контракті, який ми укладаємо з викладачем сьогодні, обов’язковими умовами, крім відповідної наукової кваліфікації та досвіду викладання, є залученість до реального бізнесу та зобов’язання викладати тільки в нашому інституті. У нас працюють фахівці, які є досить відомими в банківському секторі, є викладачі, які створювали вітчизняний ринок цінних паперів, в нас працюють найкращі фахівці України у сфері фінансового менеджменту та корпоративного права, податкового права та обліку.
— Як вирішується питання із фінансуванням інституту?
— Ми — недержавний інститут і ніколи не отримували грошей від держави. Наші кошти — це те, що ми заробляємо та отримуємо як допомогу, гранти тощо.
— Де працевлаштовуються ваші випускники — за кордоном, в Україні?
— І в Україні, й за кордоном. Нині складно сказати, де немає наших випускників. Вони є у владі, в парламенті — народні депутати, є такі, котрі очолюють великий бізнес, є головами і членами наглядових рад компаній, а є люди, які працюють на середніх управлінських посадах — менеджери з продажу, керівники відповідних підрозділів. Бо програми є різного рівня —як вищого управлінського, так і середнього. Також наші випускники —майже в усіх фармацевтичних компаніях та компаніях, які працюють у фінансовій сфері. Взагалі наші слухачі — це певний індикатор розвитку економіки: з того сектору, який розвивається найдинамічніше, найбільше кандидатів на вступ.
— Якщо оцінювати по секторах, то виходить, що у вас найменше фахівців із галузі сільського господарства...
— У сільському господарстві в нас не так багато професіональних менеджерів, але у переробній чи харчовій промисловості їх чимало...
— Ви можете назвати когось із ваших випускників, які нині у великій політиці?
— Із дуже відомих — Роман Шпек, Олег Мозговий, народний депутат Руслан Зозуля.
— Як дізнаються про вас майбутні абітурієнти?
— Ми приймаємо на навчання виключно людей з освітою та досвідом управлінської роботи. Середній вік слухача програми MBА — 32—33 роки. Тому в нас навчаються успішні, сформовані люди, які часто мають не одну вищу освіту, а часом — кандидатський чи й докторський науковий ступінь. Ми не робимо прямої реклами, не даємо її «в метро». Дуже часто наші апліканти про Міжнародний інститут менеджменту дізнаються від самих випускників. Це можуть бути як колеги, так і конкуренти. Як правило, інформація надходить із кількох джерел. Навчання на програмі МВА є досить дорогим, і прийняти остаточне рішення вчитися, не знаючи точно, що саме дає ця програма, складно. Тому люди дізнаються спочатку про суть програми, запитують рекомендації, та й ми самі просимо долучати до комплекту вступних документів рекомендації. Бо саме від того, хто навчатиметься в групі, великою мірою залежить успіх і ефективність всієї програми.
— Які ви бачите нині перспективи свого навчального закладу: над чим працюєте, можливо, будете розширювати програми?
— Так, ми думаємо про нові програми. По-перше, ми розвиватимемо те, що є,— будемо оновлювати, покращувати, вводити нові курси і залучати нових викладачів. По-друге, до кінця року ми відкриємо програму досліджень у бізнесі, чого в країні ще немає. Тут ми знову піонери, так само, як 20 років тому, коли в Україні не мали жодного уявлення про MBА. Йдеться про дослідження у сфері бізнесу, спеціалізовану програму із обов’язковим залученням міжнародних експертів. Також за численними побажаннями наших випускників, які навчалися у нас багато років тому, ми готуємо для них спеціальну оновлену, осучаснену програму МВА. Перша буде в липні, а наступна — в січні в Гонконгу. Тему її сформульовано відповідно до сучасних реалій: «Бізнес в Китаї і з Китаю», бо ця країна потужно й стрімко розвивається й стає вагомим фактором світової економіки. На запитання, як навчитися співпрацювати з потужною східною економікою, відповість наша програма. Крім того, минулого тижня ми вперше в Україні відкрили спеціалізовану МВА «Сучасний менеджмент в охороні здоров’я» — готуємо управлінців у медичному бізнесі, тому що наша медицина нині дуже потребує управлінців, вони мають реформувати сферу охорони здоров’я, впроваджувати нові стандарти у функціонування цієї галузі, яка, вочевидь, потерпає без кваліфікованого сучасного менеджменту. Це — тільки найближчі наші плани, які частково вже реалізовано. Щодо нашого розвитку в середньостроковій перспективі, то він, насамперед, відповідатиме потребам нашого бізнесу. Як ми завжди говоримо: «МІМ іде в ногу з українським бізнесом, тільки — на півкроку попереду».
КОМЕНТАРІ
«День» звернувся до випускників МІМа й запитав про те, що дало їм навчання у цьому ВНЗ та про роль молодого освіченого покоління в подальшому розвитку України.
Микола КОШКА, інвестиційний директор Фонду прямих інвестицій:
— МІМ взагалі змінив моє бачення бізнесу. Після навчання моє мислення стало більш глобальним: я зрозумів, що означає фраза «Ми є не в Україні, ми є у світі». Також я отримав велику кількість знань, особливо у фінансовій сфері — те, що мене найбільше цікавило, плюс, що не менш важливо, — знайомства, зв’язки серед одногрупників, які допомагають робити бізнес більш реальним. Серед моїх одногрупників були люди, які обіймали пости в облдержадміністраціях, депутати обласних рад, з якими ми спілкуємося досі... Безумовно, політика впливає на роботу бізнесу, політика впливає на роботу всіх, бо ми живемо і працюємо в Україні. Мені здається, що те, що відбувається в країні, більше впливає на бізнес негативно, бо часто заважають працювати. Я намагаюся не лізти в політику, але моя точка зору така: нині політики, які при владі, працюють тільки над вирішенням особистих інтересів. Від цього імідж України, якщо подивитися на міжнародних інформаційних сайтах, ще погіршується, бо Україна може виставлятися ще в більш гіршому світлі, ніж насправді. Як результат, інвестори дивляться на державу так: мовляв, добре, але... колись. Зрозуміло, нам потрібні люди із новим мисленням, і, в цілому, вони є. Але дуже важливо, щоб ці люди були на таких позиціях, щоб можна було впливати на процеси, котрі відбуваються в державі, тобто — при владі. Вони мають відстоювати інтереси держави, а не тільки свої.
Юрій БОНДАР, голова «Київенергохолдингу», депутат Київради, голова комісії ЖКХ та ПЕК, член наглядової ради декількох великих підприємств:
— Мої досягнення — це ще й освіта, яку я отримав у Міжнародному інституті менеджменту. Навчання дало мені краще розуміння процесів, які відбуваються в мікро- та макроекономіці, досвід спілкування з тими людьми, які нині — на злеті, тобто людьми, які «відбулися» як бізнесмени, як державні діячі. Зустрічі з ними за стінами інституту — це зовсім інший шар спілкування, це зовсім інші проблеми, й взагалі, ці люди під час навчання відкрилися іншою стороною. Важко сказати одним реченням, що дало мені навчання як фахівцю... Загалом у мене була велика можливість усі пробіли, все те, що я недовчив у інших інститутах, звести та підняти до рівня, на якому можна було б користуватися цими знаннями. Я маю відношення до політики й констатую, що в країні — певний безлад, буквально за Леніним — «Верхи — не можуть, а низи — не хочуть». Низи нині хочуть одного — щоб їх не займали ні політикою, ні кризовими явищами — нічим. На мій погляд, потрібно злити коаліцію, тобто створити Верховну Раду народної згоди і створити уряд народної єдності, тобто на певний період забути сварки і зайнятися економічними питаннями всередині країни. Також необхідно ввести ряд досить жорстких законів, які б стимулювали виробництво в Україні, ввести певні обмеження по імпорту, бо імпорт вимиває валютні кошти, а дефіцит, який буде у зв’язку з обмеженням, дасть змогу розвивати підприємництво та виробництво в самій нашій державі. Це — перший крок. Крім того, нам потрібно виховувати нове покоління політиків, комерсантів, державних діячів, адміністраторів. Тобто робити те, чим займається МІМ та навчальні заклади, які йдуть таким же шляхом. Певна кількість людей з необхідним критичним, новим мисленням у нас вже є, але вони — у роздріб. Це люди, які займаються більше економікою, працюють на якихось підприємствах і їх необхідно об’єднувати та виводити на державний рівень. У владі їх теж є певна кількість, але — дуже небагато. На жаль, там, у владі, є дуже багато людей, які пішли туди для вирішення особистих інтересів. За словами Черчілля, політик — це людина, яка думає тільки про найближчі вибори, а державна людина — це той, хто думає, як будуть жити його онуки в цій державі років через 50. У нас не вистачає саме державних людей, які б думали про майбутнє.
Володимир РОГОВ, адміністратор мережі магазинів «Твоя кімната»:
— Я навчався за денною програмою МВА. Що дало мені навчання: по-перше, це було дуже цікаво, адже у віці 33-х років я був студентом. По-друге, я отримав зовсім інше коло спілкування: люди з різних галузей бізнесу збиралися разом, проводили спільно багато часу, спілкувалися на важливі бізнесові теми й вирішували бізнес-завдання, чого й вимагав цей ВНЗ. Навчання мало зовсім новий підхід. Ще одне, що я взяв для себе як фахівець: є багато речей та процесів всередині компанії, які є непомітними ззовні, — тож тут мені давали можливість подивитися на все це по-іншому... Гадаю, в бізнесі нині нам не вистачає фіксованих правил гри. Українські правила гри — дуже розмиті, нечітко сформовані, й, до того ж, їх не дотримуються. На етапі розвитку, на якому перебуває Україна, їх потрібно змінювати, це нині — найголовніше. Так само й у політиці: якщо є якісь правила гри, то дуже важливо, щоб гравці дотримувалися них. Якщо інакше — значить, це не правила, не закони. Саме через це ми бачимо, що в Україні саме поняття закону нівелюється, так само, як нівелюється поняття «політика», «законотворчі», тому що є дуже багато слів, які девальвували саму ідею демократії.
