Традиційні щорічні підсумкові збори Академії педагогічних наук цього року були особливими, адже вперше після зміни влади в державі їх відвідав новопризначений куратор української освіти — Дмитро Табачник. Оскільки погляди найодіознішого урядовця багато у чому не співпадали з ідеями попередника і напрямом роботи академії, зустріч міністра з ученими нагадувала відомі асамблеї Петра І , де можновладець не просто обговорював із боярами «текущий момент», а й учив їх жити по-новому і танцювати модні танці. Тож чи є точки дотику в поглядах науковців і посадовців?
Президент Академії педагогічних наук Василь Кремінь, відкриваючи збори, почав з урочистостей: він привітав колег із наданням академії статусу Національної згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2010 року. Пан Кремінь наголосив на тому, що усі зусилля науковців були спрямовані на модернізацію вітчизняної освіти в контексті європейського вибору. Дослідження, за результатами яких за рік опубліковано майже три тисячі праць, охопили увесь спектр важливих для суспільства питань: інноваційні технології, система контролю і оцінювання знань, структура профільної школи, реформування вищої школи, розвиток інклюзивної, післядипломної та дистанційної освіти. Але, аналізуючи зроблене, науковці дійшли висновку: проблем залишається багато.
Перша і найважливіша — доопрацювання змісту освіти, адже саме він впливає на її якість. На думку віце-президента АПН Олександри Савченко, найважливішим кроком тут має стати удосконалення державних стандартів: «Стандарт визначає планку вимог держави до навченості. І досі міра відповідальності за якість загальної середньої освіти залишається розмитою. Треба визначити, хто відповідає за неї». Необхідно також визначити, що є метою зальної середньої освіти і як вона співвідноситься зі зовнішньою системою оцінювання. Пані Савченко зауважила, що хоча тестування і залишається темою для дискусій в суспільстві, академія безумовно підтримує його. Але вважає, що тестові завдання варто вдосконалити і співвіднести їхні вимоги (репродуктивні, по суті) з ідеями розвивального навчання і дитиноцентризму, на яких перебудовується сьогодні загальна середня освіта.
Удосконалення змісту освіти неможливе без якісних підручників, створення і друк яких залишається проблемою. Серед недоліків — перевантаження змісту, застарілість (у початковій школі вони не перевидаються з 2002 року, при тому, що середній термін «життя» посібника — чотири роки), брак коштів на видання нових, апробованих. Предметом гострих дискусій у суспільстві стали підручники з історії. Віктор Огнив’юк, ректор Педагогічного університету ім. Б. Грінченка і член редколегії журналу «Історія у школі», наголошує на тому, що українська історична наука перебуває сьогодні в стані розбудови, містить політичний сегмент і багато суперечливих речей. І це не може не впливати на якість підручників. Отже, задача авторів — не давати оцінки, а спонукати учня думати і самому робити висновки.
Не обійшли увагою учасники зборів і профільну школу. Заяви про те, що 12-річна система освіти себе не виправдала, на думку Василя Креміня, є безпідставними, адже як такої профільної школи в Україні ще немає, вона почнеться у новому навчальному році, коли перше її покоління перейде до 10 класу. Проте уже сьогодні є причини для занепокоєння: «Якщо першого вересня цього року не буде забезпечена якісна профілізація десятого класу, ми будемо ризикувати реформою нашої освіти взагалі», — стурбований пан Кремінь.
Отож, завдань, які сформулювали для себе члени Академії педагогічних наук, багато.
І головна умова їх успішного розв’язання — системність і послідовність. Голова парламентського комітету з питань освіти і науки Володимир Полохало звернувся до пана міністра із застереженням «не робити різких рухів» і проханням не перетворювати освітянські проблеми на погані політичні... «Уся країна і освіта, зокрема, стоїть сьогодні перед необхідністю проведення цілеспрямованих і послідовних, з урахуванням певного досвіду, змін, які не завжди популярних. Потрібно, щоб керівництво галузі було здатне до цього, а суспільство і засоби масової інформації не сліпо кричали: «Геть! Ганьба!», — а намагалися розібратися, що добре, а що недобре, і як його зробити краще» — підкреслює Василь Кремінь.
На жаль, цей заклик не почув присутній на зборах міністр освіти і науки Дмитро Табачник. І пообіцяв: «Цього року не встигнемо багато зламати, але наступного зможемо це зробити.» Що ж, ламати — не будувати. Посадовець дорікнув науковцям за те, що допустили деякі нововведення: «Чому педагогічна громадськість тоді мовчала? Де були люди, захищені титулом академіка?».
Із перелічених ученими проблем пан міністр зосередив свою увагу на трьох: видання підручників, створення Кодексу про освіту і модернізацію незалежного тестування . Справедливий гнів пана Табачника викликав той факт, що за останні вісім років до бюджету не закладалися кошти на перевидання, а за минулий рік не видано жодного з 24 запланованих підручників для закладів професійної освіти. Напевно, міністр забув, що за ці вісім років біля керма держави були різні уряди, і сьогоднішній — разом із Дмитром Володимировичем — також.
Пропозиції міністра щодо модернізації тестування звелися до введення тестів мовою національних меншин: «Тестування повинно здійснюватись тією мовою, якою дитина одержувала освіту. І тут не може бути дискусій.» Між тим експерти вважають, що складання тестів мовою нацменшин ставить абітурієнтів у нерівні з іншими умови під час навчання у виші, адже їм доведеться опановувати науки українською. Ті, хто їде навчатися за кордон, без проблем вивчають іноземну і складають обов’язковий іспит на її знання. То невже ті, хто живе в Україні, не можуть вивчити українську?
Щодо необхідності освітнього законотворення, то і тут не зайвим буде пригадати, що коли у Верховній Раді двічі не пройшов законопроект про незалежне тестування, фракція Партії регіонів не була помічена серед тих, хто вболівав за нього. Хоча профільний парламентський комітет, членом якого був і Дмитро Табачник, законопроект підтримав.
Не обійшлося без популізму. Міністр пообіцяв звільнити шкільництво від «безкінечної писанини», підтримати студентське самоврядування, відійти від «розподільщини» у нарахуванні стипендій (тим, хто їздить на «Ламборджині» і п’є дорогу каву, стипендія не світитиме), удосконалити правила вступу до вишів (скоротити перелік пільг і збільшити вагу шкільного атестата, особливо для випускників радянських часів). «Я зобов’язуюсь зробити все від мене залежне для розвитку української освіти та її конкурентоспроможності задля того, щоб вона відповідала світовим критеріям» ,— пообіцяв пан Табачник.
Завершилися збори нагородженням кращих науковців. Але Василь Кремінь вручав грамоти, ордени і квіти в гордій самотності, а в цей час пан міністр, повернувшись спиною до зали, жваво спілкувався в кутку з кимось із присутніх...
