Дванадцятилітній термін навчання, як і деякі інші новації, ще важко оцінити об’єктивно. Видається — невелика різниця, так собі формальність. Але вона б’є по правах наших громадян, фактично закриваючи їм двері в освітні заклади Європи. У країнах Європи або вже запроваджено, або впроваджується саме такий термін навчання. Документ про тривалість освіти не менше, ніж 12 років, є умовою вступу у вищі навчальні заклади. Нещодавно побував у Празі й переконався: вже зараз українські випускники змушені перездавати кваліфікаційний іспит за середню школу через невідповідність термінів навчання. І перездавати вже треба чеською. Подібні проблеми й в облюбованій нашими громадянами Італії. То чи варто разом із водою вихлюпувати раціональне зерно і те, що зближує з Європою?
Напевно, це має бути безперервна освіта з наростанням навчальної складової. Не так, як зараз, що одразу з шести років школа, а така собі школа-садок-гра, з виробленням навиків колективу, навчання та дисципліни. Серйозні, претензії до наших навчальних програм, особливо з природознавчих предметів. Суцільне нагромадження термінології, складні викладки, просто непотрібні знання академічного характеру. Колись цю ж саму географію чи біологію діти любили, а зараз бояться. Не дивно — у 6-му класі вже гетеротрофні органи, мідь — купрум, а кисень — оксидент. Скачка від теми до теми і щомісячні контрольні, підсумкові, семестрові. Не навчання зі спілкуванням, а селекційне сито відбору — тих, хто витримає.
Але ж ті, що не витримали відбору, теж доволі здібні та розумні діти. Для них треба інших підходів, можливо, навіть затримки на одній-двох темах. Але цього школа не бачить і не може. Формалізм в освіті домінує. Звіти, формуляри та бланки стали в школі такими ж звичними, як у нормальній бухгалтерії чи канцелярії. Вдумайтесь: у період епідемії грипу вчителям — класним керівникам було наказано вести журнал температури тіла учнів! А повернення до десятирічки, до речі, як і до восьмирічки чи ще раднішої семирічки, вже не повинно бути.
