Вассерману наснилося, що він — вічний двигун. І нібито приходить він в обласну адміністрацію й каже:
— Я — вічний двигун. Що б таке вам посовати?
— Сунь відсіля, — відказують в адміністрації. — За наукою вічний двигун не може існувати.
— Коли за наукою, у нас півкраїни не може існувати. Та якось же існує.
— Існуй, — дозволили в адміністрації. Тільки дев’яносто відсотків вічного руху сплачуватимеш як податок.
— Дев’яносто відсотків? Та за таких податків не те що вічно, а й тимчасово не проіснуєш!
— Не існуй, — дозволили в адміністрації. — Інші вічні двигуни не існують, ото й ти не існуй.
Вийшов Вассерман на вулицю, а там уже зібрався народ. Представники вічного вуличного руху. Лозунги вигукують: «Вічному двигуну — вічне життя!», «Вічно вперед, до перемоги комунізму!» А один кричить просто з Маяковського: «Которые тут временные? Слазь!» Це, ясна річ, на адресу адміністрації.
Де не вискіпалися — представники вічного руху за відокремлення Київської Русі від Великого (нібито) князівства Московського. Ми, кажуть, відокремили нашу споконвічну Українську Русь від споконвічного північного сусіди.
— Дарма відокремили, сусіду слід було приєднати, — заперечив представник зустрічного визвольного руху. — Онде Білорусь уже приєднує до себе Росію...
— Хай живе президент Лукашенко! — крикнув представник вічного партизанського руху, вийшовши з білоруських лісів.
Представник вічного стахановского руху нагадав, що передусім потрібно працювати. Та йому говорити не дали: подивилися б ми на його стахановский рух без зарплати!
Голова колгоспного руху радив об’єднуватись у колгоспи. Позаяк у колгоспах також не платили зарплату, проте колгоспники примудрялися виживати.
— Це що за бардак? — запитав представник вічного броунівського руху — виразник інтересів найдрібніших мас, котрі перебувають у завислому стані в рідинах і очах. — Мало того, що тримають у завислому стані, та ще й води не дають. І газ відключають.
Тут таке здійнялося! Лівосторонній вуличний рух попер на правосторонній, створивши аварійну ситуацію, яка багатьом обіцяла вічне життя. Але тут з’явився представник адміністрації. Точніше — представник вічного руху адміністрації за краще для адміністрації життя, ставлячи на чільне місце руху придбання нерухомості.
— Заспокойтеся, панове, — сказав представник адміністрації. — Ви ж знаєте, що немає нічого вічного під сонцем. Не навіки ж вам затримують зарплату, не навіки відключають газ, воду й електрику. А ви помовчіть, пане вічний двигун, вам дано вичерпну оцінку в науковій літературі. І коли когось не влаштовує тривалий завислий стан, то доведеться вибирати між завислим і підвішеним...
Після таких остаточних слів усі рухи заходилися розходитися по вулицях, по базарах, по будинках. А Вассерману немає куди подітися, ну, він і прокинувся.
№208 30.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
