Нещодавно «День» писав про зауваги Українського товариства охорони пам’яток історії та культури до заповідника, що недбало опікується пам’яткою ЮНЕСКО (у матеріалі «За збереження пам’яток — «двійка» у №52–53 від 25 березня 2016 року). На території Києво-Печерської лаври під виглядом реконструкції будують абсолютно нові споруди, знищено в’їзні ворота ХVII–XVIII ст., реставрації потребують церква Спаса на Берестові та Мазепинські мури. В УТОПІК пообіцяли повідомити про ці факти ЮНЕСКО. Редакція «Дня», у свою чергу, звернулась з офіційним запитом до дирекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, щоб дізнатися, чи визнають там помилки і коли їх усуватимуть.
Безпосередньої відповіді ми не отримали, натомість з’явилась публічна заява від заповідника, адресована пам’яткоохоронцям та ЗМІ. Керівництво закладу переконує, що «усі містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення... здійснюються за погодженням Міністерства культури України». Це саме стосується і будівництва, що велось на території упродовж останніх років. Про ці перетворення заповідник інформує ЮНЕСКО «у повній відповідності до встановленого порядку».
ПРИЧИНА КОНФЛІКТУ — ОРЕНДОВАНИЙ КОРПУС?
Інша частина заяви присвячена роботі самого УТОПІК. Зазначається, що постанову про незадовільну роботу керівництва заповідника приймали за відсутності кворуму, не запросили для цього представників Мінкультури, а причина такої агресивної ухвали — конфлікт через корпус №19, де, власне, розміщується пам’яткоохоронне товариство. Так, заповідник і товариство перебувають у судовому спорі через відмову УТОПІК укладати договір оренди з Фондом держмайна. У товаристві пояснюють, що це приміщення отримали від держави на безоплатне користування ще 50 років тому. Законність перебування у цьому корпусі підтвердили у трьох судових інстанціях.
«На це варто було очікувати. Атака почалась давно, як тільки ми почали піднімати цю проблему, але УТОПІК виграв суд, у тому числі і касаційний, — прокоментувала член товариства та активістка ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» Ірина НІКІФОРОВА. — ЮНЕСКО вони точно не інформували, у звітах є лише загальні фрази та згадка про «реконструкцію». Заворушились...».
«ВИПРАВДАНЬ БУДІВНИЦТВУ НЕМА»
У заяві від заповідника так і не прозвучало пояснень тому, що насправді відбувається з пам’ятками. Один з відомих музеєзнавців анонімно розповів «Дню», що за останні роки на території заповідника справді відбуваються тотальні перетворення. Лавра уже давно не має того вигляду, у якому її включали до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А для міжнародної спільноти уряд зазвичай готує формальний звіт, котрий часто не відповідає реальному стану речей.
«Хіба якісь документи можуть виправдати нове будівництво на території об’єкту Всесвітньої спадщини, занедбаний стан пам’ятки ХІІ століття церкви Спаса на Берестові чи жахливий стан Мазепинської стіни, пам’ятки національного значення початку ХVІІІ століття? Виправдань нема. Звичайно, заповіднику треба щось говорити. Ми ж нікого не звинувачували, а просто констатували жахливі факти», — зазначає Микола Пархоменко, перший заступник голови УТОПІК, заслужений працівник культури України.
ДОРОГИЙ ПЛАН ЗАМІСТЬ РЕСТАВРАЦІЇ
На думку Миколи Пархоменка, чимало проблем викликано тим, що більша частина заповідника наразі належить церкві: «Верхня територія — це музейне містечко, де функціонують самостійні музеї. У самого заповідника є лише приміщення для персоналу, а церква забрала на себе більшу частину. Вона не керується настановами заповідника, розповсюджує свій вплив на нижню територію, де без упину іде будівництво нових об’єктів. Держава мала би звертати на це увагу. А у самому заповіднику замість того, щоб займатись збереженням пам’яток, розробляють заяви, плани, заходи. Виявляється, паперами можна виправдати будь-що. За розробку плану організації території заклад заплатив три мільйони гривень — цього б вистачило на ремонт фасаду церкви Спаса на Берестові».
Як видно із заяви, заповідник спростовує всі звинувачення, прикриваючись наявними дозволами та документами. В УТОПІК обіцяють не випускати ситуацію з-під контролю, перевірити всю дозвільну документацію на будівництва та реконструкцію, а також провести інспекцію пам’яток.
P.S. Коли номер готувався до друку, редакція отримала від Києво-Печерського заповідника відповідь на свій запит. У відповіді йдеться, що у своїй діяльності заповідник керується Планом організації території, затвердженим Міністерством культури у 2013 році. Документацію щодо реабілітації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини розроблено ДП «НДПІ містобудування», зокрема, прорецензовано у Центрі пам’яткознавства УТОПІК. Відповідно до цього передбачена реабілітація деградованих територій господарчого призначення на місці втраченої історичної забудови у межах Ближньопечерного саду та господарчого подвір’я Нижньої Лаври. На будівельні роботи є відповідна науково-проектна документація та дозволи. Розгляд питання на колегії УТОПІК викликаний судовим спором щодо корпусу №19, який товариство займає без необхідних документів.
