Минув майже місяць, як вінницькі школи отримали книжки з Бібліотеки газети «День». Нагадаємо, за ініціативи Вінницької міської ради та БФ «Подільська громада» і за сприяння міського голови Сергія Моргунова усі школи обласного центру отримали одразу кілька подарункових книжок з Бібліотеки «Дня». Це екстракт «Україна Incognita», у якій зібрано 25 праць різних авторів про окремі періоди української історії, бестселер Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене...» та робота Михайла Драгоманова «Пропащий час. Література українська, проскрибована урядом російським» із серії «Бронебійна публіцистика». Звичайно, ще є куди прагнути, адже у Бібліотеці газети нині понад 30 позицій видань, тож зазначена акція має стати своєрідним «аперитивом», який розпалить більший «інтелектуальний апетит». Між іншим, за даними редакції, у рамках акції «Подаруй Бібліотеку «Дня» рідній школі» з 2007 року бібліотекам було передано понад 12000 книг!
Нові книжки, як кажуть вінницькі вчителі історії, на полицях шкільних бібліотек не затримуються. Одинадцятикласники, які готуються до ЗНО, передають їх із рук у руки, просто записуючи нове прізвище читача у формулярі. Далі — пряма мова:
«ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ ГЛИБОКІ ЗНАННЯ»
Вадим ЛЮБУНЯ, вчитель історії та правознавства гуманітарної гімназії № 1 міста Вінниця:
— Книжки з Бібліотеки газети «День» зберігаються у шкільній бібліотеці, але, зізнаюся чесно, довго там не застоюються, бо нові видання аж «липнуть» до рук, вони пахнуть, і навіть ті, хто не любить читати, все одно візьмуть їх погортати. Щоб презентувати книжки, які ми отримали у подарунок від міської ради, ми зробили у центральному холі виставку. Діти мали можливість переглянути й ознайомитися з новими надходженнями. Першою по руках пішла «Україна Incognita». І хоча дехто закидав, що книги заважкі для дитячого читання, хочу сказати, що не треба всіх дітей заганяти під одну «гребінку». У нашій гімназії є чимало обдарованих учнів, які із задоволенням читають позапрограмну літературу. І вчитель має знаходити можливість задовольняти інтерес усіх дітей. Тому для тих, хто шукає глибокі знання, книжки «Дня» стали у пригоді. Чесно зізнатися, таких видань у шкільній бібліотеці небагато. Якби ми мали їх більше, то це допомогло б нам правильно озброїти наших дітей аргументами і фактами, які, безумовно, в майбутньому зіграють на користь України.
«МОЖЛИВІСТЬ ПОРІВНЮВАТИ ПОГЛЯДИ — СВІЙ, ІСТОРИКА І ВЧИТЕЛЯ»
Iрина МАТКОВСЬКА, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії та правознавства школи №18 м. Вінниця:
— На наступний день після того, як книжки принесли до школи, я взяла їх додому, щоб прочитати, бо такий обов’язок має вчитель: перш ніж подати учням матеріал, із ним треба ознайомитися самому. Коли гортала подаровані книжки, мені сподобалося те, що вони описують події минулого, але тримають зв’язок з нинішнім часом. Це дозволяє привести думки до ладу і знайти відповіді на ті питання, які раніше заганяли у куток або не дозволяли говорити «вголос»... Після того, як ми презентували нові надходження учнівському загалу, вирішили, що найпершими їх мають опрацювати діти, які зараз готуються до ІV етапу всеукраїнської олімпіади з історії України. Адже неординарні погляди авторів-дописувачів допоможуть їм краще зрозуміли ті події. І знаєте, що сказали наші олімпійці після прочитання книжки «Україна Incognita»? «Це саме ті параграфи, яких не вистачає у шкільному підручнику, вони дають можливість порівнювати погляди — свій, історика і вчителя».
«НОВИЗНОЮ СТАЛО ТРАКТУВАННЯ ПЕВНИХ ФАКТІВ»
Людмила КРИВЦУН, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії та правознавства школи №22 м. Вінниця:
— Треба зізнатися, що діти, навіть старшокласники, не знали про те, що газета «День» має власну бібліотеку і видає книги. Але це зіграло більше у плюс, ніж у мінус, бо коли книжки потрапили до школи, то невідомість зацікавила школярів, і вони активно «освоювали» нову літературу. Для нас, учителів, новизною стало трактування певних фактів. Наприклад, я знала, що Михайло Драгоманов був прибічником ідеї федералізму, а от у книжці він обстоює ідею незалежної України. Цей, по-іншому викладений матеріал, і я вирішила донести дітям. Так, минулого понеділка на уроці історії у розрізі узагальненої теми про український визвольний рух ми обговорювали перший український журнал «Громада», яким опікувався Драгоманов. Діти робили витяги окремих сторінок з книжки «Пропащий час. Література українська, проскрибована урядом російським» і працювали з ними як із документами.
А от щоб презентувати книгу «Україна Incognita», ми взагалі вирішили провести міні-конференцію. Адже видання складається з 25 праць, які вимагають популяризації. Одинадцятикласники поділили теми і підготували доповіді. Після презентації відбулася досить жвава дискусія, й саме такий формат роботи дозволяє вчити дітей думати і формувати свої відповіді, базуючись на фактах, аргументах і документах.
«ЦІ ЗЕРНА ОБОВ’ЯЗКОВО ЗІЙДУТЬ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ»
Олександр ФЕДОРИШЕН, голова громадської організації «Спільнота «Iсторія Вінниці»:
— Думаю, що про «роботу» подарованих книжок говорити зарано. Але ці зерна обов’язково зійдуть найближчим часом, давши велику гуманітарну користь для України та Вінниці зокрема. Мені приємно, що наша розмова торкнулася тем, які на часі. Не минуло й місяця, як вінницька розмова про біографію англійського журналіста Ґарета Джонса, а захоплення мужністю та журналістською позицією цієї людини Правди часів Голодомору незабаром стане основою для нового фільму польської режисерки Аґнєшки Голланд. А проговорені акценти українсько-японських відносин для нашого міста незабаром будуть підсилені унікальною виставкою козацької та самурайської холодної зброї.
«РОЗВИВАТИ У ДІТЕЙ ІНТЕЛЕКТ, А НЕ ПРОСТО ПОКАЗУВАТИ ГОТОВИЙ ПРОДУКТ»
Сергій МОРГУНОВ, вінницький міський голова:
— Щиро радий із того, що в нашому місті активізується робота з популяризації історії України та Вінниці зокрема. Зараз важливо не просто знати свою історію, щоб мати майбутнє, треба вміти правильно користуватися фактами і подіями минулого, обороняючи і захищаючи свою націю, свій рідний край. Цьому гарно вчить газета «День» на чолі з Ларисою Івшиною, з якою я особисто мав честь познайомитися. Після розмови з нею я зрозумів: вона та її колектив вболівають за Україну та її майбутнє. Ми багато говорили про освіту, урбаністику, культуру, важливість осмислення всіх історичних процесів, які відбувалися як під час становлення державності України, так і після здобуття незалежності у 1991-му. Звісно, і про те, що відбувається в останні роки в контексті російської пропаганди, яка фактично є гуманітарною окупацією з боку держави-агресора. Дуже сподобалася теза пані Лариси про те, що нашому суспільству потрібно дивитися на те, чим живе весь розумний світ і навчатись у нього найкращому. Бути разом з Європою і водночас вчитись у Японії, де шкільна освіта спрямована на те, щоб розвивати у дітей інтелект, а не просто показувати готовий продукт. І через такі проекти, як Бібліотека «Дня», яка налічує 30 різних видань загальним тиражем 150 тисяч, сподіваюся, «зерно», яке ми засіємо в душі вінницьких школярів, проросте, вродить і дасть гарний урожай.
