Викладач фізики та астрономії профільного міського ліцею №1 Пауль Францович Пшенічка є справжнім брендом якісної освіти Чернівців, як писав «День» (див. № 180 від 8 жовтня 2017 року). «Його учні постійно у числі переможців найбільш престижних міжнародних змагань, після закінчення школи вони стають студентами найкращих українських і західних вишів, працюють у головних офісах корпорацій Microsoft і Samsung, у наукових центрах США, Німеччини, Швейцарії, Ізраїлю, Голландії, Норвегії та багатьох інших країн, викладають у Гарварді, Принстоні, університетах Берклі, Солт-Лейк-Сіті тощо», — зазначала авторка «Дня» Анна Гаргаля у своєму матеріалі. Якраз тими днями, в жовтні 2017-го, заслужений учитель України, почесний член Лондонського інституту фізики, Пауль Пшенічка став володарем премії Global teacher prize Ukraine-2017, заснованої громадською спілкою «Освіторія». А вже цими днями в Карпатах триває літня школи фізики та астрономії Volt Camp, заснована за ініціативи саме Пауля Францовича і підтримана й організована вже згаданою «Освіторією». На ній талановиті українські діти протягом десяти днів спілкуються з науковцями і педагогами, проводять експерименти і досліди, наукові дискусії та здійснюють походи в гори.
Ми поспілкувалися з видатним педагогом і про цей непересічний освітній проєкт, і ширше — про те, звідки в Україні такий «перекіс»: наші школярі та студенти неодноразово показували й показують найвищі результати на багатьох міжнародних змаганнях — з математики, хімії, робототехніки тощо. Але потім вони ніби «розчиняються» у загальній суспільній масі, бо ми бачимо загальний низький рівень політики (і політиків, і самих виборців). Тобто якісного загального «стрибка» не відбувається. Чому виник такий розрив і як та коли його вдасться подолати — далі в прямій мові Пауля ПШЕНІЧКИ:
«ТРЕБА МАТИ ГАРНИХ ВЧИТЕЛІВ. А ЯК ЇХ ГОТУЮТЬ?»
— Основа суспільства — сім’я. Сім’я виховує дітей, це залежить від рівня культури й освіти членів родини. Друга інституція — це школа, звичайно. Школа повинна працювати як слід. У нас безлад трошечки. В принципі, усі вчителі виховують дітей. Їм не треба спеціально читати лекції, нотації чи сварити, хоча іноді варто й посварити чи просто поговорити. Кожен учитель, у міру своїх сил і можливостей, просто своїм прикладом це показує. Тому треба мати гарних вчителів — інтелігентних, освічених, соціально зрілих.
А тут ми переходимо до питання — а як готують вчителів? Чи приходять навчатися в педагогічні виші чи на відповідні спеціальності найкращі люди, як це відбувається у Швейцарії, Фінляндії, Естонії, інших країнах? На жаль, питання риторичні.
Далі. Важливим є суспільствознавчі предмети в школі. У нас є суспільствознавство, історія, правознавство. А у французів, наприклад, основний випускний іспит — філософія. До речі, цього року вони прийняли рішення, що з наступного року він буде не першим іспитом, а останнім.
ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ПАУЛЯ ПШЕНІЧКИ
«БАГАТО ДІТЕЙ І ВЖЕ ДУЖЕ БАГАТО БАТЬКІВ НЕ РОЗУМІЮТЬ, НАВІЩО ТРЕБА ВЧИТИСЯ»
— Дуже важливим є ставлення дітей і їхніх батьків взагалі до освіти. У нас у цьому плані все рухнуло. Багато дітей і вже дуже багато батьків не розуміють, навіщо треба вчитися. Це призводить до того, що люди стають цинічними. У дітей втрачається дисципліна, вони не поважають вчителів. Люди перестають поважати державу, вони дезорієнтовані, не розуміють, куди це все рухається. Хоча, я помітив, що, в усякому випадку в нашому, західному регіоні, діти налаштовані дуже патріотично. Але вони повинні розуміти ще й багато інших речей. Наприклад, уже згадану філософію у Франції вчать не так, що заучують всяких класиків, їхні біографії. Ні, діти вчаться відповідати на запитання: що таке держава? навіщо потрібна держава? яке моє місце в ній? яка моя відповідальність перед суспільством?
У нас зараз у літній школі під вечір відбувається саме таке заняття з учасниками за круглим столом — з ними розмовляють про їхнє ставлення до навколишнього світу, розуміння певних речей. Їм дають можливість висловити свою позицію. Це дуже цікаво слухати, тому що в дітей, які приїхали сюди, дуже високий інтелект, і вони дуже-дуже по-дорослому справді все розуміють. Ті діти, які мають гарну освіту, особливо в галузі точних наук (тому що ці науки привчають до логічного мислення і до критичного мислення) досить непогано розуміються на тому, що відбувається, висловлюють цікаві погляди.
«ЗАРАЗ МИ САМІ СОБОЮ ЗАЙНЯТІ»
— Я думаю, що наше громадянське суспільство зростає і зміцнюється. Особливо це було видно зараз, під час виборчих процесів. Люди чітко висловили свою думку, що вони хочуть змін. Українці поступово починають розуміти, що треба контролювати владу, що не вони для влади — а влада для них. Але це розуміння складалося в інших державах протягом сотень років. І хотіти від нашого суспільства великих досягнень зараз передчасно...
Країна дуже молода, і раніше вона керувалася з зовсім іншого центру, а зараз ми самі собою зайняті, ми самі собою і керуємо. Наприклад, ця літня школа організована не державною установою, а громадською спілкою — і організована на міжнародному рівні, просто супер. Сюди вклалися люди з грошима, тобто це треба організувати, підтримувати. Моє завдання тут — наукова частина програми. Всі ми, як волонтери, як громадяни, вкладаємося в те, щоб підняти рівень і допомогти талановитим людям чогось досягти в цьому житті, зрозуміти своє місце. Тобто ми тут не лише їх вчимо фізиці чи астрономії, хоча ми це робимо дуже фахово, а ще намагаємося їх як особистостей розвивати.
Це повинна робити і школа. На жаль, зараз цього немає. Звичайно, є окремі хороші школи. Але хто досліджував, який відсоток шкіл, де все добре? У дуже багатьох школах у самому колективі не все добре... Тобто там процвітає корупція, інші негативні процеси. І це також впливає на все.
«ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ШКОЛИ — НЕ РОЗВАГИ, НЕ ВСІЛЯКІ ФЕЙКИ, А ОСВІТА»
— На мою думку, основне завдання школи — це освіта. Не розваги, не всілякі фейки, а освіта. Треба змінювати дуже багато речей зараз. Школу треба звільнити від зайвої паперової бюрократії. Вчителям крім того, що недостатньо платять (хоча й підвищили заробітну плату, але вона не відповідає жодним стандартам), ще й заважають працювати. У них забирають вільний час на всякі засідання, педради, ця дурня продовжується ще з радянських часів. Їм треба заповнювати величезну кількість паперів, і це не лише вчителям, це взагалі в нас велика біда в державі. Ті папери — 90%, якщо не більше — просто служать виправданням тим людям, які ці папери складають. Вони нікому не потрібні, не дають жодних результатів, люди не розуміють, навіщо це треба робити і витрачають час, замість того щоб займатися дітьми.
Але основна проблема зараз — це вчителі і відчутність чіткої керованості цією організацією. Вона не керується. Начальство існує само по собі, вчителі самі по собі, діти самі по собі. Тут ціла низка проблем, які потрібно розв’язувати. Причому вони навіть не потребують великих витрат грошей.
«ТРЕБА, ЩОБ ШКОЛИ БУЛИ РІЗНІ»
— Але треба припинити торгівлю оцінками і зробити так, щоб діти знали, що слід учитися і слід здавати те, що ти вчиш. Тому що цього також не розуміють. Дуже багато людей вважають, що в школі має бути просто дуже весело, а вчителі повинні ледь не танцювати перед учнями. Батьки дуже часто приходять із претензіями: а чому поставили те, а чому поставили те? Є способи зробити так, щоб люди розуміли, що треба або вчитися, або шукати собі інші життєві заняття. Необхідно, щоб школи були різні. Дітям у школі треба правильно підібрати предмети. Бо вивчити всі предмети одночасно, що зараз є, просто неможливо. Дуже багато зайвого. Величезна кількість дітей просто не вчиться. А це означає, що з них вийдуть лайдаки. Потім із них вийдуть погані лікарі, погані вчителі, погані інженери, взагалі якісь невдахи. Цим закінчується зазвичай таке «веселе життя». У Франції, наприклад, випускні іспити: це 10 іспитів за 5 днів. І люди знають, що це треба здавати. Ну і в старших класах вони мають три потоки — три напрями навчання, а в Британії взагалі після 5-го класу вже діляться на потоки. Не треба рибу змушувати лазити по деревах.
«ЯКЩО ДІТИ ОБМАНЮЮТЬ ТУТ, ТО ВОНИ ВСЕ ЖИТТЯ БУДУТЬ ОБМАНЮВАТИ»
— І ці всі проблеми разом сплелися в якийсь такий клубок, який ніхто не хоче розплутувати. Ніхто за це не хоче братися. Також треба розуміти, що це дуже повільний процес. Сьогодні повальне списування, повальний обман у школі. Діти не вагаючись обманюють. Вони навіть не задумуються, що роблять. Цього немає в нормальних країнах. А якщо діти обманюють тут, то вони взагалі все життя будуть обманювати. Щойно буде якась можливість, вони підуть не тим шляхом. А те, що робиться сьогодні, скажімо, в п’ятому класі, за 15 років буде робитися в суспільстві. А нам хочеться, щоб сьогодні були зміни.
У нас зміни відбуваються, але вони не будуть швидкими. Тому що вже так «накосячили» за багато цих років, що доведеться це «розгрібати». І це за умови, що все піде добре. Ми ж не знаємо, як насправді це все піде.
VOLT СAMP — ЦЕ МОЯ ІНІЦІАТИВА
— Volt Сamp — це моя ініціатива. З мого боку як вчителя. Я шукав дуже довго людей, які би вклалися в це. Це дуже дороге задоволення. В особі громадської спілки «Освіторія» я таких людей знайшов, вони також захопилися цією ідеєю, і в результаті в нас усе вийшло. Вони знайшли спонсорів, здійснюють менеджмент, тут прекрасні організатори — дисциплінували від самого початку і батьків, і самих дітей. І діти такі, що хочуть вчитися. З ранку до ночі працюють. Ми, звичайно, відбирали учасників за рівнем їх досягнень, це переможці олімпіад, ці діти дуже мотивовані. Але так вийшло, що вони абсолютно з усіх регіонів — заходу, сходу, півдня, півночі.
«СКАСУВАТИ ФІЗИКУ — ЗНАЧИТЬ РОЗЗБРОЇТИСЯ»
— Щодо девізу Volt Сamp «готуємо в Карпатах майбутніх нобелівських лавреатів» — звісно, не факт, що хтось із них стане нобелівським лавреатом. Але якщо я завтра скажу: от я сяду зараз, візьму книжки в руки і зроблю роботу на Нобелівську премію, — так же не буває. У нас з’являться в країні нобелівські лавреати, якщо ми створимо для них умови. Взагалі для всіх нормальних людей, які хочуть працювати, вчитися, чогось досягати, створимо нормальні умови. Щоб вони не тікали звідси.
У нас у вишах технічного спрямування немає тієї апаратури, на якій можна зробити якусь роботу високого рівня. Немає рідкого азоту, рідкого гелію, апаратури, немає організації, належної заробітної платні... Це, знову ж таки, такий клубок, який дуже довго доведеться розплутувати. І люди просто тікають. І передусім розумні. Ми не матимемо в кого лікуватися, підприємці не можуть знайти слюсаря, токаря, зварника...
У нас припинилося суднобудування, а воно приносить великі кошти, в нас випускали навіть авіаносці, а сьогодні Південна Корея, в якої цієї галузі взагалі не було, будує найбільші в світі кораблі. Вони заробляють на цьому мільярди. Ми це все покинули. Тому що в нас існує дуже багато можливостей заробляти великі гроші нечесним способом. І це нас просто вбиває.
Фізика — точно «вбитий» предмет. Подивіться, скільки цього року учнів наважилося здавати фізику? (Як повідомляв «Укрінформ», у 2019 році ЗНО з фізики склали 21 417 осіб, для порівняння,:найбільше склали ЗНО з української мови та літератури — 349 365 осіб. Причому не подолали поріг з фізики приблизно 3 тисячі абітурієнтів. І цьогоріч чотири абітурієнти змогли скласти тест на максимальну кількість балів тесту — 59 балів. — Ред.) І зникають уже вчителі, які можуть дійсно навчити. Те саме з математикою, хімією, біологією — це там звані STEM-предмети, які є основою техніки і технології в країні. Скасувати фізику — значить роззброїтись. Тому що не виробляється нічого високотехнологічного. Це можна перераховувати годинами... Перетворюємося в аграрну державу. Але більшість аграрних держав — просто постачальники сировини...
Думаю, люди вже зрозуміли, що біда велика і дійсно треба щось робити. Можливо, ці нові люди, які зайшли у Верховну Раду, і ті, які всім цим керують, — і самі зрозуміють, й іншим донесуть, що треба чесніше жити, відповідальніше ставитися до своєї роботи. І наводити лад.
