Пересісти на новий вид транспорту Віталій Задорожний вирішив не лише з цікавості, але й через високі ціни на бензин, які виявилися «непідйомними» для пересічного пенсіонера. «Ще з дитинства я цікавився електронікою і любив щось конструювати, — розповідає Віталій Іванович. — Після закінчення вишу все своє життя пропрацював радіоінженером в ракетно-космічному КБ «Південне». Ідея створити електромобіль з’явилася близько 15 років тому. Раніше у мене був автомобіль, на якому я їздив на свою дачу в селище Волоське. Але через подорожчання бензину ці поїздки виявилися дуже витратними. Від мого будинку до дачі — 27 км, щоб дістатися туди мені кожного разу доводилося витрачати на бензин по 25 гривень. Тому я вирішив зробити електромобіль, щоб такі поїздки обходилися дешевше».
Спершу пенсіонер намалював схему майбутнього електромобіля і почав збирати для нього комплектуючі. Найважче було знайти потужний акумулятор, оскільки в Дніпропетровську їх не продавали. Виручили знайомі ракетники, які передали акумулятор, списаний з військової частини в районі Байконура. Лужний акумулятор вагою 180 кг доставили до Дніпропетровська літаком. На одному з підприємств удалося отримати списаний двигун, який би підходив для електромобіля.
Аналогічним чином вдалося вирішити й інші проблеми. У дворі свого сусіда Віталій Іванович придивився старий, вже непрацюючий ЗАЗ-965 — «горбатий» «Запорожець». «Господар автомобіля віддав мені його задарма, — розповідає він, — оскільки вважав його просто непотрібним металобрухтом. Я встановив у цей «Запорожець» двигун, зняв задні сидіння і поставив на це місце акумулятор. Створив блок управління і встановив дві педалі — газ і гальмо». «Новенький» електромобіль зі списаних комплектуючих швидко рушав з місця і їхав майже безшумно. Заряджався він у гаражі від звичайної розетки з напругою 220 В за 5—10 годин, залежно від встановленої потужності. Цього заряду вистачало, щоб доїхати до дачі й назад. Але з часом акумулятори стали розряджатися все швидше. Це було пов’язано з тим, що корпус і колеса «Запорожця» були дуже важкі. Проаналізувавши проблему, В. Задорожний вирішив сконструювати новий, легший електромобіль. На підприємстві «Вторчермет» він уподобав інвалідний мотовізок, в який і вдалося вдихнути «друге життя». Корпус нового електромобіля конструктор зробив з алюмінію, а колеса взяв від мотороллера. В салон довелося встановити легкі пластикові трамвайні сидіння. Такий електромобіль розганявся всього за декілька секунд і розвивав пристойну швидкість — до 50 км/год. Вартість електрики на одне його заряджання складала всього 50 копійок.
«На жаль, основною проблемою залишається потужність акумулятора, — скаржиться Віталій Іванович. — Зараз він сильно зносився, і електромобіль може проїхати без заряджання не більше 20 км. Звісно, в інтернеті пропонують безліч хороших акумуляторів, але коштують вони близько 600 доларів. З таким акумулятором мій автомобіль міг би долати до 100 км. Але нам з дружиною це не по кишені».
Варто відзначити, що зараз у самому Дніпропетровську, на Дніпровському машинобудівному заводі планують розпочати випуск потужних вітчизняних акумуляторів для різних типів міського електротранспорту. Запустити їх у промислове виробництво збираються всього через 2—3 роки. Можливо, після цього електромобіль в Україні все-таки стане народним засобом пересування — майже як легендарний «горбатий» «Запорожець».
