АСПЕКТ ПЕРШИЙ — ГІДРОЛОГІЧНИЙ
Закарпаття нагадує похилу площину, внизу якої протікає
Тиса. Тису живлять десятки гірських притоків. Там, де гори переходять у
долину, розташовано найбільші населені пункти, котрі зазнають регулярних
ударів стихії. Протягом ХХ століття у краї було 19 катастрофічних повеней,
16 селевих потоків, 25 лавин і 12 вітровалів. Перша у столітті повінь затопила
Тячів 10-11 липня 1913 року. Наприкінці грудня 1947 року температура повітря
стрибнула з мінус 14 до плюс 12 градусів. У результаті повінь за добу знищила
33 залізничні мости, змила 60 тисяч кубометрів грунту, затопила Вилок і
частину Хуста. Подібний «тепловий удар» стався і цього року. Наступні повені
були в грудні 1964, травні 1970, липні 1980, листопаді 1992. Із 1991 року
відбулося десять середніх (некатастрофічних, але дуже збиткових) повеней.
Цього ж року великій повені передувало в різних районах дві-три-чотири
менші. Якщо практично всі попередні паводки були локальними (розпливалася
одна річка), то остання — глобальна, охопила увесь басейн Тиси. Об’єктивних
причин повені дуже багато: страшні зливи, різке потепління, стан лісів.
Ліс затримує своїм наметом чверть опадів, зменшує удвічі інтенсивність
сніготанення, значно підвищує водопроникність грунту, різко зменшує пік
повені. Найсприятливішим є гідрорежим на водозборах річок із лісистістю
понад 65%. Гірські схили області мають середню лісистість 57%. Хоча сучасні
обсяги лісозаготівель удвічі менші від науково обгрунтованих, та вони велися
переважно там, де легше — уздовж річок та просік, тобто там, де лісистість
і так найменша. Через надмірний безсистемний випас худоби в субальпійському
поясі верхня межа лісу знизилася на 200—150 метрів, а відсоток заліснення
Карпат упав до критичної межі. Масове насадження монокультури смереки замість
мішаних лісів погіршило гідроумови.
30 жовтня було затоплено шосе в районі села Велика Копаня.
Гідрометеоцентр України ще 3 листопада попереджав про насування повені.
Саме тоді почалося різке підняття води. Протягом 4 листопада і наступну
ніч лив дощ. За 36 годин у багатьох районах випала місячна норма опадів
(45—135 мм). Всі ріки розлилися практично водночас — за 12 годин, причому
з берегів вийшли навіть найдрібніші потічки. Рівень вод перевищив історичні
максимуми: на верхній Тисі проти паводку 1970 року — на 2—52 см, на Латориці
проти паводку 1980 року — на 37 см. Рівень води в Довгому сягнув 522 см,
у Хусті — 593, у Мукачеві — 687 см, (при дамбі — 555 см, у Тячеві — 699,
у Чопі — 1324 см над умовним нулем поста). Наявні гідроспоруди не витримали
тиску. Останні великі капіталовкладення у «Водгоспбуд» були здійснені 1996
року. Зруйновано 174,3 кілометрів дамб...
АСПЕКТ ДРУГИЙ — СОЦІАЛЬНИЙ
У 118 населених пунктах, по яких є дані, підзатоплено 26498
будинків, відселено 24340 людей. За перший тиждень медиками обстежено 194846
людей, виявлено 7340 випадків захворювань, із них — інфекційна патологія
у 446 осіб. Госпіталізовано 996 осіб, із них з переохолодженням — 271,
із соціальних причин — 214, із соматичними захворюваннями — 349, із гострими
кишковими захворюваннями — 16. У 102 населених пунктах було порушено електрозабезпечення,
у 95 — зв’язок. Транспортний рух перервався на 32 ділянках. Затоплено 100
тисяч гектарів орних земель, у тому числі 17 тисяч — із посівами. Забруднено
35,4% громадських колодязів. У Вишкові та Варієві затоплено скотомогильники.
З 1946 року в області було понад триста захоронень трупів із сибіркою.
Затоплено величезний могильник сталінських жертв під Свалявою. На складах
області зберігалося 2 тисячі тонн міндобрив, 66 тонн отрути, 209 тонн списаних
отрут. Збитки Ужгорода оцінено у 12 мільйонів гривень, Мукачева — в 19,5,
по районах ще немає навіть приблизних цифр. Тільки по лінії «Автодору»
і «Держводгоспу» працює близько тисячі ліквідаторів, а загалом — 10 тисяч
людей із майже тисячею одиниць техніки.
АСПЕКТ ТРЕТІЙ — ПОЛІТИЧНИЙ
Якщо обласна влада діяла в екстремальних умовах оптимально,
то в глибинці ситуація була різноманітною. За оцінкою мукачівського мера,
5% посадових осіб не хотіло чи не вміло працювати. Аналогічні нарікання
є з інших місць. Причина — після останніх місцевих виборів багато хто отримав
посади з чисто кон’юнктурних міркувань, в обмін на лояльність до влади.
З таких витримали іспит далеко не всі. Зате територіальні громади проявили
гідну подиву здатність до самоорганізації. На кожні кілька будинків виявлявся
свій неформальний лідер, часто непомітний раніше, який керував евакуацією.
Закарпатці продемонстрували тверде національне та конфесійне порозуміння.
Мали місце і мародерство, і наживання на чужій біді, і шахрайство. З 9
листопада почала надходити гуманітарна допомога практично з усіх областей
України. Закарпатці наочно пересвідчилися, що живуть у величезній державі.
Значний резонанс мав робочий візит 6 листопада Президента та інших посадових
осіб, прийняття за його наслідками низки документів. На відміну від Чорнобиля,
події з самого початку активно висвітлювалися мас-медіа, що запобігло масовій
паніці.
АСПЕКТ ЧЕТВЕРТИЙ — ФІЛОСОФСЬКИЙ
Хоча Чорнобиль — лихо планетарного масштабу, а закарпатська
повінь — масштабу всеукраїнського, між ними дуже багато спільного в передумовах,
механізмах, обставинах ліквідації і особливо у суспільно-політичному контексті.
Можна припустити, що й довготривалі наслідки обох катастроф теж будуть
схожі. Повінь — це прорив на поверхню подій усього комплексу підсудних
соціально-економічних проблем області, саме їх відображає неозоре дзеркало
вод. Біосфера — це не просто скриня, в яку накидано різної тварі по парі.
Це складний механізм із численними зворотними зв’язками, що має кілька
систем самозахисту. Коли діяльність найрозбещенішого чада природи — людини
— починає загрожувати самій системі, включаються грізні механізми або попередження,
або й взагалі скорочення даної популяції. Підіймемося ми найближчим часом
до розуміння такої простої істини, чи потрібен буде ще й третій дзвінок?
Ужгород
№228 27.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
