Міністерство освіти і науки скасувало у вишах кредитно-модульну систему оцінювання. Це те, з чим ми намагалися приєднатись до Болонської системи, наблизитися до європейських норм освіти. Звісно, не все вдалося. Однак така новина викликала шквал емоцій у викладацького складу. З одного боку, після ухвалення закону про реформу вищої освіти кардинальні зміни самі по собі були зрозумілими. Та, як нарікають викладачі, не сподівалися, що серед навчального року доведеться пристосовуватись до інших правил. З другого боку, перший заступник міністра освіти Інна Совсун зазначила, що зараз виші мають право самостійно вирішувати, за якою системою навчати й оцінювати студентів: можуть залишитися поки що на старій кредитно-модульній системі або ж запроваджувати власні моделі. Та, судячи з відповідей експертів, котрих опитав «День», про власну модель навчання мало хто думає, радше чекають вказівок від МОН — що і як далі робити. Хоча за новим законом виші тепер отримують автономію, і в питаннях організації навчального процесу в тому числі. «Кількість коментарів на тему «І як нам тепер працювати?» дуже засмучує — всі так хотіли автономії, а тепер бояться брати відповідальність за організацію навчального процесу...» — зазначила Інна Совсун.
«День» поцікавився у викладачів та студентів, яким вони бачать навчальний процес у майбутньому і чого очікують від скасування кредитно-модульної системи.
КОМЕНТАРІ
«МИ ЗАРАЗ БУДУЄМО ЩОСЬ СВОЄ, А НЕ КОПІЮЄМО ЧУЖЕ, І НА ЦЕ ПОТРІБЕН ЧАС»
Микола БУЧКО, президент Національного студентського союзу:
— Це треба було запроваджувати з самого початку навчального процесу. Бо цей навчальний рік дуже складний, у багатьох освітніх закладах семестр скоротився до грудня. Кожен виш індивідуально це вирішував, але в багатьох терміни навчання виявилися надзвичайно скороченими, відповідно навантаження на студентів та викладачів збільшилося. Знаю, що багато вишів перейшли з п’ятиденного тижня на шестиденний. Навіть якщо ми ухвалили закон про автономію, то має бути перехідний період. Загалом МОН повинно визначити опорні предмети, які будуть обов’язковими у кожному виші, а там уже навчальний заклад може додавати до цього переліку свої індивідуальні предмети. Але впевнений, що протягом кількох років, коли система буде переходити на іншу модель, кардинальних змін не буде. Ми зараз будуємо щось своє, а не копіюємо чуже, і на це потрібен час. До речі, ми проводили своєрідне опитування серед студентів, і вони хотіли б бачити автономію саме у виборі предметів, як це є в Європі. Щоб був 40 — чи 50-відсотковий бар’єр, потрібний для навчального процесу, а інші предмети були на власний вибір. Студенти хочуть самі обирати, як себе навантажувати, приміром, варіювати такі предмети, як безпека життєдіяльності чи фізична культура, тобто набирати різні курси. Сьогодні у нас існує таке на папері, але в кожному виші запроваджують свої системи, аби цього уникнути.
«СТУДЕНТИ ХОЧУТЬ БІЛЬШЕ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ»
Володимир МОТОРНИЙ, студент НМУ ім. О. Богомольця:
— Реакція поки незрозуміла, люди шоковані і не знають, як на це реагувати. Мені, в принципі, кредитно-модульна система не подобалась за своєю суттю, тому, з одного боку, є радість, що її скасували, бо вона не була реалізована до кінця. А з іншого — незрозуміло, що це за собою потягне і що тепер буде. За 5—6 років існування старі традиції потроху почали забуватися, що будемо вводити нове, незрозуміло. У наших умовах однозначно повинна збільшуватись частка викладання саме семінарських занять. Якщо у кредитно-модульній системі семінари виконували функцію оцінювання підготовки студента, то від цього треба відходити, бо в нас поки що навчання не є практично орієнтованим, немає чітких остаточних вимог від роботодавця, люди несамостійні. Тому наш викладач має бути не просто викладачем, а виконувати педагогічну функцію. А та обов’язкова оцінка на кожному занятті непотрібна, треба збільшити час двосторонньої роботи, знайти баланс між самопідготовкою та практичними заняттями. Бо для нас як майбутніх медиків важлива саме практична підготовка.
«КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА НЕ КОРЕЛЮВАЛАСЯ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ»
Галина УСАТЕНКО, Голова Громадської ради МОН, доцент Iнституту філології КНУ ім. Т. Шевченка:
— Ця постанова загалом правильна, тому що порівняно з тим, що було закладено в кредитно-модульній системі, вона не корелювалася з європейськими стандартами. Цю систему було запроваджено, щоб студенти могли бути мобільними. У нас склалося враження, що ця Болонська система, трансфери кредитів — велике зло, що нівелює національну систему освіти, і ще багато міфів, не пов’язаних із дійсністю. Але тут треба розуміти, що ці трансфери кредитів потрібні не для того, щоб нівелювати нашу систему, а зробити її відкритою та прозорою для інших. Бо виходить, що наші студенти мобільність використовують, їздять навчатися до іноземних вишів, але до нас студенти-іноземці не їздять, бо вони жодним чином не можуть використати згаяний тут час. Бо немає ж трансферу кредитів. Але питання в тому, що не пояснено серед навчального року, на що змінювати. І це викликає інтерес і занепокоєння. Звичайно, що перехідні положення будуть, у Міністерства освіти та науки є перелік нормативно-правових актів, які уможливлять впровадження цього закону про вищу освіту. Серед цього переліку є й те, що стосується кредитно-модульної системи. Це насправді річ дуже потрібна, просто треба прописати грамотний механізм і пояснити людям, що й до чого.
«ЦЕ БУЛО ЩОСЬ ГІБРИДНЕ ВІД КОЛИШНЬОЇ СИСТЕМИ Й ВІД ІНОЗЕМНОЇ»
Борис КОВАЛЬ, доцент НМУ ім. О. Богомольця:
— Нічого негативного для вишів не станеться. Тому що ця система не почала працювати у принципі, тому що не було розуміння, волі чи мотивації її впроваджувати. Це було щось гібридне від колишньої системи й від іноземної. Студенти психологічно не були готові до самостійної роботи, не були пророблені організаційні моменти викладання. У медичному виші система викладання не суміщалась із підходом індивідуального викладання, коли у студента є можливість керувати своїм навчанням. Я не можу сказати, що погіршилось викладання. Просто для моїх старших колег була обтяжливою складна система підрахунку балів. Вони не змогли впоратися з цим, ставили у журналах четвірки чи п’ятірки, а потім сиділи і переводили на ці бали. Якщо за кордоном плюс цієї системи у креативному чи справедливому підрахунку балів, то в нас вона виглядала більше формалістичною та обтяжливою. Але я думаю, що за основу ця система має залишитись. Єдине, чого не вистачає, — реалістичного та правдивого підходу. Наприклад, можна залишити модулі і спростити систему підрахунків.
