У радянські часи гуртожитки задумувалися як тимчасове житло. Тоді більшість людей, які поселялися у гуртожитки, за кілька років, доклавши певних зусиль, отримували квартиру. Принаймні, все для цього робили аби покращити житлові умови. Скільки кореспондент «Дня» не цікавилася історіями життя людей у гуртожитках, ніхто з них більше 20 років там не мешкав (здебільшого — 5—10).
Наприклад, сім’я Іванни Карпенко, киянки. Ще будучи неодруженою, працюючи на взуттєвій фабриці, Іванна отримала кімнату в гуртожитку на Сирці (його вже знесли). Вірніше, вона отримала койкомісце у кімнаті із подружньою парою. Так вона прожила майже два роки (на 10 кімнат — одна кухня, і на весь гуртожиток із 60 сімей — дві душові кімнати). Потім жінка вийшла заміж і переїхала до чоловіка у гуртожиток поліпшеного планування (із власною кухнею) на Печерськ — те, що нині називають малосімейкою. В тісноті та із двома дітьми вона прожила там майже 16 років. Лише недавно сім’я переїхала у двокімнатну квартиру на Харківському масиві.
Схожий приклад — у сім’ї Васильченків із Черкащини. Ольга та Петро з дочкою прожили в гуртожитку в одній кімнаті майже п’ять років. Потім на підприємстві, на якому працював Петро, їм виділили квартиру в малосімейці. Сім’я підзбирала ще грошей, продала цю квартирку й купила собі великий будинок.
Теперішні жителі гуртожитків перспективами покращити свої житлові умови не можуть похвалитися, тому що житло, за невеликими винятками, нині можна купити лише самотужки, а це дорого. Тому основна мрія теперішніх мешканців гуртожитків — приватизувати кімнати, і щоб ніхто не міг їх звідти виселити.
Це — основна проблема всіх мешканців гуртожитків, які ще не приватизували свої кімнати. Вона провокує всі інші негаразди, які можуть трапитися з родиною, що змушена жити в гуртожитку (незаконне виселення, переселення тощо). Так, на початку грудня цього року Віктор Янукович розпорядився «забезпечити реалізацію конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках». Він доручив прем’єр-міністрові Миколі Азарову та керівництву областей і АР Криму до кінця цього року «вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації громадянами, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», права на приватизацію займаного житла». Також глава держави розпорядився не допускати випадків незаконного виселення та відселення жителів гуртожитків.
Схоже, мешканці гуртожитків отримали надію, що нарешті їхня мрія здійсниться. Бо що таке «незаконне виселення» добре знає мешканка одного зі столичних гуртожитків по вул. Волкова, 10А Ірина Петрик, яка є заступником голови Ради цього гуртожитку.
— Наше об’єднання допомагає нам відстоювати наші права. Ми є у спілці «Столичні гуртожитки» (громадська організація, яка захищає інтереси жителів гуртожитків, створена у 2008 році. — Авт.) і наскільки можливо, наші колеги допомагають нам у цих питаннях. У нас приміщення ще не приватизовані, ми зараз домагаємося цього, і «Столичні гуртожитки» нам у цьому допомагають. Спочатку наш балансоутримувач «Київенерго» має передати гуртожиток у комунальну власність, а потім уже Київрада має приймати рішення. «Київенерго» ж по-всякому затягує це питання. — розповіла Ірина Петрик. — Що вони витворяють — важко передати. На три тижні відключили воду, а потім так позаливали гуртожиток, що я викликала МНС і його працівниця сказала, що ніколи б не повірила, що таке можуть витворяти самі балансоутримувачі. Хто тримається один за одного, то тих ще не виселяють, а тих, хто сам по собі, — через плече!
Пані Ірина також каже, що основна проблема — отримати право на приватизацію приміщення, оскільки нині немає ніякої можливості отримати інше житло. Вона говорить, що раніше не було такого, щоб люди в гуртожитках проживали 20 років.
— Раніше як: люди собі жили, а потім потихеньку отримували квартири. Поступово в гуртожитках змінювався склад сімей: хтось отримує квартиру, виїжджає, вселяються нові. А зараз живуть по 15—20 років, ніякої перспективи отримання житла немає і виходить, що основне питання — хоча б приватизувати те, що люди мають зараз, — каже пані Петрик.
Сама Ірина називає себе «довгожителем», бо мешкає в гуртожитку понад 10 років. І всі її знайомі теж там живуть до 20 років (таких у гуртожитку 15%, каже Ірина Петрик). У гуртожитку проживає близько 500 сімей, це дев’ятиповерховий будинок на два крила, на поверсі — по сім кімнат. Сама вона займає дві кімнати, бо сім’я складається із п’яти членів.
Із такими й подібними проблемами в Україні знайомі понад 1,5 мільйона сімей. За різними даними, «проблемними» в Україні можна назвати понад 800 гуртожитків. Питання, які хвилюють людей, — найрізноманітніші. Багато мешканців гуртожитків не можуть зареєструватися за місцем проживання. Також є багато родин, дехто із членів яких не зареєстровані в цьому гуртожитку. Наприклад, є гуртожитки, які на час здачі в експлуатацію вважалися гуртожитками для одинаків. Із часом ці одинаки створювали сім’ї, й, відповідно, народжували дітей. Хтось жив там легально, хтось — ні. Так створилася проблема реєстрації всіх мешканців сім’ї, їхнього проживання там, відселення й виселення.
Люди роками домагаються в судах права на житло, але, як показує досвід, рішення суду на користь мешканців гуртожитків — скоріше виняток, ніж постійна практика. Серед безлічі причин, чому так складається, Ірина Петрик називає навіть відсутність кваліфікованих у цій частині права юристів. А самому воювати важко.
Через те, що виникають проблеми із реєстрацією мешканців гуртожитків, нині важко навіть підрахувати, скільки проживає там громадян. Офіційно — чотири мільйони. Але, за даними президента Асоціації мешканців гуртожитків України Анатолія Будника — це лише 60%. Аби захистити інтереси мешканців гуртожитків, цей чоловік пропонує створити так зване єдине комунальне господарство України, яке буде обслуговувати всі гуртожитки. Проте проти такої ініціативи виступили інші представники і керівники громадських об’єднань, які опікуються гуртожитками.
— Потрібно тільки, щоб нинішня влада повернула всі гуртожитки, незалежно від форми власності, до комунальної власності й дала мешканцям можливість самим вирішувати, що робити їм із власним житлом. Таким чином можна буде вирішити питання і з тарифами, і з реєстрацією. Основне для мешканців гуртожитків — приватизувати приміщення. Потім вони мають право створювати ОСББ і бути господарями свого житла, — переконаний член комісії Київської міської ради із забезпечення реалізації житлових проблем мешканців гуртожитків Києва, заступник голови Спілки «Столичні гуртожитки» Микола Палаш.
Очевидно, що жителів гуртожитків «дістали» не так проблеми, які раз по раз виникають у гуртожитках (ремонт, опалення, тарифи на ЖКХ), а їхня безправність. Як наслідок — пікети біля владних будівель по всій Україні, які нещодавно відбулися в Україні. Зараз — передсвятковий час, людям додалося інших клопотів, правда, приємних. Можливо, влада на місцях зробить такий подарунок людям — посприяє приватизації житла, на яке вони заслуговують?
